Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/1381/26

01.05.26 33/812/192/26 Провадження № 33/812/192/26 Головуючий у першій інстанції Кузьменко В. В. Категорія ст. ст. 122-4, 124, ст. 130 ч. 4 КУпАП Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 травня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Ямкової О. О., за участю: секретаря Лівшенка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 3 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 1224, 124, частиною 4 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки , - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду, 10 січня 2026 року о 18 годині 30 хвилині у місті Миколаєві на перехресті вулиці Генерала Олекси Алмазова з вулицею Біла водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та в порушення вимог пунктів 2.3б, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху змінив напрямок руху праворуч з виїздом за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 в порушення пункту 2.10 «а» ПДР залишив місце ДТП, до якого був причетний, та до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, в порушення п.2.10. «є» Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 вжив алкогольні напої, внаслідок чого при проходженні медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі встановлено алкогольне сп`яніння з показником 2.3 проміле. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за статями 1224, 124 і частиною 4 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження за недоведеністю, а якщо у суду не буде підстав для закриття провадження, то пом`якшити призначене покарання. Апелянт зазначає про складення протоколів з безліччю порушень, як то: не протягом 24 годин з моменту виявлення, а через тривалий час, лише 16 лютого 2026 року; та без обов`язкової відеофіксації події відповідно до статті 266 КУпАП; проведення огляду без відібрання біологічних зразків; не внесення даних про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань; а також складення схеми ДТП без дотримання вимог відповідної Інструкції. В той же час зазначив, що є військовослужбовцем, проходить службу в місті Києві, визнав факт дорожньо-транспортної пригоди та активно співпрацює з потерпілим та відшкодовує завдану шкоду. Справу у суді апеляційної інстанції розглянуто у відповідності до статті 294 КУпАП за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та потерпілого, які повідомлені про її дату належним чином та їх участь у розгляді справи є необов`язковою. За такого перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. 2.3»б», 10.1, 12.1, 2.10 «а» та 2.10 «є» ПДР, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 1224, статтею 124, частиною 4 статтею 130 КУпАП, є правильними. Ці висновки судді суду першої інстанції ґрунтуються на усій сукупності доказів, що зібрані уповноваженими особами та надані до суду, та у апеляційній скарзі за допомогою інших доказів не спростовані. Так, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усієї сукупності доказів, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який у відповідності до статті 251 КУпАП є доказом у справі. За такого постанова, згідно до положень статті 283 КУпАП, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Тому в обґрунтування своїх висновків, суд, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, правильно послалася на дані протоколів про адміністративні правопорушення, схему ДТП, реєстрацію повідомлення про правопорушення, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновок щодо результатів огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, протокол огляду транспортного засобу, письмові пояснення ОСОБА_1 , та пояснення свідка події ОСОБА_2 , довідку про результати розгляду повідомлення про ДТП, згідно яких ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, не обравши безпечну швидкість руху та виїхав за межі перехрестя, здійснив наїзд на пішохода, після чого залишив місце пригоди та під час встановлення його місця перебування пояснив, що вжив алкоголь, так як не знав про ДТП, але пройшов огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, де за висновком у нього встановлений стан алкогольного сп`яніння з показником в 2.3 проміле, тобто за складеними протоколами ним порушено положення пунктів 2.3 «б», 2.10 «а» та 2.10 «є», 10.1, 12.1 ПДР. Самі протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративних правопорушень повністю узгоджуються з письмовими доказами, що додані до справи та даними, які містяться у відеозаписі здійсненому працівниками поліції (а.с.2-9, 15-21, 26-30, 65-68). Тому дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що водій ОСОБА_1 , рухаючись в місті Миколаєві по вулиці Генерала Олекси Алмазова та наближаючись до перехрестя з вулицею Білою, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, змінив напрямок руху праворуч з виїздом за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода, який перебував на тротуарі. До протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, оперативно-слідчою групою за участю понятих складені протокол огляду місця ДТП та схема місця ДТП, які не підписані водієм, у зв`язку з залишенням ним місця пригоди (а.с.10-18). На місці пригоди виявлено сліди юзу транспортного засобу, накладка лівої протитуманної фари та номерний знак НОМЕР_1 . Також за участю понятих слідчим складено протокол огляду транспортного засобу марки «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким під час ДТП керував ОСОБА_1 та якому виявлено пошкодження передньої частини через деформацію кришки моторного відсіку, деформації переднього бамперу з відсутністю номерного реєстраційного знаку та лівої протитуманної фари (а.с.21-23). За довідкою від 19 січня 2026 року про результати розгляду повідомлення про ДТП (а.с.4-9) слідує, що внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забоїв та саден голови, забій грудної клітки праворуч, амбулаторно, ступінь тяжкості яких на час здійснення перевірки для внесення даних про вчинення кримінального правопорушення визначити неможливо, внаслідок чого матеріали направлені до патрульної поліції для складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення Таким чином механізм ДТП свідчить про те, що під час руху на транспортному засобі марки «Land Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 виїхав праворуч за межі проїзної частини, здійснив наїзд на пішохода, пошкодив автомобіль та залишив місце ДТП. Втім, за втраченим на місці події номерним знаком автомобіля було встановлено місце знаходження ОСОБА_1 , де під час спілкування з поліцейськими ним пояснено, що він вжив алкоголь після події. За наведеного усі заперечення ОСОБА_1 про невідповідність протоколу огляду та схеми ДТП, а також відсутність відеозапису події, як підстави для закриття провадження у справі, зокрема, під час проходження ним огляду, суперечать не лише матеріалам справи, а ще і не узгоджуються з положеннями пунктів 2.3 «б», 2.10 «а» та 2.10 «є», 10.1, 12.1 ПДР, оскільки за встановлених за обставинами справи пошкоджень автомобіля, водій не міг не усвідомлювати вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди з порушенням ПДР, внаслідок чого не міг залишити місце події та вжити у подальшому алкогольні напої. При тому відеофіксація проходження водієм огляду на стан сп`яніння у медичному закладі не вимагалася, оскільки ним, як водієм, особисто підтверджено вживання алкогольних напоїв, після ДТП, що додатково узгоджується з висновком про проходження ним огляду (а.с.62), і не вимагало від уповноважених осіб додатково збирати у нього біологічні зразки для встановлення стану алкогольного сп`яніння, після вчинення ним ДТП, що особисто підтверджено ОСОБА_1 як водієм. Тобто для кваліфікації за частиною 4 статті 130 КУпАП достатньо підтвердження самою особою факту вживання алкогольних напоїв, після вчинення ДТП, та не вимагає додаткового проведення огляду відповідно до статті 266 КУпАП, оскільки такий обов`язок покладено на водія не за пунктами 2.5, 2.9а, а відповідно до положень іншого пункту 2.10 «є» ПДР. Отже, в даному випадку проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння було пов`язано виключно з можливим пред`явленням йому звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за наявністю у потерплого тілесних ушкоджень середнього чи тяжкого ступеня тяжкості. Втім, кваліфікація дій ОСОБА_1 за вчинення ним кримінального правопорушення не відбулася за відсутності підтвердження об`єктивної сторони, а саме не надання відомостей про тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого, та що в свою чергу стало підставою для складення відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення. Дійсно, складення протоколів про адміністративні правопорушення не відбулося протягом 24 години, у зв`язку з необхідністю встановленням обставин та особи, що вчинила протиправні дії, та з метою правильності кваліфікації цих дій за нормами КК України чи КУпАП. Однак такі дії уповноважених осіб не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП та статті 254 КУпАП. За такого можна зробити висновок, що вищенаведені адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_1 у визначену у протоколах дату та час, та за досліджених у судах першої та апеляційної інстанції обставинах. Будь-яких обґрунтованих доводів, що вказані правопорушення водієм ОСОБА_1 не здійснювалися, або його права було порушено при складанні протоколів, ним в апеляційній скарзі не наведено. Отже, подана апеляційна скарга не тільки не узгоджується з жодним доказом, що є у справі, але і жодним чином їх не спростовує, так як: по-перше, ґрунтується на припущеннях, а по-друге, обставини, на які посилається апелянт, викладені всупереч наявним у справі доказам без ознайомлення з їх змістом. Тому обставини, що встановлені у постанові суду, узгоджуються між собою, не суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи та доводять обґрунтовану підозру вважати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статями 1224, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до пунктів 10.1, 12.1 ПДР перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. А під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Згідно до пунктів 2.10 «а, є» Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). За положеннями пунктів 3, 6, 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. За наведених норм матеріального права та проаналізувавши докази, що містяться у матеріалах справи, в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку усім дослідженим письмовим доказам, згідно яких ОСОБА_1 проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, змінив напрямок руху праворуч з виїздом за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода, тобто вчинив ДТП, після чого залишив місце пригоди, та не дочекавшись огляду вжив алкогольні напої, тобто ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 2.10 «а, є», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 1224, 124, ч.4 ст. 130 КУпАП. Тому прийняте судом першої інстанції рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення визначено у межах санкції частини 4 статті 130 КУпАП, і підстав для його пом`якшення у суду апеляційної інстанції немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 3 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статями 1224, 124 і частиною 4 статті 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О. О. Ямкова