Постанова Київський апеляційний суд № 754/21149/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/8389/2026 справа №754/21149/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , поданою адвокатом Кушнарьовим Євгенієм Ігоровичем, на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Буша Н.Д., повну ухвалу складено 19 грудня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: КП «Житлорембудсервіс» в особі ліквідатора Потупайло Наталії Ігорівни, про зняття арешту з нерухомого майна, - встановив:

1. Короткий виклад обставин справи. У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна. Вимоги позову мотивує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 04 січня 2005 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кочкарьовим С.В. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що підставою накладення арешту став виконавчий лист №2-838, виданий 22 квітня 2004 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь КП "Житлорембудсервіс" заборгованості у розмірі 1 140,53 гривень. Станом на 17 грудня 2025 року відсутні будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 та відсутні відомості про позивача в Єдиному реєстрі боржників. Відтак, виконавчі провадження на теперішній час відсутні, але арешт на квартиру позивача не знято, що порушує права ОСОБА_1 на вільне володіння своїм майном. Мотивуючи наведеним, просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: КП «Житлорембудсервіс» в особі ліквідатора Потупайло Наталії Ігорівни, про зняття арешту з нерухомого майна відмовлено. Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме боржником, тому після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судовий рішень» ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 , пред`явив позов, зі змісту якого не слідує спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв`язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача. Суд вказав, що позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки чинне законодавство передбачає іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі. Суд першої інстанції врахував суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, та зробив висновок, що вимоги позивача не підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим у відкритті провадження відмовив на підставі частини 1 статті 186 ЦПК України та роз`яснив позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Кушнарьовим Є.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження, виходячи з того, що позивач є боржником у виконавчому провадженні та повинен звертатися зі скаргою за правилами розділу VII ЦПК України. Такий висновок, на переконання скаржника, є необґрунтованим, оскільки позивач не є стороною чинного виконавчого провадження, яке фактично відсутнє, а отже положення статті 447-1 ЦПК України щодо оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця не підлягають застосуванню. З огляду на відсутність у відповідача повноважень самостійно зняти арешт поза випадками, визначеними частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", та з урахуванням частини 5 цієї ж статті, позивач правомірно обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зняття арешту. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні адвокат Зубко А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити. Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Представник Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Зубко А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Установлено, що позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Кочкарьовим С.В. 04 січня 2005 року (а.с. 1-4). З даних договору купівлі-продажу квартири від 20 березня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчук Ф.І., убачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 10). З даних інформаційної довідки КВ-2025 №23723 від 04 липня 2025 року, виданої КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", убачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 12). З даних копії постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА №629420 від 04 січня 2005 року убачається, що державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби Кочкарьовим С.П. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-838, виданого 22 червня 2004 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь КП "Житлорембудсервіс" 1 140,53 гривень, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14). З даних листа Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 25 вересня 2025 року убачається, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень установлено, що виконавчі провадження про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з обтяженням на підставі постанови АА №629420 від 04 січня 2005 року, станом на 25 вересня 2025 року зареєстрованими у відділі не значаться та на виконання не перебувають. Також відсутня інформація про стягнення боргу, виконавчого збору та витрат по виконавчому провадженню, згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови АА №629420 від 04 січня 2005 року (а.с. 17-18). З даних інформації з Єдиного реєстру боржників від 17 грудня 2025 року убачається, що за параметрами ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників (а.с. 19). Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: КП «Житлорембудсервіс» в особі ліквідатора Потупайло Наталії Ігорівни, про зняття арешту з нерухомого майна- відмовлено (а.с. 26-28).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до статті 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини 5 вказаної статті відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Як убачається з матеріалів справи, арешт на належне позивачу нерухоме майно накладено постановою державного виконавця у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, а відтак такий арешт є процесуальним заходом забезпечення виконання рішення суду та має похідний характер від виконавчого провадження. Сам по собі факт відсутності на момент звернення до суду відкритого виконавчого провадження, а також відсутність відомостей у Єдиному реєстрі боржників, не змінює правової природи накладеного арешту та не свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правового спору щодо права власності на майно. Колегія суддів виходить з того, що арешт майна, накладений державним виконавцем, є наслідком здійснення виконавчого провадження, а тому питання щодо його скасування належить до сфери судового контролю за виконанням судових рішень. Така правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що вимоги боржника про зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, підлягають розгляду саме в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а не в порядку позовного провадження, незалежно від того, чи перебуває виконавче провадження на виконанні. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із відсутністю виконавчого провадження, позивач не є стороною такого провадження та має право на звернення до суду з позовом, є необґрунтованими. Посилання скаржника на неможливість застосування процедури, передбаченої розділом VII ЦПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки саме наявність нескасованого арешту свідчить про збереження правових наслідків виконавчого провадження та можливість оскарження бездіяльності відповідного органу державної виконавчої служби щодо його незняття. Крім того, колегія суддів враховує положення частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. З аналізу наведених норм убачається, що процесуальний статус боржника пов`язується саме з наявністю виконавчого документа, яким на особу покладено обов`язок щодо виконання рішення, а не виключно з фактом перебування виконавчого документа на примусовому виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби. Установлено, що виконавчий лист №2-838, виданий 22 червня 2004 року Деснянським районним судом м. Києва, визначає ОСОБА_1 боржником за відповідним судовим рішенням, у зв`язку із чим останній набув статусу боржника у виконавчому провадженні. Той факт, що на час звернення до суду виконавче провадження не перебуває на виконанні, не змінює правової природи спірних правовідносин та не позбавляє позивача статусу боржника у розумінні Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні, а підлягають вирішенню в іншому процесуальному порядку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кушнарьовим Євгенієм Ігоровичем, залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова