Постанова 4814 № 552/9192/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/9192/24 Номер провадження 22-ц/814/704/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Дряниці Ю. В., Обідіної О. І., за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скорохода Олександра Васильовича на рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 серпня 2025 року, ухвалене в місті Полтаві під головуванням судді Самсонової О. А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скороход Олександр Васильович подав до суду позов, у якому просив стягнути з відповідача - ТДВ «СГ «Оберіг» 48 640,17 грн у рахунок відшкодування спричиненої майнової шкоди, 15 000 грн відшкодування судових витрат та 20 000 грн моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.03.2024 близько 12 години 00 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 . За згодою іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , який керував автомобілем SCODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 , на місці було складено Електронний Європротокол, за яким ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП та сплатив франшизу за договором ОСЦПВВНТЗ у розмірі 3 200 грн. На час страхового випадку цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «СГ «Оберіг». 15.04.2024 ОСОБА_1 подав до ТДВ «СГ «Оберіг» заяву на виплату страхового відшкодування із зазначенням номеру банківського рахунку для виплати погодженого сторонами страхового відшкодування у розмірі 27 420 грн. 20.05.2024 відповідач - ТДВ «СГ «Оберіг» повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за вищевказаною подією, що має ознаки страхового випадку. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21.08.2025 у позові ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що у виплаті позивачу страхового відшкодування відповідач відмовив за наявності до того законних підстав. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Скороход О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі . Вказує, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам по справі, зокрема, висновку судового експерта № 26 від 23.10.2024, яким повністю спростовано висновок експерта № 97/24 від 15.05.2024, що ним керувався відповідач, а твердження про недоведеність суми страхового відшкодування спростовується заявою про виплату страхового відшкодування, яка була складена позивачем на бланку відповідача, що містить усі необхідні реквізити, після огляду пошкодженого автомобіля страховиком та погодження сторонами суми страхового відшкодування. Зазначає, що водій автомобіля SCODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , за якого відповідає ТДВ «СГ «Оберіг», є винною особою у заподіянні позивачеві шкоди, завданої внаслідок ДТП. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, врахувати викладену у відзиві на апеляційну скаргу правову позицію. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що 25.03.2024 на території ТЦ «Екватор» за адресою: вул. Героїв ОУН, 26, м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби було пошкоджено. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власників вказаних транспортних засобів була забезпечена відповідно договорами ОСЦПВ з АТ «СГ «ТАС» (приватне) (поліс ЕР/214804108) та ТДВ «СГ «Оберіг» (поліс ЕР/217314991). Згідно із пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), що діяв до 01.01.2025, за згоди водіїв транспортних засобів щодо обставин скоєння ДТП ними складено спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке оформлене у форматі PDF Електронним європротоколом 25.03.2024 о 12:49:29 з додаванням схеми ДТП та фотознімків. 15.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку 25.03.2024 за договором страхування ЕР-217314991 від 12.10.2023 у сумі за вирахуванням франшизи 3 200 грн - 27 420 грн. 20.05.2024 ТДВ «СГ «Оберіг» за вих. № 2005-10 повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з тих мотивів, що в ході розслідування події, яка має ознаки страхового випадку, страховиком отримано висновок судового експерта № 97/24 від 15.05.2024, яким встановлено невідповідність дій заявника - водія автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вимогам пункту 10.11 ПДР України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткнення з автомобілем SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 . Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що у виплаті позивачу страхового відшкодування відповідач відмовив за наявності до того законних підстав, з чим колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У статті 1194 ЦК України вказано, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV). Пунктом 36.2 статті 36 вказаного Закону встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 (випадки, коли шкода не відшкодовується) та/або 37 (підстави відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)) цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону № 1961-IV). Згідно висновку експерта № 97/24 від 15.05.2024 за результатами проведення автотехнічної експертизи по матеріалам страхової справи, складеного судовим експертом Скороход К. М. на замовлення ТДВ «СГ «Оберіг», у даній дорожній обстановці перевагу в русі мав водій автомобіля SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 ; у процесі руху поза перехрестям, в місці, де відсутні знаки пріоритету автомобіль SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 , наближався з правого боку відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , тому у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, нормативні (належні) дії водія ОСОБА_1 регламентувалися вимогами пункту 10.11 ПДР України. Безпосередньо перед зіткненням транспортних засобів, водій автомобіля SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. ПДР України; у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи належним чином вимоги пункту 10.11. ПДР України, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 ; у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , не відповідають вимогам пункту 10.11. ПДР України, і з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з автомобілем SKODA KODIAQ, номерний знак НОМЕР_2 . За висновком експерта № 26 від 23.10.2024 за результатами проведення експертного автотехнічного дослідження по страховій справі № 49053 ТДВ «СГ «Оберіг», складеного судовим експертом Балинським О. П. на замовлення представника ОСОБА_1 - адвоката Скорохода О. В., враховуючи організацію дорожнього руху, яка визначена на території перед ТЦ «Екватор» шляхом нанесення дорожньої розмітки, у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21114, рухаючись по центральній дорозі перед будинком ТЦ «Екватор», користувався перевагою в русі перед водієм автомобіля SKODA KODIAQ, який виїжджав з прилеглої території, а саме з майданчика для стоянки транспортних засобів; у даній дорожній ситуації водій автомобіля SKODA KODIAQ повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР України; у даній дорожній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення з автомобілем ВАЗ-21114 зі сторони водія автомобіля SKODA KODIAQ визначалася виконанням ним вимог пунктів 10.1, 10.2 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля SKODA KODIAQ не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.2 ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з даною пригодою; у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-21114 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР України. Даючи оцінку вказаним експертним висновкам, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (підпункт «б» пункту 2.3 ПДР). Дорожня обстановка - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом (пункт 1.10 ПДР). Виходячи з фактичних обставин справи, саме висновок № 26 від 23.10.2024 судового експерта Балинського О. П. відповідає дійсній дорожній обстановці, яка склалася під час ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та забезпеченого відповідачем транспортного засобу SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та свідчить про порушення останнім вимог пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, що спричинило ДТП. Такий висновок судового експерта ОСОБА_3 відповідає лініям горизонтальної дорожньої розмітки на місці ДТП, яка згідно з підпунктом 8.5.1 пункту 8.5 Правил дорожнього руху України встановлює певний режим і порядок руху, наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил та які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Як вбачається з фотознімків місця ДТП, які маються у додатку до Електронного європротоколу від 25.03.2024, наявність у напрямку руху автомобіля ВАЗ 21114, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 дорожньої розмітки 1.18, яка показує дозволені напрямки руху та вказує на організацію двостороннього руху вздовж будівлі ТЦ «Екватор», а також наявність дорожньої розмітки 1.4 - суцільної лінії жовтого кольору, яка забороняє зупинку транспортних засобів вздовж смуги руху автомобіля позивача та відокремлює проїзну частину від майданчика з місцями для стоянки транспортних засобів, з якого виїжджав водій ОСОБА_2 , саме він повинен був дати дорогу автомобілю позивача, що у порушення вимог пункту 10.2 Правил він не зробив, допустив зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобіль позивача було пошкоджено. При складанні висновку № 97/24 від 15.05.2024 судовий експерт ОСОБА_4 на дорожню розмітку, за допомогою якої було врегульовано дорожній рух на місці ДТП, взагалі не зважав, що призвело до помилкової оцінки дорожньої обстановки та застосування так званого правила «перешкоди праворуч» (або «правила правої руки»), що зобов`язує водія дати дорогу транспортному засобу, який наближається праворуч, якщо їхні траєкторії перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена Правилами дорожнього руху (пункт 10.11 ПДР). Проте, вказане правило застосовується лише, якщо для обох водіїв склалися рівнозначні дорожні умови, тоді як у справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що водій ОСОБА_2 згідно дорожньої розмітки та пояснень обох учасників ДТП виїжджав з місця стоянки - відведеного майданчику для паркування транспортних засобів та відповідно до пункту 10.2 Правил повинен був дати дорогу автомобілю позивача, що рухався згідно вказаного напрямку по смузі руху, яку перетинав ОСОБА_2 . Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі висновку № 97/24 від 15.05.2024 судового експерта ОСОБА_4 , дорожню обстановку на місці ДТП також не врахував, не взяв до уваги організацію дорожнього руху на території ТЦ «Екватор» за допомогою горизонтальної дорожньої розмітки, яка є обов`язковою для водіїв задля забезпечення безпеки дорожнього руху, що призвело до помилкового вирішення справи. Оскільки висновок № 26 від 23.10.2024 судового експерта ОСОБА_3 ґрунтується на фактичних обставинах справи, підтверджених іншими доказами в їх сукупності, та вимогах Правил дорожнього руху України, що їх не врахував експерт ОСОБА_4 , колегія суддів апеляційного суду бере до уваги висновок експерта № 26, який є належним, допустимим та достовірним доказом по справі, тоді як висновок експерта № 97/24 не відповідає вимогам закону щодо достовірності доказів, суперечить іншим доказам у справі, тому відхиляється апеляційним судом. З урахуванням вищевказаного та загальних правил відшкодування шкоди, встановлених пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 22, статтями 1166, 1192 ЦК України, та з огляду на положення статті 1194 ЦК України колегія суддів вважає, що відшкодуванню позивачеві відповідачем підлягає 27 420 грн завданої майнової шкоди у зв`язку з пошкодження автомобіля ВАЗ-21114, номерний знак НОМЕР_1 , що не перевищує ліміт відповідальності страховика - 80 000 грн на одного потерпілого на момент настання ДТП. Висновок суду першої інстанції про недоведеність розміру завданих позивачеві збитків спростовується заявою ОСОБА_1 від 15.04.2024 на виплату страхового відшкодування, з якої вбачається, що сторони погодили суму страхового відшкодування за страховим випадком від 25.03.2024, зменшену на суму франшизи - 3 200 грн згідно частини другої пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV, у розмірі 27 420 грн. Відповідно до абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Як вбачається з акту огляду транспортного засобу від 26.03.2024 та заяви на виплату страхового відшкодування, складеної ОСОБА_1 15.04.2024 на бланку ТДВ «СГ «Оберіг», який містить застереження страховика, що здійснення виплати страхового відшкодування згідно цієї Заяви у визначеному в ній розмірі є повним виконанням страховиком своїх зобов`язань перед заявником щодо означеного страхового випадку, розмір (сума) страхового відшкодування страховиком та заявником взаємно погоджена та страховик і заявник досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи, свідчить про узгодження між сторонами страхового відшкодування у розмірі 27 420 грн в порядку, встановленому абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Колегія суддів оцінює критично невизнання відповідачем розміру страхового відшкодування, що суперечить попереднім заявам та поведінці цієї сторони, на які, собі на шкоду, розумно покладався позивач, вважаючи, що сума страхового відшкодування погоджена страховиком, тому відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу стосовно відсутності доказів оціненої шкоди. Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України одними з основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При відмові у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 на підставі пункту 32.1 статті 32 Закону № 1961-IV - у зв`язку з відсутністю вини у діях водія забезпеченого транспортного засобу SKODA KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , представник ТДВ «СГ «Оберіг» не заперечував щодо розміру завданої позивачеві шкоди, а за змістом пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмову у його виплаті приймається страховиком протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Враховуючи, що заявою на виплату страхового відшкодування від 15.04.2024 підтверджено факт взаємного погодження сторонами суми страхового відшкодування та за відсутності підстав, визначених статтями 32, 37 Закону № 1961-IV, ТДВ «СГ «Оберіг» зобов`язане виплатити позивачеві страхове відшкодування у розмірі 27 420 грн. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання страховика в разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати. Тому таке зобов`язання є грошовим, і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Проценти річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і, на відміну від пені, не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Відповідно до статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України). Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку розміру пені, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат позивача ОСОБА_1 внаслідок безпідставної відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, колегія суддів виходить з того, що положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV граничний строк прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплати становить 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, що за обставин цієї справи припадає на 15.07.2024, тому заявлений позивачем розрахунковий період для обрахунку часу прострочення, починаючи з 20.05.2024, не відповідає вимогам Закону, і до розрахунку судом береться 158 днів прострочення, починаючи з 91 дня - 16.07.2024 по 20.12.2024. Таким чином, за 158 днів прострочення 3% річних становить 355,11 грн, інфляційне збільшення - 2 030,41 грн (27 420,00 x 1.07404862 - 27 420,00), пеня - 3083,63 грн (16.07.2024-12.12.2024 за обліковою ставкою НБУ 13% річних - 2 921,80 грн (27 420 x (2 x 13,00 : 366 ) x 150 : 100); 13.12.2024 - 20.12.2024 за обліковою ставкою НБУ 13,50% річних - 161,82 грн (27 420 x (2 x 13,50 : 366 ) x 8 : 100)), а всього заборгованість з урахуванням основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 32 889,15 грн. Вимоги позивача про стягнення з ТДВ «СГ «Оберіг» моральної шкоди у розмірі 20 000 грн є безпідставними, оскільки відповідно до Закону № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 26-1, 27) страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи чи ушкодженням здоров`я потерпілого - фізичної особи під час дорожньо-транспортної пригоди, що за обставин цієї справи не встановлено. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . За вимогами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи (частина перша, пункти 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України). За результатами розгляду справи судові витрати підлягають розподілу між сторонами та у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункти 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина шоста статті 139 ЦПК України). Відповідно до вимог частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК, а також частин сьомої, восьмої, дев`ятої статті 139 ЦПК України розмір вказаних судових витрат має відповідати принципу співмірності, у разі недотримання якого суд, за клопотанням іншої сторони, може зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката та експерта. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат. При вирішенні питання щодо розподілу витрат сторони на правничу допомогу суд має також виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар та неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Разом з тим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Скороход О. В. на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги від 30.08.2024, у якому розмір гонорару адвоката визначено у 1 000 грн за одну годину роботи. Згідно орієнтовного розрахунку судових витрат та розписки адвоката про отримання коштів, на виконання умов договору про надання правничої допомоги позивачем сплачено 10 000 грн. Даючи оцінку заявленому позивачем розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вивчення адвокатом інформації та документів, наданих клієнтом, підготовка адвокатських запитів, збирання доказів та виготовлення копій документів для подання позовної заяви охоплюється послугою з підготовки цивільного позову, вартістю послуги у 2 000 грн. У суді першої інстанції адвокат Скороход О. В. брав участь у двох судових засіданнях 26.03.2025 тривалістю 1 год 25 хв та 21.08.2025 тривалістю 1 год 10 хв, а всього 2 год 25 хв, що складає 2 416,60 грн гонорару адвоката. Таким чином, реальні витрати позивача по справі на правничу допомогу адвоката становлять 4 416,60 грн, які підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За принципом пропорційності колегія суддів також розподіляє між сторонами витрати позивача на проведення експертного автотехнічного дослідження № 26 згідно рахунку ФОП ОСОБА_3 № 17 від 11.10.2024 у розмірі 5 000 грн, які є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню позивачеві. Оскільки позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, такі витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягуються з відповідача у дохід держави. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скорохода Олександра Васильовича задовольнити. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 серпня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а також пені за період з 16.07.2024 по 20.12.2024 у сумі 32 889,15 грн. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 1 736,61 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 1 966 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» в дохід держави судовий збір у сумі 1 190,61 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Ю. В. Дряниця О. І. Обідіна