Постанова Київський апеляційний суд № 373/1139/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 373/1139/25 Головуючий у суді першої інстанції - Свояк Д.В. Номер провадження № 22-ц/824/4864/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», поданою представником Виноградовим Юрієм Ернстовичем, на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Свояка Д.В., у місті Переяслав, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 492698-КС-001 про надання кредиту від 23 березня 2024 року, що становить 64 966,81,49 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17 229,21 грн; суми прострочених платежів по процентах - 47 737,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2024 року року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір № 492698-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14874498% процентів за кожен день користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку останнього № НОМЕР_1 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Додатковою угодою № 1 від 16 липня 2024 до договору № 492698-КС-001, укладеними між ними, сторони домовилися внести зміни до Додаткової угоди №1 та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме «Термін дії Договору: до 25 лютого 2025 року».) До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за вказаним кредитним договором № 492698-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 492698-КС-001 Товариства, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 23 квітня 2025 року у відповідача перед Товариством утворилася заборгованість за договором № 492698-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 64 966,81 грн. У зв`язку з викладеним, та враховуючи, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, позивач був вимушений звернутися до суду для врегулювання спірного питання в судовому порядку. Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №492698-КС-001 від 23 березня 2024 року в розмірі 58 922,32 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 197,12 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградов Ю.Е. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування змінити, а саме змінити суму стягнення з 41 693,11 грн на грошову суму 47 737,60 грн. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення неправильно застосував норми матеріального права шляхом неправильного тлумачення закону, а саме прийшов до помилкових висновків про те, що позивач начебто нараховував проценти поза межами строку дії Кредитного договору, а також дійшов до хибних висновків щодо того, що умовами Додаткової угоди до Кредитного договору начебто не був продовжений термін дії Кредитного договору. Суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо начебто нарахування позивачем процентів за кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору, суд неправомірно здійснив перерахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, через що неправомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за Кредитним договором та Додатковою угодою до Кредитного договору частково. Звертає увагу, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач за Кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів); не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості), розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалося. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості). Не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). Позивач у позовних вимогах не нараховував та не заявляв до стягнення жодну неустойку (у формі пені чи штрафів) відповідно до ст. 549 ЦК України та не нараховував та не заявляв до стягнення жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми), що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитним договором. Кредитним договором встановлюється орієнтований графік платежів за Кредитним договором. Тобто, якщо Позичальник сплачує заборгованість за Кредитним договором згідно встановленого графіку платежів без порушень, йому дійсно потрібно сплатити за Кредитним договором суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту. Тобто якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості (тобто порушення Позичальником графіку платежів призводить до подорожчання загальної вартості кредиту). Відповідно до вищевикладеного, за Кредитним договором застосовувалися наступні проценті ставки та були нараховані наступні суми процентів за користування кредитом: нараховані за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,14874498 % в день 20 233,45 грн (у період з 23 березня 2024 року по 22 червня 2024 року включно); нараховані за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,00000000 % в день 7 925,34 грн (у період з 23 червня 2024 року по 15 липня 2024 року включно). При цьому, відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №492698-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №492698-КС-001 на загальну суму 29 980 грн, з яких 24 209,21 грн було розподілено на погашення його заборгованості по процентам за Кредитним договором. У зв`язку з вищевикладеним, загальна заборгованість відповідача по процентам за користування кредитом за Кредитним договором складає 47 737,60 грн. Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 була адвокат Ременькова І.О., яка має зареєстрований особистий кабінет в підсистемі (модулі) ЄСІТС Електронний суд, тому у відповідності до положень ст. 14 ЦПК України та Положення про ЄСІТС листування здійснюється в електронній формі. Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача ОСОБА_1 через представника подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року у про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у підсистемі (модуля) ЄСІКС «Електронний суд». Ухвалу про відкриття провадження ОСОБА_2 отримала в особистому кабінеті системи «Електронного суду» 12.12.2025 о 12:40:35, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 22 грудня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Суд першої інстанції встановив, що 23.03.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір №492698-КС-001 на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту 23 березня 2024 року, що акцептована відповідачкою 23 березня 2024 року, шляхом підписання електронним підписом відповідачки. Відповідно до п.2 договору позивач надав відповідачці кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 24 тижні на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,14874498% в день (фіксована ставка), сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 3 000,00. До позову додана довідки ТОВ «ФК`Елаєнс»» про перерахування коштів відповідачці відповідно до кредитного договору №492698-КС-001 від 23.03.2024. 16 липня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі була укладена додаткова угода №1 відповідно до якої відповідачка підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 16 липня 2024 року в розмірі 25 523,37 грн, що включає: суму кредиту 17 229,21 грн, проценти за користування кредитом 8 294,16 грн. Також визначено строк на який надається кредит 49 тижнів та процентну ставку за кредитом 0,8615587% в день. До позову додані копії паспортів споживчого кредиту, правил надання споживчих кредитів товариством, візуальних форм послідовності дій клієнта. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувала проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Оскільки відповідач порушила умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов`язання не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими. Однак, в додатковій угоді №1 до договору про надання кредиту сторонами підтверджено, що станом на 16 липня 2024 року сума неповернутого позичальником кредиту отриманого відповідно до умов договору становить 25 523,37 грн, а також узгоджено термін дії договору до 25 лютого 2025 року, відсотки за користування позикою за зниженою процентною ставкою -0,8615587%, тип процентної ставки - фіксована. Будь-яких доказів наявності обставин щодо продовження строку кредитування та зміни процентної ставки, суду не надано. З врахуванням викладеного суд вважав, що проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 33 398,95 грн (17 229,21/100х0,8615587%х225). Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у стягненні за нарахованими та не сплаченими процентами, тому в силу приписів ст. 367 ЦПК України в іншій частині не переглядається. Так, відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем за допомогою електронного або іншого аналога власноручного підпису. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. У постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв`язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики. Роз`яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3% річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що 16 липня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 492698-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно цього договору ТОВ«БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Згідно умов договору сторони визначити, що строк кредиту 24 тижні, процента ставка фіксована в день 1,14874498 %, комісія за надання кредиту: 3 000 грн. Термін дії договору до 09 вересня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 51 960 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів. У п. 3.2.2. Договору сторони узгодили, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору». В пункті 3.2.3 Договору сторони визначили обов`язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка. Згідно графіку платежів було погоджено, якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 51 960 грн з яких по процентах - 28 960 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується. Відповідно до п. 3.2.4 Договору, у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в т.ч з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховується на фактичний залишок суми кредиту. Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 23 березня 2024 року по 23 квітня 2025 року включно. Позивачем також враховано, що з 06 квітня по 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту сплатила 29 980 грн, з яких: за кредитом - 2 770,79 грн, по відсоткам - 24 209,21 грн, по комісії - 3 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 492698-КС-001 відповідно до якої відповідачка підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 16 липня 2024 року в розмірі 25 523,37 грн, що включає: суму кредиту 17 229,21 грн, проценти за користування кредитом 8 294,16 грн. Також визначено строк на який надається кредит 49 тижнів та процентну ставку за кредитом 0,8615587% в день а також узгоджено термін дії договору до 25 лютого 2025 року. (а.с. 38 - 39) До того ж, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Отже, оскільки відповідач не дотрималася графіку платежів позивач мав право нараховувати позичальнику 1,14874498% за кожен день користування кредитом до 20 серпня - за відсотковою ставкою 1,5%, а в подальшому до завершення строку кредитування (25лютого 2025 року) - по 1% за кожен день користування кредитом. Разом з тим, як вбачається з Додаткової угоди № 1 до Договору № 492698-КС-001 сторони погодили, що процента ставка за кредитом з 16 липня 2024 року по 10 вересня 2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8615587% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний період становитиме більше трьох дні, то з четвертого дня прострочення платежу і до 10 вересня 2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,14874498% в день; з 11 вересня 2024 року 1,14874498%. З 16 липня по 13 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом відповідно до графіку платежів діяла пільгова процента ставка 0,8615587% від суми кредиту за кожен день = 29 дні * 17 229,21 гривень * 0,8615587%= 4 304,75 грн. Оскільки відповідачка вчасно погашення відповідно до графіку платежу не здійснила то з 17 серпня по 20 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, а відповідно до умов додаткової угоди № 1 складав 1,14874498% = 3 дні * 17 229,21 гривень * 1,14874498% = 593,76 грн. Починаючи з 21 серпня 2024 року по 25лютого 2025 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день = 189 днів * 17 229,21 гривень * 1% = 32 563,20 грн. Отже, загальний розмір несплачених відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 33 461,71 грн ( 37 461,71 грн (нараховано) - 4 000 грн (сплачено)). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, належним чином умови Додаткової угоди №1 від 16 липня 2024 року не дослідив, розрахунок відсотків здійснив не відповідно до фактичних обставин справи та чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому помилково стягнув з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 33 398,95 грн. За встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за процентами у заявленому позивачем загальному розмірі - 33 461,71 грн. Враховуючи зазначені обставини справи та положення закону, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміни розміру стягнення заборгованості за процентами, які підлягають до стягнення на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», а саме з 33 398,95 грн до 33 461,71 грн. Отже, рішення суду згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 33 461,71 грн з оскаржуваної суми 47737,60 грн то розмір судового збору, який би підлягав стягненню з відповідача на користь позивача в суді першої інстанції становить 2 197,12 грн (1% ціни позову). Оскільки апелянтом було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а апеляційну скаргу було задоволено лише на 29,91% (657,15 грн судового збору), й враховуючи взаємо зарахування, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 854,27 грн (2 197,12+657,15). Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», поданою представником Виноградовим Юрієм Ернстовичем, задовольнити частково. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2025 року в частині стягнення заборгованості за нарахованими та не сплаченими процентами згідно до умов договору № 492698-КС-001 про надання кредиту від 23 березня 2024 року та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411)заборгованість по нарахованих та несплачених процентам за Договором № 492698-КС-001 від 23 березня 2024 року в розмірі 33 461,71 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 854,27 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв.