Постанова 4814 № 554/5126/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/5126/24 Номер провадження 22-ц/814/364/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Фабро Євгенія Альбертовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року та заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2024 року , по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії, - В С Т А Н О В И В : Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії з урахуванням інфляції та 3 % річних у сумі 84139 грн.55 коп., яка утворилася за період з 01 жовтня 2018 року по 01 квітня 2024 року, посилаючись на те, що відповідачам надавалися послуги з централізованого теплопостачання в кв. АДРЕСА_1 , однак свої зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання останні виконували не належним чином, у зв`язку з чим за ними утворилася заборгованість, тому звернувся до суду з позовом. Заочним рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2024 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за період з 01.10.2018 р. по 01.04.2024 р. в сумі 84139 грн.55 коп. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3028 грн., тобто по 1514 грн. з кожного. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 травня 2024 року у справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та гарячої води. Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 травня 2024 року у справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та гарячої води залишено без задоволення. Непогодившись із такими рішеннями відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 оскаржив їх в апеляційному порядку. Скарга мотивована тим, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права . Скаржник вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку із чим не мав можливості висловити свої заперечення щодо позову. Зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи договір, підписаний ОСОБА_1 , з умовами, на основі яких розрахована заборгованість. ОСОБА_1 не погоджувалася з умовно-постійною частиною плати за опалення в розмірі 823,08 грн щомісяця. У зверненні до позивача від 06.08.2024 ОСОБА_1 просила надати детальний розрахунок нарахувань, зокрема умовно-постійної частини плати, теплової енергії на загальнобудинкові потреби (708,93 грн) та опалення приміщення (2428,61 грн за січень 2024 року), а також акти виконаних робіт, але відповіді не отримала. Тож, на думку відповідача, відповідно до ст. 76, 77, 80, 89 ЦПК України, позивач не надав належних і допустимих доказів розміру заборгованості, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Окрім того, апелянт посилається на те, що позов про стягнення заборгованості за період з 21.11.2018 по 01.04.2024 подано 09.05.2024 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності застосовується до вимог за період з 21.11.2018 по 08.05.2021, що робить частину вимог позивача недійсними. Також, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин , оскільки період заборгованості включає карантин (з 12.03.2020 по 30.06.2023, відповідно до постанов КМУ № 211, 392, 641, 1236) та воєнний стан (з 24.02.2022, Указ Президента № 64/2022), які є обставинами непереборної сили згідно із Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні». А отже, відповідно до умов договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з такими обставинами, що робить стягнення боргу за цей період неправомірним. Підсумовуючи викладене апелянт просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року та заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2024 року. Постановити нове рішення , про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Від позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшов відзив на апеяійну скаргу, у кому вказує, що заперечення викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими, а позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є правомірними, у зв`язку із чим рішенн суду першої інстанції слід залишити без змін. У справі встанвлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги із постачання теплової енергії і постачання гарячої води за адресою відповідачів в кв. АДРЕСА_1 . Взаємовідносини між позивачем та відповідачем (відповідачами) врегульовано індивідуальними договорами про надання послуг. Індивідуальні договори, що є публічними договорами приєднання, та набули чинності з 01 грудня 2021 року, встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води (далі - Договір), текст яких розміщений на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua. Згідно пункту 5 Договору позивач взяв на себе зобов`язання надавати комунальні послуги в строки і на умовах, що визначені цим Договором. Цьому обов`язку кореспондує і обов`язок споживача оплачувати надані послуги своєчасно та в повному обсязі. Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які: -введені в дію з 01 грудня 2020 року постановою НКРЕКП від 30.11.2020 № 2269 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»; -введені в дію з 01 листопада 2021 року рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», які були застосовані до споживачів категорії «населення» після завершення опалювального сезону 2021-2022, тобто з 01 травня 2022 року; -введені в дію з 01 жовтня 2022 року рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТЕ «Полтаватеплоенерго». Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-naselennya/. Відповідно до пункту 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: -плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою КМУ від 21.08.2019 № 830- в редакції постанови КМУ від 08.08.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://te.pl.ua/tariff/tarifi-dlya-potreb-naselenny/; - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182- в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку. Відповідно до пункту 32 зазначеного Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісячно у фіксованому розмірі. У разі застосування двоставкового тарифу умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісячно протягом року. Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів. Розмір плати за надані послуги становить: за послуги постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу 1248,25 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); умовно-постійна частина плати 823,08грн. (щомісячно протягом року); плата за абонентське обслуговування 29, 38 грн. Відповідачі свої зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконували, тому за період з 01 жовтня 2018 року по 01 квітня 2024 року за ними утворилася заборгованість у розмірі 78729 грн.34 коп. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою кв. АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, які централізовано надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за вказаною адресою. Невиконання відповідачам як споживачами послуг обов`язку по їх сплаті призвело до виникнення заборгованості в розмірі 78729 грн.34 коп., яку підприємство просило стягнути в судовому порядку з врахуванням положень ст. 625 ЦК України за період з 01.10.2018 р. по 01.04.2024. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд встановив факт утворення заборгованості внаслідок невиконання споживачем свого обов`язку по оплаті за спожиті послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за вказаний позивачем період, погодився з його розрахунками щодо розміру виниклої заборгованості, яку стягнув з урахуванням положень ст. 625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Пунктом 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. За змістом ч. 1 ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи відсутність доказів щодо не користування наданими позивачем комунальними послугами чи відмови від їх отримання, а також доведений позивачем факт відсутності оплати за їх споживання впродовж тривалого часу, суд першої інстанції дійшов обгнутованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність застосування строків позовної давності у даній справі , адже відповідно до п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строки визначені статтями, в тому числі ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025 року. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом ПОКВПТЕ «Полтаватеплоенерго» здійснило нарахування заборгованості за комунальні послуги за період з жовтня 2018 року по 01 квітня 2024 року, таким чином нарахований борг за надані послугу з теплопостачання є таким, що нарахований в межах позовної давності з урахуванням розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відтак вимога відповідача про застосування строку позовної давності при вирішенні спору не підлягає задоволенню. Також, відхиляються колегією суддів посилання на відсутність укладеного договору між сторонами, оскільки як зазначалося вище згідно усталеної практики Верховного Суду факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, які були надані комунальними службами. Окрім того, форма типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії була затверджена постановою КМУ та набрала чинності 01.10.2021. Такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з моменту опублікування такого договору на сайті органу місцевого самоврядування чи виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних правовідносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Посилання апелянта на відсутність обґрунтованого розрахунку заборгованості та незаконність нарахування оплати по двоставковому тарифу відхиляються колегією суддів виходячи з наступного. Так, долучений розрахунок заборгованості як постачання теплової енергії, так і постачання гарячої води містить всі необхідні та належні складові, а саме : опалювальну площу квартири, кількість теплової енергії, теплове навантаження, кількість теплової енергії (загальнобудинкові потреби), абонентське обслуговування, перерахунок за зниження якості, на підставі яких і формуються платежі споживача. При цьому обсяг спожитої теплової енергії, що визначається показниками вузла комерційного обліку, розподіляється пропорційно опалювальної площі кожної квартири окремо. Таким чином наданий підприємством розрахунок є належним та допустимим доказом який доводить заборгованість споживача перед підприємством за надані послуги. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2269 від 30 листопада 2020 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води» Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» установлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні: для потреб населення: умовно-змінну частину двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії 1 332,52 грн/Гкал (з ПДВ); умовно-постійну частину двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 79 472,03 грн/Гкал/год (з ПДВ). Пунктом 4 даного Порядку установлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» тарифи на послугу з постачання гарячої води споживачам, які отримують її без використання індивідуальних теплових пунктів, на рівні: для потреб населення 95,00 грн за 1 куб. м (з ПДВ). Нарахування за надані послуги здійснюється у відповідності до вказаних тарифів, які були введені в дію з 01 грудня 2020 року, згідно вказаної постанови НКРЕКП. Запровадження двоставкових тарифів відбулося одночасно з моментом набрання чинності нових договорів, відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а отже позивач зобов`язаний застосовувати у розрахунках тарифи за новою класифікацією. Постанова НКРЕКП в№2269 є чинною, а отже визначені в ній тарифи правомірно застосовані при нарахуванні оплати за надані послуги позивачем. Крім того постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення Полтавського адміністративного окружного суду від 11 квітня 2023 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення 16 позачергової сесії Полтавської обласної ради 8 скликання від 30.09.2022 р. № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в частині встановлення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії за категорією споживачів «Для потреб населення» відповідно до додатку 2 та тарифів на послугу з постачання гарячої води за категорією споживачів «Для потреб населення» відповідно до додатку 3 скасовано і в цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Щодо посилань на форс-мажорні обставини , колегія суддів зауважує, що після введення на території країни воєнного стану Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України. У листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Той факт, що Торгово-промислова палата України у листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Тож, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на наявність форс-мажорних обставин ( без надання відповідного сертифікату ТПП) непереборної сили внаслідок яких відповідачі не могли б виконати зобов`язання зі сплати комунальних послуг починаючи з 2018 року. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Суд відстрочив скаржнику сплату судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, що узгоджується з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України, тим самим надавши скаржнику доступ до правосуддя, забезпечивши останньому можливість апеляційного перегляду рішення суду, що узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судовго збору та відстрочено його сплату до ухвалення у справі судового рішення, тому колегія суддів вважає наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави відстрочений судовий збір за подачу апеляційної скарги , проте відповідно до положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України , суд вважає за необхідне зменшити його розмір та стягнути суму в межах 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 , що становить 2130,11 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374 , 375 , 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Фабро Євгенія Альбертовича - залишити без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2130,11 грн за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов