Постанова 4851 № 440/10701/25

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 р. Справа № 440/10701/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/10701/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить: -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.10.2024 по 25.10.2024 року, з 01.11.2024 по 30.11.2024 та з 01.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії. -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.10.2024 по 25.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024 та з 01.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії, з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок травмування, пов`язаного із захистом Батьківщини. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 19.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 19.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії, з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/5132/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ні Постановою № 168 ні Наказом № 260 не передбачена виплата військовослужбовцям додаткової грошової винагороди за час їх перебування на лікуванні, пов`язаного із захворюванням, набутого під час проходження військової служби. Вказує, що відповідно до наданих позивачем документів, які містяться у матеріалах справи, зокрема довідки про обставини травми № 1843/2139 від 03.02.2024 року, позивач 15.01.2024 року отримав поранення: «Мінно-вибухова травма. Контузійний розрив обох очей. Закрита черепно-мозкова травма. Загальне переохолодження. Вибухово-осколкове сліпе поранення обличчя» (копія довідки про обставини травми № 1843/2139 від 03.02.2024 року міститься в матеріалах справи). Зазначає, що починаючи з 15.01.2024 року по 09.05.2025 року Позивач майже 16 (шістнадцять) місяців (тобто більше року) перебував на безперервному стаціонарному лікуванні через отримане ним поранення 15.01.2025. Щодо виплати додаткової грошової винагороди позивачу за період з 01.03.2025 року по 01.05.2025 вказує, що з 15.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні більше 12 (дванадцяти) місяців поспіль, то з 16.02.2025 року відповідач правомірно, в порядку та на умовах, передбачених пунктом 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» перестав здійснювати виплату грошового забезпечення позивачу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що відповідно виписних епікризів (які містяться в матеріалах адміністративної справи) №957, №у/132, №963, виписний епікриз б/н, історія хвороби №710683 б, виписний епікриз б/н, історія хвороби №714001, виписний епікриз б/н, історія хвороби №715458 б, виписний епікриз б/н, історія хвороби №718843, виписок №4657, №30384, №6028, виписний епікриз б/н, історія хвороби №726087, позивач потребував продовження лікування по отриманому пораненню від 15.01.2024 року. Просить звернути увагу, що представником відповідача був наданий суду першої інстанції витяг із наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2024 року №31 де відповідачем особисто зазначено, що позивач перебуває в довготривалому лікуванні. З урахуванням зазначеного просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 року в справі №440/44701/25 - залишити без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . На підставі довідки №1843/2139 від 03.02.2024 року про обставини отримання травми (поранення) згідно Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, позивач під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, внаслідок мінометного обстрілу противника, отримав поранення «Мінно-вибухова травма. Контузійний розрив обох очей. Закрита черепно-мозкова травма. Загальне переохолодження. Вибухово-осколкове сліпе поранення обличчя». Позивач в період часу з 15.01.2024 по 18.01.2024 (виписка №957), з 18.01.2024 по 19.01.2024 (виписка № у/132), з 19.01.2024 по 24.01.2024 (виписний епікриз №963), з 25.01.2024 по 22.03.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №710683 б), з 19.04.2024 по 01.05.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №714001), з 31.05.2024 по 12.06.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №715458 б), з 21.08.2024 по 23.08.2024 (виписка №6523), з 02.09.2024 по 18.09.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №718843), з 25.10.2024 по 08.11.2024 (виписка №4657), з 08.11.2024 по 24.12.2024 (виписка №8801), з 25.12.2024 по 30.12.2024 (виписка №30384), з 31.12.2024 по 24.01.2025 (виписка №6028), з 19.03.2025 по 09.05.2025 роках (виписний епікриз б/н, історія хвороби №726087) проходив та перебував на стаціонарному лікуванні. Згідно свідоцтва про хворобу №347 від 08.11.2024, тяжкість отриманої травми позивачем відноситься до тяжкої згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007, пов`язана із захистом Батьківщини, на підставі статті 31 а графи ІІ розкладу хвороби, позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивачу за час перебування на лікуванні неодноразово на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороби, надавалися відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №1287/в від 22.03.2024, довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №1879/в від 01.05.2024, довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №2489/ в від 12.06.2024, довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №4323 від 11.07.2024, довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №3997/в від 18.09.2024 та відпускними квитками. Як зазначає позивач у період з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.10.2024 по 25.10.2024 року, з 01.11.2024 по 30.11.2024 та з 01.03.2025 по 01.05.2025 Військова частина НОМЕР_1 не нараховувала та не виплачувала додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії. Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати йому додаткової грошової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» протиправною, звернувся до суду з даною позовною заявою. Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у період з 19.03.2025 по 01.05.2025 не у повному розмірі виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн, згідно вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.10.2024 по 25.10.2024 року, з 01.11.2024 по 30.11.2024. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168 / чинної на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пунктом 1-2 постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260). У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану. Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер); захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Колегія суддів враховує, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Колегія суддів враховує, що позивач 15.01.2024 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, виконуючи бойові завдання отримав вибухову травму. «Мінно-вибухова травма. Контузійний розрив обох очей. Закрита черепно-мозкова травма. Загальне переохолодження. Вибухово-осколкове сліпе поранення обличчя». У період 15.01.2024 по 18.01.2024 (виписка №957), з 18.01.2024 по 19.01.2024 (виписка № у/132), з 19.01.2024 по 24.01.2024 (виписний епікриз №963), з 25.01.2024 по 22.03.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №710683 б), з 19.04.2024 по 01.05.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №714001), з 31.05.2024 по 12.06.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №715458 б), з 21.08.2024 по 23.08.2024 (виписка №6523), з 02.09.2024 по 18.09.2024 (виписний епікриз б/н, історія хвороби №718843), з 25.10.2024 по 08.11.2024 (виписка №4657), з 08.11.2024 по 24.12.2024 (виписка №8801), з 25.12.2024 по 30.12.2024 (виписка №30384), з 31.12.2024 по 24.01.2025 (виписка №6028), з 19.03.2025 по 09.05.2025 роках (виписний епікриз б/н, історія хвороби №726087) проходив та перебував на стаціонарному лікуванні. Згідно виписного епікризу №726087 ОСОБА_1 знаходився в стаціонарному відділенні ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова Національної академії медичних наук України" з відновлення-реконструктивної мікрохірургії посттравматичної патології ока з 19.03.2025 по 09.05.2025. Діагноз: Мінно-вибухова травма. Відповідно до пункту 11 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Як правильно зауважив суд першої інстанції, підставою для збереженням грошового та матеріального забезпечення понад 12 місяців поспіль є відповідний висновок військово-лікарської комісії, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вказані виплати неможливо проводити понад 12 місяців. Згідно довідки гарнізонної ВЛК від 18.09.2024 №3991/6 поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, на підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 відноситься до тяжких травм, на підставі статті 81 графи II розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує тривалого лікування після поранення (травми). Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 грн винагороди протягом усього строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з отриманням тяжкої травми та висновків ВЛК щодо необхідності продовження лікування. У свою чергу, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем, позивачу у період з 19.03.2025 по 01.05.2025 не у повному розмірі виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн, згідно вимог постанови КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Виходячи з викладеного вище суд першої інстанції правильно вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 19.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії. Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд обґрунтовано зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період з 19.03.2025 по 01.05.2025 у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а також пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (лікарсько-експертної) комісії, з урахуванням виплачених сум. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 440/10701/25 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко