Постанова 4805 № 285/7030/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/7030/25 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В. Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Григорусь Н.Й. суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 285/7030/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А.В. у м.Звягель, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що 07 лютого 2025 року між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1509-1685. Зі змісту вказаного кредитного договору слідує, що разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Зазначено, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1598, для підписання Кредитного договору №1509-1685 від 07 лютого 2025 року, підтвердження і ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 18 000 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 28 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше). Додатковою угодою №1 від 28.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 800,00 грн. Додатковою угодою №2 від 04.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн. Додатковою угодою №3 від 28.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 200,00 грн. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору. Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Конкрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020) видав ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний останньою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Конкрактовий дім» про перерахуванням коштів на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Вказував, що відповідач всупереч умовам кредитного договору порушила вищезазначені умови договору і в підсумку не повернула у повному обсязі кредитні кошти кредитодавцю, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Стверджував, що станом на 22.10.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 71 504,00 грн, з яких 20 000,00 заборгованість за кредитом; 35 874,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 15 000,00 грн заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України та 630,00 грн заборгованість по комісії. Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №1509-1685 від 07 лютого 2025 року у розмірі 71 504,00 грн. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 27 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1509-1685 від 07 лютого 2025 року у розмірі 54 504 грн та 1 846,48 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн. При цьому не було належним чином враховано, що сума основного боргу змінювалась: збільшувалась у зв`язку з укладенням відповідачем додаткових угод та зменшувалась внаслідок часткового погашення заборгованості. У результаті розмір основного боргу склав 20 000 грн, відтак позивач має законні підстави для стягнення зазначеної суми. 24.12.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Одночасно відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування. Тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно із частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07 лютого 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1509-1685. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1598. Відповідно до умов даного договору, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 на умовах, передбачених договором, грошові кошти (кредит) у сумі 18 000,00 грн, строк кредитування 365 днів; базовий період 28 днів, комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка 1,00% в день; стандартна процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (а.с. 12-22). Додатковою угодою №1 від 28.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 800,00 грн (а.с. 42 зворот-44). Додатковою угодою №2 від 04.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн (а.с. 38 зворот-40). Додатковою угодою №3 від 28.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685 від 07 лютого 2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 200,00 грн (а.с. 46 зворот-48). Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилалося на те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 22.10.2025 складає 71 504,00 грн, з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту 20 000,00 грн; сума заборгованості за нарахованим процентам 35 874,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 15 000,00 грн; заборгованість по комісії 630 грн. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». При цьому місцевий суд дійшов висновку, що наданим позивачем доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 18000 грн, що відповідає умовам Договору про відкриття кредитної лінії №1509-1685. Тому вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000 грн є необґрунтованими та підлягають задоволенню частково в межах суми отриманих відповідачем коштів 18 000 грн. Вимога позивача у частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 630 грн відповідає умовам договору та підлягає задоволенню. Заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами в сумі 35 874,00 грн відповідає умовам договору та не перевищує встановлених законом обмежень. Вимоги позивача у частині стягнення простроченої заборгованості в сумі 15000 грн за процентами річними на підставі ст. 625 ЦК - є необґрунтованими, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту. При цьому за правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач на веб-сайті кредитодавця створила заявку на кредит на умовах, які вважала зручними для себе. У анкеті-заяві вона зазначила свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, ідентифікаційний номер, електронну пошту, місце реєстрації та проживання, номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 тощо. У зв`язку з погодженням заявки на отримання кредиту між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 18 000 грн в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1598, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». В подальшому за ініціативою відповідача між сторонами було укладено три додаткові угоди до названого кредитного договору, за якими ОСОБА_1 отримала: 28.03.2025 - 3 800 грн; 04.04.2025 4 000 грн; 28.04.2025 4 200 грн. Отже в цілому за кредитним договором ОСОБА_1 отримала від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 30 000 грн. Із врахуванням проплат, які були здійснені відповідачем на виконання зобов`язань за цим договором, заборгованість за тілом кредиту становить 20 000 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 51-54) та не спростовано відповідачем. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги у цій частині є обґрунтованими, а вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в означеній частині підлягають задоволенню. Відмовляючи у стягненні процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період з 30.05.2025 по 06.07.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язковість застосування зазначеної імперативної норми закону. Доводи скаржника про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору. Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення штрафу. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про законність нарахування відповідачу та стягнення з неї комісії в розмірі 630,00 грн, оскільки вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме в частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором №1509-1685 від 07 лютого 2025 року у розмірі 55 874 грн, з яких 20 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 35 874 грн заборгованість за процентами Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За таких підстав, апеляційний суд відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог. Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в суді першої інстанції, збільшивши їх розмір з 1846,48 грн (76,22%) до 1892,86 грн (78,14%), а також в суді апеляційної інстанції у розмірі 69,76 грн (пропорційно до задоволених вимог 1,92%). За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 лютого 2026 року змінити, виклавши абзац другий та четвертий його резолютивної частини в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1509-1685 від 07 лютого 2025 року у розмірі 55 874 грн, з яких 20 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 35 874 грн заборгованість за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1892,86 грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 69,76 грн витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.Й.Григорусь Судді О.М.Галацевич В.А.Панкеєва