Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16987/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16987/25 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 21.10.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Бітова А.І. Градовського Ю.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 14 травня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 14 травня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та даний час виключений зі списків особового складу. На момент виключення зі списків особового складу із позивачем не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення у встановлених законодавством розмірах. У зв`язку із чим, з огляду на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та фактичну затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби, наполягає на компенсації втрати частини грошових доходів (грошового забезпечення) за рахунок відповідача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 14.05.2025 року. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 14.05.2025 року. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. З огляду на те, що відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду, але не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку провести на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати. В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що перерахунок грошового забезпечення позивачеві проведено на підставі судового рішення, тому даний дохід має одноразовий характер. У разі невиконання судового рішення чи його несвоєчасного виконання, позивач мав би право на виплату компенсації за час затримки без поважних причин виконання судового рішення. Таким чином, право на компенсацію виникає після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає вимогам Закону №2050-ІІІ і Порядку №159. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення за наведених апелянтом доводів. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та даний час виключений зі списків особового складу військової частини. Судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №420/34348/24, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно виписки по картковому рахунку, 14.05.2025 року на виконання судового рішення у справі №420/34348/24 відповідачем виплачено на користь позивача грошове забезпечення у загальній сумі 309290,06 грн. Поряд з цим, як свідчать обставини справи, військова частина стверджувала, що виплата грошового забезпечення проводиться позивачеві у встановленому законом порядку та розмірах. Також, на відповідне звернення позивача, у листі від 16.05.2025 року 309/С-232/209 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачеві про відсутність правових підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати. Наполягаючи на допущенні відповідачем протиправної бездіяльності щодо виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин 2-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким чином, виплата грошового забезпечення у встановленому законом порядку та розмірах є однією з основних державних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Згідно статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу. Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Тому, з урахуванням наявності факту невиплати позивачеві сум грошового забезпечення у зв`язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати цього грошового забезпечення у встановленому законом порядку та розмірах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач набув право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Поряд з цим, аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Водночас, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Таким чином, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду у постановах від 24 січня 2025 року у справі №380/1607/24, від 04 вересня 2025 року у справі №420/16557/24, які, з огляду на подібність спірних правовідносин, відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України, підлягають врахуванню у цій адміністративній справі. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду, однак не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.І. Бітов Ю.М. Градовський