Постанова 4814 № 526/3158/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/3158/24 Номер провадження 22-ц/814/901/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320481400:00:001:0034 за 2023 рік. Позов мотивовано тим, згідно п. 8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 29.09.2017 р. до договору оренди землі зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-край» з 01.01.2018 року орендну плату вносить в розмірі 10% від нормативної грошової земельної ділянки. Згідно довідки - розрахунку по орендній платі за землю, виданою ТОВ «Агро-Край», заборгованість по орендній платі перед ОСОБА_1 становить 7 346,68 грн. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) - задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320481400:00:001:0034) за 2023 рік у загальному розмірі 9937,51 грн., з яких 7346,69 грн. - орендна плата за землю; 44,20 грн - 3% річних, 1615,02 грн - інфляційні витрати. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. З рішенням суду не погодилось ТОВ «Агро-Край» та подало апеляційну скаргу. Просить рішення районного суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити зменшивши розмір стягнутих витрат на правнику допомогу до 3000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не взято до уваги, що ТОВ «Агро-Край» в добровільному порядку надав суду реальну суму заборгованості та погодився з її виплатою. Вважає, що суд передчасно стягує витрати на правничу допомого, оскільки відповідно до договору її оплата проводиться протягом 30 днів після з моменту винесення рішення. Зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру. Тоді як перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, процесуальні документи подані позивачем не містять ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт, враховуючи обсяг наданих послуг, заявлені судові витрати є завищеними. Дана справа не потребує великої правової кваліфікації, розмір адвокатських витрат не є спів мірним складності справи та наданому об`єму адвокатських послуг. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ціна позову становить 11 581 грн 59коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, рішення суду оскаржується лише в частині стягнутого розміру витрат на правничу допомогу, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду правильності рішення суду щодо задоволення вимог про стягнення орендної плати. З матеріалів справи встановлено, на підтвердження витрат на правничу допомогу до позову додано копії: договору про надання адвокатських послуг № б/н від 23 липня 2024 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В.; додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 23 липня 2024 року відповідно до якої сторони погодили, що клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги в розмірі 5000грн.; акта виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 16 серпня 2024 року. При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності та розумності їх розміру. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не погоджується із огляду на наступне. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022. У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду не застосував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення правничих витрат, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи. Між тим, апеляційний суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 5000,00 грн., вважає, що застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов`язання не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог орендодавців до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у сумі 5000,00 грн. є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Доводи представника позивача викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу ґрунтуються на загальному цитуванні норм процесуального закону та нерелевантній практиці Верховного Суду по відношенню до спірних правовідносин. Натомість, фінансова спроможність ТОВ «Агро-Край» сплатити 5000,00 грн. правничих витрат не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо їх неспівмірності зі складністю справи та ціною позову. Тоді як відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши розмір правничих витрат, постановлених до стягнення із ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 із 5000,00 грн. до 3000,00 грн. В іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалося. Керуючись ст.ст.367, 368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» задовольнити. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 5000 грн. до 3000 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов