Постанова 4851 № 520/19275/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 р. Справа № 520/19275/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 (суддя: Мороко А.С., м. Харків) по справі № 520/19275/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківської митниці про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" (далі - позивач, ПАТ "Завод Південкабель") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000183. В обґрунтування позову зазначено, що прийняті 11.04.2023 рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 та картка відмови № UА807200/2023/000183 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (вул. Автогенна, буд. 7,м. Харків,61009, код ЄДРПОУ 00214534) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023, картку відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000183. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534) сплачену суму судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626). Харківська митниця, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом не враховане те, що позивачем на вимогу митного органу, на підставі ч.2, ч.3 та ч.4 ст. 53 МК України та з урахуванням спрацьованих по спірній ЕМД № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023 ризиків щодо можливого заниження митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення, не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Вважає, що картка відмови не може бути окремим предметом оскарження, оскільки вичерпала свою дію фактом їх виконання позивачем шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що задекларований рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні митницями раніше, а саме: рівень вартості товару згідно ЄАІС 1,21 дол. США/кг., задекларований рівень митної вартості 1,11 дол. США/кг. Зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи, відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Звертає увагу, що декларантом позивача до митного оформлення було надано Додаткову угоду №12 від 18.08.2022, якою визначені останні зміни стосовно умов оплати за Контрактом, але даний документ був поданий у неналежній якості, яка унеможливлює прочитання тексту по даному документу. Відповідно до ЕМД №UA807200/2023/003970, рахунку-фактури та інвойсу №IUA62069 від 21.02.2023, вартість товару складає 62 700,00 дол. США та інвойсом передбачено 50% передплати та 50% післяплати при відгрузці товару на борт судна. На підтвердження вартості товару декларантом позивача надані банківське платіжне доручення №16 від 25.01.2023 на суму 31 350,00 дол. США та банківське платіжне доручення №30 від 16.02.2023 на суму 66 000,00 дол. США, сума в яких не відповідає сумі, зазначеній у ЕМД. Також, у платіжних дорученнях відсутній підпис відповідальної особи та підпис та печатка платника, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель", код ЄДРПОУ 00214534, зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання. Між Приватним акціонерним товариством "Завод Південкабель" та фірмою "Resin Technology, LLC" Гротон, Массачуссетс, США укладено контракт №08-14-2015 від 14.08.2015, відповідно до умов якого продавець ("Resin Technology, LLC") продає, а покупець (ПАТ "Завод Південкабель") купує товар - смогу ПВХ на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010). Відповідно до умов указаного контракту, ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується. Згідно з розділом 2 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015, ціни на товар, проданий за цим контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта контракту - Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов`язкові реквізити: посилання на номер і дату контракту, посилання на умови поставки відповідно до контракту, кількість і ціну товару, що поставляється. Надалі сторонами було складено та підписано на виконання умов контракту додаткові угоди №1 від 22.02.2016, №2 від 29.02.2016 №3 від 03.03.2016, №4 від 21.03.2016; №5 від 23.05.2016, №6 від 01.08.2016, №7 від 28.07.2017, №8 від 04.12.2018, б/н від 08.04.2019, №9 від 19.03.2021; №10 від 18.04.2021, №11 від 17.01.2022, №12 від 18.08.2022 до контракту №08-14-2015 від 14.08.2015, якими змінювались банківські реквізити покупця, умови оплати, загальна вартість контракту. Відповідно до вимог пункту 2.5 контракту №08-14-2015 від 14.08.2015, сторони в специфікації №75 від 30.05.2023 погодили кількість товару, його ціну, загальну вартість поставки, умови поставки, упаковку, країну походження та відвантаження товару, інші обов`язкові реквізити. У рахунку-проформі від 09.12.20222 №SUA7392 сторони погодили основні характеристики товару, а також строк та порядок оплати, загальні умови поставки, валюту оплати, дату відправлення, термін оплати рахунку-фактури. На підставі рахунку-проформи від 09.12.2022 № SUA7392 платіжним дорученням №16 від 25.01.2023 позивач як покупець сплатив на рахунок контрагента як продавця 31350,00 доларів США як 50% передплати за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015. На підставі рахунку-проформи від 09.12.2022 № SUA7392 платіжним дорученням № 30 від 16.02.2023 позивач як покупець сплатив на рахунок контрагента як продавця 31350,00 доларів США як 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015. Коносаментом комбінованого транспортування № COSU6399988 засвідчено укладення договору перевезення вантажу морським судном у порт розвантаження Констанца, Румунія, прийняття вантажу для перевезення, а також право ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕИКАБЕЛЬ» одержати вантаж у місті поставки. Комерційний рахунок-фактура № IUA62069 від 21.02.2023 за контрактом №08-14-2015 від 14.08.2015 засвідчив поставку товару 25.03.2023 у порт розвантаження Констанца, Румунія. Також, покупцем було отримано страхове свідоцтво № 5502425000445, сертифікат походження, звіт перевірки кількості та якості товару. Позивачем також укладено договір № 01/08/2016 від 01.08.2016 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, отримані довідки про транспортно-експедиційні витрати для подання у митні органи, а також міжнародні автомобільні товарно-транспортні накладні. За результатами придбання товару відповідно до укладеного контракту позивачем складено та подано до митного органу митну декларацію № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме за ціною контракту. Як встановлено судом, під час декларування вказаного товару за митною декларацією № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023 та з метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст.53 Митного кодексу України. Так, разом з електронною митною декларацією № 23UA80720000397U3 від 10.04.2023 декларантом до митниці були надані наступні транспортні (перевізні) документи: за кодом «d0003» - сертифікат якості б/н від 13.02.2023; за кодом « 0380» - інвойс №IUA62069 від 21.02.2023; за кодом «d0705» - коносамент №COSU399988 від 16.02.2023; за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №№б/н від 04.04.2023; за кодом «d0730» - автотранспортна накладна №№б/н від 05.04.2023; за кодом « 0862» - декларація про походження товару №IUA62069 від 21.02.2023; за кодом «d3001» - банківській платіжний документ №16 від 25.01.2023; за кодом «d3001» - банківській платіжний документ №30 від 16.02.2023; за кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478794 від 04.04.2023; за кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478796 від 04.04.2023; а кодом «d3004» - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №LS-4478797 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988/1 від 04.04.2023; за кодом «d3007» - довідка про транспортні витрати №399988/2 від 04.04.2023; «d3014» - прейскурант №б/н від 01.12.2022; «d3017» - документ що містить інформацію біржових організацій про вартість товару «Біржа PLATTS» від 07.12.2022; «d3530» - страховий поліс 5502425000445 від 13.03.2023; за кодом «m4100» - зовнішньоекономічний договір №08-14-2015 від 14.08.2015; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «10» від 18.04.2021; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «2» від 29.02.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «3» від 09.03.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «5» від 26.05.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «6» від 01.08.2016; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «7» від 28.07.2017; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «8» від 04.12.2018; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «б/н» від 08.04.2019; за кодом «m4100» - доповнення до зовнішньоекономічного договору «доп. угода 12(умови оплати)» від 18.08.2022; за кодом «d4100» - специфікація №72 від 09.12.2022; за кодом «m4301» - договір про перевезення №01/08/2016 від 01.08.2016; за кодом «m4301» - додаткова угода №1 від 05.12.2019 до договору про перевезення; за кодом «m55094» - інформація про позитивні результати державних видів контролю №9774058 від 10.04.2023; за кодом «m5509» - інформація про позитивні результати державних видів контролю №9774059 від 10.04.2023; за кодом «m5509» - інформація про позитивні результати державних видів контролю №9774060 від 10.04.2023; за кодом «m9000» - інші некласифіковані документи «(Паспорт безпеки матеріалу)» від 22.09.2011; за кодом «m9000» - інші некласифіковані документи б/н (Лист про взаємозалежність)» від 12.01.2022; за кодом «m9000» - інші некласифіковані документи «тех. інформація» від 12.01.2022; за кодом «d9610» - копія експортної митної декларації №23ROCT190000216126 від 04.04.2023; за кодом «d9610» - копія експортної митної декларації №23ROCT190000216407 від 04.04.2023; за кодом «d9610» - копія експортної митної декларації №23ROCT190000222307 від 05.04.2023. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UA807200/2023/003970 (23UA807200003970U3) спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості), у зв`язку з чим відповідачем 11.04.2023 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ у зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 МКУ (принт-скрін повідомлення АСМО «Інспектор» додається до відзиву). У відповідь на повідомлення митниці декларантом 11.04.2023 № 12/28 надіслано листа щодо неможливості на даний час надати додаткові документи та інформацію та проханням винести рішення про коригування митної вартості товару. Судовим розглядом встановлено, що 11.04.2023 Харківською митницею відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000183 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UА807000/2023/000181/2 від 31.10.2023, в якому у графі 33 вказано наступне. У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ; наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами; мають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; до митного оформлення надані платіжні доручення, але у них відсутні підписи відповідальних осіб. що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (зокрема, у платіжному дорученні відсутні підпис відповідальної особи та підпис та печатка платника, також сума в П/Д не відповідає сумі зазначеної у МД), не надана будь-яка цінова інформація щодо вартості товару (прайс лист, калькуляція) від виробника товару, декларантом не надано експортну митну декларацію. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний товар, зокрема оформлений раніше у схожій кількості, на схожих комерційних умовах у максимально наближений час за фактами митних оформлень, що наявні у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби: МД №UA110020/2023/883 від 13.03.2023. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №

476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним) у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості: товар 1) 1,21 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом доведено декларанту в електронному повідомленні. Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, прийнятими з порушенням порядку, передбаченого митним законодавством, та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України). Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Судовим розглядом встановлено, що представником відповідача вказано посилання на дані з АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України і встановлення того, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є нижчою, проте до суду не надано доказів того, що вказане твердження відповідає умовам, наведеним у ч. 2 ст. 59 МК України, тому що до суду не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару. Вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України та Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». Колегія суддів враховує, що цінова інформація, викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС), не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16. Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, а саме у митних органів наявна цінова інформація на ідентичний товар, зокрема, того ж самого виробника, колегія суддів зауважує, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №810/3295/17. При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Таким чином, твердження відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості. Щодо доводів апеляційної скарги щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та документи містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, а також додатково додані документі, що мали б додатково підтвердити відсутність розбіжностей. Однак, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення фактично не було надано оцінки повідомленим представником позивача обґрунтуванням, а, відтак, відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів. Крім того, відповідачем не було наведено у оскаржуваному рішенні ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів. Отже, колегія суддів вважає, що доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірної у даній справі митної декларації є хибними. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність печатки та підпису уповноважених осіб банку у банківських платіжних документах, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що в платіжних документах присутні ПІБ відповідальних осіб покупця, а відсутність фізичного підпису відповідальних осіб обґрунтовується тим, що ці документи подавалися в банківську установу і виконувалися через засоби електронної комунікації, і самі документи є електронними. Крім того, представником позивача у додаткових поясненнях було зазначено, що перевірка відповідності платіжного доручення вимогам чинного законодавства України покладається саме на обслуговуючий банк. Підписи відповідальних осіб банку поставлені на обох платіжних дорученнях. Платіжне доручення № 30 від 16 лютого 2023 підписано електронними підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «Завод Південкабель». Відповідно до постанови правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 ці банківські платіжні документи подавалися (виконувалися) через Міжнародну систему грошових переказів SWIFT і на цих електронних розрахункових документах накладались електронні підписи та печатки відповідних осіб покупця. Тоді як фізичні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення № 216 проставляються у разі подання платіжних документів в письмовому вигляді. Пунктом 3.11 Положення № 216 визначено, що уповноважений банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу, зокрема, в іноземній валюті, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. Тобто, надані платіжні документи в електронній формі позивача відповідають вимогам зазначеній Постанові НБУ. Програмне забезпечення банку, в якому здійснюються платежі, не дає можливість отримання платіжного доручення з підписом уповноважених осіб банку та печаткою банку. Платіжні доручення отримуються в клієнт-банку і містять усі необхідні реквізити, тому вказані вище аргументи відповідача є необґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги в частині посилання митного органу у спірному рішенні на невідповідності суми в платіжних дорученнях сумі, зазначеній у ЕМД, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з пояснень представника позивача, сума поставки саме згідно зі Специфікацією № 72 від 09.12.2022 складає 62700,00 USD. Контрактом № 08-14-2015 від 08.14.2015 визначено, що ціна, марка, і кількість товару вказується в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію товару, що відвантажується. Ціни на товар, проданий за цим Контрактом, визначаються на підставі комерційної пропозиції фірми-Продавця та підтверджуються підписанням відповідної специфікації. Валюта Контракту Долар США. Остаточна вартість і кількість кожної партії вказана у відповідному інвойсі та специфікації повинні містити обов`язкові реквізити: посилання на номер і дату Контракту, посилання на умови поставки відповідно до Контракту, кількість і ціну товару, що поставляється. І тому, оскільки сторони в Контракті № 08-14-2015 від 08.14.2015 погодили, що ціни на товар підтверджуються підписанням відповідної специфікації, позивачем були надані відповідні біржові котирування на дату підписання Специфікації № 72 від 09.12.2022. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується, зокрема, інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). Позивачем при митному оформленні товару надавалось платіжне доручення № 16 від 25.01.2023 щодо сплати 31350,00 USD як 50% передплати за поставку партії товару згідно зі Специфікацією № 72 від 09.12.2022. А у розділі !Призначення переказу коштів" платіжного доручення конкретизовано, що вказана оплата здійснюється по Контракту № 08-14-2015 від 08.14.2015, проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022 та Специфікації № 72 від 09.12.2022. У платіжному дорученні № 30 від 16.02.2023 у розділі "Призначення переказу коштів" зазначається, що оплата здійснюється по Контракту № 08-14-2015 від 08.14.2015, проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022, Специфікації № 72 від 09.12.2022, а також рахунку № SUA 7483 від 16.01.2023 та Специфікації № 73 від 16.01.2023. Отже, 31350,00 USD із 66000,00 USD сплачені на підставі проформи-інвойса № SUA 7392 від 09.12.2022, Специфікації № 72 від 09.12.2022 і складають 50% післяплати при відвантаженні товару на борт судна. Залишок суми відповідно був сплачений платіжним дорученням № 30 від 16.02.2023 на підставі Контракту № 08-14- 2015 від 08.14.2015, рахунку № SUA 7483 від 16.01.2023 та Специфікації № 73 від 16.01.2023, що стосується іншої партії товару між цими ж контрагентами за одним і тим самим Контрактом. Таким чином, вищезазначені доводи митного органу про невідповідність суми в платіжних дорученнях сумі, зазначеній у ЕМД, спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення ПАТ «Завод Південкабель» постанови правління НБУ № 216 від 28.07.2008, колегія суддів зазначає. З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення, за якими було здійснено 50% передоплату та 50% суми оплати після відвантаження за контрактом № 08-14-2015 від 14.08.2015, містять всі необхідні реквізити, прийняті контрагентом Resin Technology, LLC» Гротон, Массачуссетс, США, оскільки передоплата є умовою поставки товару. Таким чином, виходячи з вищевказанного, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню. Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тому рішення коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000181/2 від 11.04.2023 та картка відмови у митному оформленні випуску № UА807200/2023/000183 є протиправними та підлягають скасуванню. Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Харківською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 ). Тому твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови у митному оформленні товарів, випущених у вільний обіг, № UА807200/2023/000183 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування, тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірних рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з цим позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/19275/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко