Постанова 4814 № 554/1509/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/1509/24 Номер провадження 22-ц/814/1729/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді: Чумак О.В., суддів: Дряниці Ю.В., Панченка О.О. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Літвінової-Бородіної Наталії Василівни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2025 року, ухвалене суддею Материнко М.О. по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідно до положень статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Позивач надає комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що в результаті невиконання відповідачами зобов`язання щодо оплати наданих послуг за період з 01.03.2021 по 01.11.2023, у останніх виникла заборгованість з оплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 15339,94 грн. Окрім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачам нараховано 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 66,48 грн., а також індекс інфляції в розмірі 151,70 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.03.2021 р. по 01.11.2023 р. з урахуванням 3 % річних, індексу інфляції в сумі 15558 грн. 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" судовий збір по 1009,33 грн. з кожного. Повернуто Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з державного бюджету судовий збір у розмірі 1009,33 грн. Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 оскаржила адвокат Літвінова-Бородіна Н.В., просила його скасувати у відповідній частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Судом першої інстанції залишено поза увагою долучені Хоменком О.І. до відзиву на позовну заяву докази того, що він з 2016 року за вказаною адресою не проживає та, відповідно, не є споживачем наданих позивачем послуг, зокрема копію військового квитка та довідку про проходження військової служби ОСОБА_1 , з якої вбачається що він з 2016 року проходив військову службу поза межами м. Полтави та довідку про внесення відомостей до ЄДДР в якій зазначено, що він з 27.03.2023 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» адвоката Сотник І.Л. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані позивачем послуги, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам. Звертаючись до суду з даним позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказало, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які надає надає позивач на підставі статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі не виконують свої зобов`язання щодо сплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, внаслідок чого за період з 01.03.2021 по 01.11.2023 виникла заборгованість з оплати за користування послугами з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 15339,94 грн. Окрім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідачам за період з 21.04.2021 по 01.03.2022 нараховано 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 66,48 грн., а також індекс інфляції в розмірі 151,70 грн. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання». Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі № 750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Згідно ст. 162 Житлового кодексу України, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом. Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Для правильного вирішення спору цієї категорії суд має, перш за все, встановити правовий статус помешкання (комунальна власність, приватна власність), відповідачів по справі, споживачів комунальних послуг, (квартиронаймач і члени його сім`ї або ж співвласники), а також наявність між ними угоди щодо участі у витратах зі сплати комунальних послуг. Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Звертаючись до суду з даним позовом, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не надало відомостей про те, хто є власником даної кімнати, та відповідно, в силу ст. 322 ЦК України, несе обов`язок з утримання належного йому майна. Доказів того, що ОСОБА_1 у спірний період був зареєстрований та проживав за вказаною адресою матеріали справи не містять. Клопотань про витребування даної інформації, яка має суттєве значення для правильного вирішення спору, в порядку визначеному ст. 84 ЦПК України позивачем не пред`явлено. Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить номер особового рахунку, однак матеріали справи не містять відомостей, коли і на ім`я кого він відкритий. В свою чергу відповідач підтвердив належними та допустимими доказами факт того, що він не є споживачем наданих позивачем послуг, оскільки у спірний період не проживав даною адресою. З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником спірної кімнати та/або її користувачем, тому підстави для стягнення з нього заборгованості за послуги теплопостачання, які надавалися позивачем за період з 01.03.2021 по 01.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача. З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому суд першої інстанції компенсував позивачу за рахунок держави судовий збір у сумі 1009,33 грн. Оскільки, за результатами апеляційного перегляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , тому рішення суду в частині компенсації позивачу за рахунок держави судового збору у розмірі 1009,33 грн. підлягає скасуванню. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Літвінової-Бородіної Наталії Василівни задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2025 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 листопада 2025 року в частині повернення Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з державного бюджету судового збору у розмірі 1009, 33 грн. скасувати. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця О.О. Панченко