Постанова 4805 № 290/1196/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №290/1196/25 Головуючий у 1-й інст. Шакалов А. В. Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Григорусь Н.Й. суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А. розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) у місті Житомирі цивільну справу № 290/1196/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шакалова А.В. у селищі Романів, в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021 у розмірі 32 347,78 грн, а також судові витрати: 2 422,40 грн зі сплати судового збору та 11 200,00 грн на оплату правничої допомоги адвоката. В обґрунтування позову зазначено, що 17.08.2021 між АТ «Мегабанк» та відповідачем укладено заяву-договір № TDB.2021.0010.23741 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір. Банк на підставі отриманої від відповідача заяви, відкрив йому поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На поточний рахунок у гривні Банк надав відповідачу кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п. 4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0038.1914 від 28.01.2021. 27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з позивачем договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021. В порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не погасив, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 рахується заборгованість за договором в розмірі 32 347,78 грн, яка за розрахунком позивача складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 434,25 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 21 913,53 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК Єврокредит», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем надано докази на підтвердження факту укладання, виконання АТ «МЕГАБАНК» своїх обов`язків по передачі кредитних коштів відповідачу (відкриття кредитної лінії, використання відповідачем кредитних коштів) та докази лише часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків в рамках Заяви-договору № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів надання кредитних коштів відповідачу. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції вважав, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано підтвердження грошового переказу на рахунок відповідача кредитних коштів відповідно до умов договору. Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду з огляду на таке. Судом встановлено, що 17.08.2021 між АТ «Мегабанк» та відповідачем укладено заяву-договір № TDB.2021.0010.23741 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір (а.с. 24). Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та умови» договору, підписанням Заяви - Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому. Пунктом 2 заяви-договору передбачено, що банк відкриває клієнту: поточний рахунок (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки (у доларах США), (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка є власністю банку. Згідно з пунктом 3 картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійснення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності. Відповідно до п. 4 заяви-договору та паспорту споживчого кредиту, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56% річних, у пільговий період 0,0001% річних; обов`язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період. Строк дії договору 3 роки, якщо жодна із сторін за 30 днів не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на тих же умовах. На виконання умов договору банк відкрив відповідачу рахунки, що підтверджується довідкою про відкриття рахунків (а.с. 30). Загальні витрати за кредитом 73 293 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 273 293 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 87,30%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення (а.с. 26-27). 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021 (а.с. 16-18, 21). 27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з позивачем договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021 (а.с. 14-15, 22). У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не погасив, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість за договором в розмірі 32 347,78 грн, яка за розрахунком позивача складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 434,25 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 21 913,53 грн (а.с. 31,45). Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви виписку з особового рахунку відповідача за період з 17.08.2021 по 02.12.2022 (а.с. 32-38) та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 39-44), з яких встановлено, що відповідач активно користувався рахунком, який був відкритий позивачем на виконання умов згаданого договору, періодично здійснював платежі на повернення кредитних коштів, але належним чином не виконував своїх зобов`язань за цим кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував платежі передбачені договором. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України). Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за договором № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021, не повернув отримані в якості кредиту кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути дану заборгованість в розмірі 32 347,78 грн. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами, контррозрахунку заборгованості не надав. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанову Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17). Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне. За приписами статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Так, згідно зі статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4). Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано: копію ордеру №1414107 від 11.08.2025 (а.с. 46); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04 липня 2024 року (а.с. 47), копію договору про надання правової допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року (а.с. 48-51), копію додатку до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 щодо вартості послуг (а.с. 53 зворот); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12129222 від 14 серпня 2025 року (а.с. 52). Відповідно до акту №12129222 від 14 серпня 2025 року, який містить детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги у даній справі, вартість послуг адвоката згідно договору складає 11 200,00 грн (а.с. 52). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано: копію ордеру №1414107 від 11.08.2025 (а.с. 127); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04 липня 2024 року (а.с. 128); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №130326 від 13.03.2025 (а.с. 129). Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої допомоги вартість послуг адвоката складає 12 000,00 грн (а.с. 129). Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу ТОВ «ФК Єврокредит» в сумі 23 200,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. В свою чергу, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19. Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 23 000,00 грн (11 200+12 000) у даному випадку є дещо завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений. Таким чином, оцінивши подані представником ТОВ «ФК Еврокредит» докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатами на надання правової допомоги, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 000 грн. Відповідно положень статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь ТОВ «ФК Еврокредит» підлягає також стягненню 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору (2422,40 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви + 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення. За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Еврокредит» задовольнити частково. Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Еврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Еврокредит» 32 347,78 грн заборгованості по Договору № TDB.2021.0010.23741 від 17.08.2021 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Еврокредит» 6 056,00 грн витрат по сплаті судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.Й.Григорусь Судді О.М.Галацевич В.А.Панкеєва