LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824372/5323/25

від 29.04.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подану представником Клименком Тарасом Васильовичем, задовольнити частково.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 372/5323/25 Головуючий у суді першої інстанції - Рабчун Р.О. Номер провадження № 22-ц/824/6853/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», поданою представником Клименком Тарасом Васильовичем, на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рабчуна Р.О., у місті Обухів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 471959-КС-001 про надання кредиту від 07 серпня 2023 року, що становить 24 081,45 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 615,60 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14 465,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 серпня 2023 року року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір № 471959-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16395% процентів за кожен день користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку останнього № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором № 471959-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 471959-КС-001 Товариства, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 09 вересня 2025 року у відповідача перед Товариством утворилася заборгованість за договором № 471959-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 24 081,45 грн. У зв`язку з викладеним, та враховуючи, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, позивач був вимушений звернутися до суду для врегулювання спірного питання в судовому порядку. Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 471959-КС-001 від 07 серпня 2023 року в розмірі 14 257,60 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 434,20 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ТОВ «Бізнес Позика» - Клименко Т.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким змінити загальну суму стягнення з 14 257,60 грн на грошову суму 24 081,45 грн. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, суд помилково ототожнив проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати позичальника за користування кредитними коштами, наданими йому кредитором у відповідності до умов кредитного договору, (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Вказує, що відсотки по вказаному кредитному договору №471959-КС-001 від 07 серпня 2023 року були нараховані в період дії договору за кожен день користування на залишок по кредиту. Штрафні санкції та проценти передбачені ст. 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог. Вказує, що за умовами укладеного між сторонами договору, загальна сума до сплати по процентам за кредит становила би 21 040 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак, боржником було сплачено лише частково на суму 5 282,40 грн погашення кредиту за Договором № 4711959 - КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2. Договору, а також до збільшення загальної суми нарахованих процентів за користування кредитом. Згідно графіку платежів відповідач мав зробити третій плановий платіж 18 вересня 2023 року у розмірі 2 630,00 грн, однак платіж не був зроблений вчасно і в повному обсязі, тому з 19 вересня 2023 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 26 вересня 2023 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по стандартній процентній ставці - у відповідності до пункту 3.2.2 Договору. Відповідно в період з 07 серпня 2023 року по 25 вересня 2023 включно проценти нараховувались по Зниженій процентній ставці. У період з 26 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року включно проценти нараховувались по стандартній процентній ставці - 2,00000000% як це було погоджено сторонами заздалегідь при укладенні договору, а не по штрафній. Відповідно, проценти за користування кредитом у загальній сумі 14 465, 85 грн включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16395 % - у сумі 2 350,32 грн у період з 07 серпня 2023 року по 25 вересня 2023 року (включно) нараховані за стандартною процентною ставкою 2,0 % - у сумі 12 115,53 грн у період з 22 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року (включно). Отже, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у відповідності до статті 1056-1 ЦК України та в межах строку дії договору, який був встановлений умовами договору про надання кредиту. Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ОСОБА_1 подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету представника ОСОБА_1 у підсистемі (модуля) ЄСІКС «Електронний суд». Ухвалу про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав в особистому кабінеті системи «Електронного суду» 19.02.2026 о 10:20:04, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 02 березня 2026 року. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Суд першої інстанції встановив, що 07 серпня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 471959-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», шляхом обміну електронними повідомленнями. Так, ТОВ «Бізнес Позика» 07 серпня 2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 471959-КС-001 про надання кредиту. 07 серпня 2023 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 473768-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачем одноразового ідентифікатору, який попередньо направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останнім в анкеті, а саме НОМЕР_2 . Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правил надання грошових коштів у кредит. Умовами договору передбачено, що строк кредиту складає 16 тижнів, термін дії договору до 27 листопада 2023 року, стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,16395000, фіксована, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 21 040 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12 297,45 процентів. Пунктом 3 Договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та 07.08.2023 року переказав відповідачу грошові кошти на загальну суму 10 000 грн. на платіжну карту № НОМЕР_3 . Відповідно до п.2.5. комісія за надання Кредиту: 1500 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом за період з 07 серпня 2023 року по 27 листопада 2023 року, складеного кредитором ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість відповідача за кредитним договором складає 9 615,60 грн з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 9 615,60 грн; сума прострочених платежів по процентах 14 465 грн; сума прострочених платежів за комісією 0 грн, що свідчить про попередню сплату відповідачем комісії в повному обсязі двома платежами: 884 грн 25 серпня 2023 року та 616 грн 09 вересня 2023 року. Відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості у розмірі 5 282,40 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Бізнес Позика» не нараховував проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов`язання не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими. Однак, за умовами кредитного договору та згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальна вартість кредиту разом з процентами складає 19 540 грн. (10000 грн. сума кредиту та 9540 грн. 00 проценти за користування кредитом). З врахуванням викладеного суд вважав, що позовні вимоги підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 257,60 грн, що складається з заборгованості за основною сумою кредиту та заборгованості за процентами з урахуванням часткової сплати кредиту в розмірі 5 282,40 грн. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Так, відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем за допомогою електронного або іншого аналога власноручного підпису. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. У постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв`язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики. Роз`яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3% річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що 07 серпня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 471959-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно цього договору ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Згідно умов договору сторони визначити, що строк кредиту 16 тижнів, процента ставка фіксована в день 1,16395000 %, комісія за надання кредиту: 1 500 грн. Термін дії договору до 27 листопада 2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 21 040 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12 297,45 процентів. У п. 3.2.2. Договору сторони узгодили, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору». В пункті 3.2.3 Договору сторони визначили обов`язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Згідно графіку платежів було погоджено, якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 21 040 грн з яких по процентах - 9 540 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується. Відповідно до п. 3.2.4 Договору, у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в т.ч з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховується на фактичний залишок суми кредиту. Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 07 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року включно. Позивачем також враховано, що з 07 серпня 2023 року по 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту сплачено 5 282,70 грн, з яких: за кредитом - 384,40 грн, по відсоткам - 3 398 грн, по комісії - 1 500,00 грн. Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 14465,85 грн (2350,32 + 12115,53), з яких нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16395000% - у сумі 2 350,32 грн у період з 07 серпня 2023 року по 25 вересня 2023 року (включно) та нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% - у сумі 12 115,53 грн у період з 26 вересня 2023 року по 27 листопада 2023 року (включно). Отже, загальний розмір несплачених відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 11 067,85 грн ( 14 465,85 грн (нараховано) - 3 398 грн (сплачено)). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, розрахунок відсотків здійснив не відповідно до фактичних обставин справи та чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому помилково стягнув з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14 257,60 грн. Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором. Суд першої інстанції не мав права зменшувати загальний розмір відсотків річних, який був погоджений та прийнятий сторонами. За встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом 9615,60 ( 10000 ( видано) - 384,40 (повернуто)) та за процентами у розмірі 11 067,85 грн ( 14 465,85 грн (нараховано) - 3 398 грн (сплачено)), а всього до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає 20 683,45 грн. Враховуючи зазначені обставини справи та положення закону, апеляційний суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та зміни розміру стягнення заборгованості за кредитом разом з процентами, які підлягають до стягнення на користь ТОВ «Бізнес позика», а саме з 14 257,60 грн до 20 683,45 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подану представником Клименком Тарасом Васильовичем, задовольнити частково. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)заборгованість за Договором № 471959-КС-001 про надання кредиту від 07 серпня 2023 року у розмірі 20 683,45 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 615,60 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 067,85 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)судовий збір за подання позовної заяви 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) 00 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»