Постанова Київський апеляційний суд № 382/2004/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 382/2004/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7722/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кисіль О.А., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних, - в с т а н о в и в : У листопаді 2024 року представник позивача ПрАТ «СК «Уніка» - Білий В.С. звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 втрати від інфляції 69 409, 65 грн, три відсотки річних 9 793, 82 грн, а всього 79 203, 77 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн (а.с. 1-7). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13 жовтня 2017 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТзОВ «Пріор Девелопмент» було укладено договір добровільного страхування N?017123/4100/0000045 транспортного засобу Мерседес (реєстраційний номер НОМЕР_2). 13 вересня 2018 року на а/д Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Мерседес (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Згідно з вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2018 року (справа N?1-кп/544/40/2019), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. На підставі договору страхування та вимог Закону України «Страхування», ПрАТ «СК УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 205 800,00 грн. На підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року у справі 382/1124/21 було видано та пред?явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» - 205 800,00 грн (а.с. 1-7). 27-28 квітня 2023 року рішення виконано у примусовому порядку приватним виконавцем Филипів А.М. Сплативши на користь потерпілого страхове відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» набуло право вимоги, у межах фактичних затрат, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а тому отримав право на стягнення з відповідача інфляційних втрат від знецінення грошової одиниці України, внаслідок інфляційних процесів в державі та 3% річних за період з 27 вересня 2021 року по 28 квітня 2023 року у розмірі 69 409, 65 грн та 9 793, 82 грн відповідно (а.с. 1-7). У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Медвідь Ю.В. вказав, що кількість днів за прострочення зобов`язання становить 182 дні, тобто з 28 жовтня 2022 року, тобто з дати ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, яким підтверджено остаточну суму боргу, яка підлягала до стягнення, по 28 квітня 2023 року - дата виконання рішення суду, а не 579 днів з 27 вересня 2021 року по 28 квітня 2023 року (а.с. 97-98). Також сторона відповідача заперечувала у своєму відзиві проти вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, оскільки відповідно до вимог п. 2.1 договору доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультаційні) послуги від 01 листопада 2023 року, укладеного ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 34-35) значиться, що повірений повинен вчинити юридичні дії, спрямовані на стягнення простроченої заборгованості з боржників довірителем у наступні строки: протягом 150 днів з моменту отримання справи по яким виплата страхового відшкодування була здійснена довірителем у період з 2020 по 2022 роки включно. У подальшому 02 листопада 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та АО «Білий» (а.с. 37-40) було укладено договір про надання правової допомоги № 2/23ю відповідно до якого, адвокатське бюро зобов`язалося надати ОСОБА_2 правничу допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників ПрАТ «СК «Уніка». Відповідно до наданих позивачем платіжних накладних № 101691 від 05 серпня 2019 року та № 093664 від 19 червня 2019 року (а.с. 12-13) ПрАТ «СК «Уніка» здійснила страхове відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто у 2019 році. Відтак АО «Білий» в особі адвоката Білого В.С. у цьому спорі діяло поза своїми повноваженнями та не мало ніякого законного права подавати цей позов до суду (а.с. 97-98). Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у позові ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі представника Білого В.С. до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3 відсотків річних - відмовлено (а.с. 101-106). Не погодившись з рішенням районного суду, 28 січня 2026 року представник ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - адвокат Білий В.С. звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати, позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» - задовольнити і стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» втрати від інфляції 69 409, 65 грн, три відсотки річних 9 793, 82 грн, а всього 79 203, 77 грн, судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн (а.с. 108-111). В апеляційній скарзі представник апелянта зазначив, що в оскаржуваному рішенні фактично суд не розглянув справу по суті позовних вимог, не вирішив питання, які вирішує суд згідно з підп. 3), 4) п. 1 ст. 264 ЦПК України, однак відмовив у задоволенні позову з підстав, які не передбачають прийняття судом рішення, а зобов`язують суд залишити позов без розгляду. У зв`язку з цим представник апелянта наголосив, що у випадку встановлення судом фактів, які вказують на те, що позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, то наслідком є повернення позовної заяви без розгляду. Такі дії суду встановлені імперативно Цивільним процесуальним кодексом України, а саме ст.ст. 185,

257. Згідно з пп. 1) п. 4. ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно з п. 6 та 7 ст. 264 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Так суд в своєму рішенні посилається на п. 2.1. Договору Доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні - консультаційні) послуги від 01 листопада 2023 року, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ФОП ОСОБА_2 та вважає, що повноваження повіреного на представництво інтересів Довірителя обмежуються справами по яким виплата страхового відшкодування була здійснена довірителем в період 2020 по 2022 роки включно, а позов заявлено по страховій справі 2019 року. Вказаний висновок суперечить умовам Договору Доручення № 1 ВНМ та іншим матеріалам справи. Згідно з договором Доручення № 1 ВНМ розділ 1 - це Предмет договору. Згідно з п. 1.1. розділу 1 за цим Договором Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб (далі - Боржники), до яких Довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України. Жодних обмежень предмет договору не містить. До позовної заяви додано платіжний документ про сплату судового збору саме Довірителем, а не ФОП ОСОБА_2 чи адвокатом Білим, що свідчить про обізнаність і зацікавленість ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» в позові. Окрім цього, згідно з п. 2.1 Договору Доручення № 1 ВНМ Повірений повинен вчинити юридичні дії спрямовані на стягнення простроченої заборгованості з Боржників Довірителя в наступні строки: протягом 150 днів з моменту отримання справ, по яким виплата страхового відшкодування була здійснена Довірителем в період з 2020 по 2022 роки включно; протягом 120 днів з моменту отримання справ, по всім іншим справам по яким виплата страхового відшкодування була здійснена Довірителем після 2022 року. Тобто п. 2.1. не регулює питання повноважень на представництво інтересів Довірителя, а регулює конкретні строки виконання робіт по справам, які для Довірителя мають окрему важливість. По іншим справам, конкретні строки Довіритель не встановив. При зверненні до суду, та потім на вимогу суду, адвокат Білий В.С. надав докази серед яких копії страхових актів, Витяг платіжного доручення, тощо, вказані документи могли бути отримані і фактично отримані від ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на виконання п. 4.1, 4.2. договору Доручення № 1 ВНМ. Згідно з матеріалами судової справи № 382/2004/24 адвокат Білий В.С. був допущений судом в якості представника позивача, він надавав за своїм підписом заяву про виконання ухвали суду про витребування документів, яка направлялася листом суду безпосередньо на ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (лист суду від 06 червня 2025 року № 382/2004/24/4568/2025), викликався судом на судові засідання про що свідчать судові повістки від 07 жовтня 2025 року, 25 вересня 2025 року, 03 липня 2025 року, 03 червня 2025 року, 05 березня 2025 року, 03 грудня 2024 року. Адвокат Білий В.С. у листопаді 2024 року подав позов та долучив довіреність від ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» № 783/4 від 20 грудня 2023 року на підтвердження своїх повноважень. Надалі адвокат Білий В.С. на підтвердження своїх повноважень надав довіреність ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» № 13 від 06 січня 2025 року. В обох випадках довіреність передбачала право на підписання позовних заяв від імені та в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА». Отже, в будь-якому разі, незалежно від інтерпретацій судом умов договору доручення № 1 ВНМ, адвокат Білий В.С. мав повноваження підтверджені належним чином для звернення до суду та підписання позовної заяви в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (а.с. 108-111). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року - без змін (а.с. 139-141). За правилами частини тринадцятої ст. 7, частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд вказав, що позов подано неуповноваженою на те особою, в порушення вимог п. 2.1. Договору Доручення № 1 ВНМ, а також враховуючи, що передоручення не повинно суперечити п. 2.1. Договору Доручення № 1 ВНМ, що був первинним. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може погодитися, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, що позовна заява від імені ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» підписана та подана адвокатом Білим В.С., який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000229, виданого згідно з рішенням Ради адвокатів Херсонської області від 14 серпня 2019 року № 1 (а.с. 43). На підтвердження повноважень представництва інтересів ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» до позовної заяви при зверненні до суду 05 листопада 2024 року адвокат Білий В.С. додав копію довіреності № 783/4 від 20 грудня 2023 року, видану ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (довіритель) в особі Голови Правління Ульє О.В., яка діяла на підставі Статуту та уповноважила Білого В.С. представляти інтереси довірителя (а.с. 42). Так, відповідно до довіреності від 20 грудня 2023 року № 783/4, строк дії якої тривав до 31 грудня 2024 року без права передоручення, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» уповноважило Білого В.С. представляти свої інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у державних та правоохоронних органах, у відносинах з фізичними та юридичними особами, в прокуратурі та у судах загальної юрисдикції (зокрема, адміністративних судах), господарських судах, судах вищого рівня. Цією довіреністю йому надані усі права, що надаються законом представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, зокрема, але не обмежуючись, правами: надається право підпису та подачі запитів, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, передачі справи в третейський суд, зміни підстави та предмету позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, укладення мирової угоди (а.с. 42). Надалі 13 жовтня 2025 року адвокат Білий В.С. на підтвердження наявності у нього повноважень представництва інтересів ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» додав копію довіреності № 13 від 06 січня 2025 року, видану ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (довіритель) в особі Голови Правління Ульє О.В., яка діяла на підставі Статуту та уповноважила Білого В.С. представляти інтереси довірителя (а.с. 86). Так, відповідно до довіреності від 06 січня 2025 року № 13, строк дії якої тривав до 31 грудня 2025 року без права передоручення, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» уповноважило Білого В.С. представляти свої інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у державних та правоохоронних органах, у відносинах з фізичними та юридичними особами, в прокуратурі та у судах загальної юрисдикції (зокрема, адміністративних судах), господарських судах, судах вищого рівня. Цією довіреністю йому надані усі права, що надаються законом представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, зокрема, але не обмежуючись, правами: надається право підпису та подачі запитів, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, передачі справи в третейський суд, зміни підстави та предмету позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, укладення мирової угоди (а.с. 86). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, висновки якого належить застосовувати судам, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 06 грудня 2007 року в справі «VOLOVIK v. UKRAINE», № 15123/03, параграфи 53, 55). За приписами норми частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, що передбачено частиною сьомою статті 177 ЦПК України. За частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до частин першої - третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Зважаючи на положення пункту 1 частини четвертої ст. 62 ЦПК України, подання до суду довіреності, якою передбачено представлення інтересів довірителя у судах загальної юрисдикції, з наданням усіх прав, що надаються законом представнику, позивачу, зокрема, але не обмежуючись, правом підпису та подачі позовних заяв разом з свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю є достатніми підставами вважати, що повноваження адвоката Білого В.С. на представництво ПрАТ «СК «УНІКА» підтверджені належним чином як на час звернення до суду із позовною заявою, так і під час розгляду справи у суді. Таким чином, апеляційний суд встановив, що місцевий суд дійшов хибного висновку про те, що позовна заява подана неуповноваженою особою, що спростовується матеріалами справи. Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на відсутність процесуальної дієздатності в особи, що подала позов. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За частиною першою ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з ухваленням нового по суті спору. З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року у справі № 382/1124/21, що набрало законної сили 28 жовтня 2022 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» 205 800, 00 грн по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 087, 00 грн (а.с. 23-29). Так, заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року встановлено, що 13 жовтня 2017 року ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Пріор Девелопмент» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» № 017123/4100/0000045, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «Mercedes-Benz SPRINTER 313СDI» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Відповідно до п. 1.2.1 Договору страховим ризиком визначено, зокрема, дорожньо-транспортна пригода. 13 вересня 2018 року о 01:01 на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трьох транспортних засобів: автомобіля сідельний тягач SCANIA з напівпричепом МАЗ 9758 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля «FORD Scorpio» (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_4 та застрахованого автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 313СDI» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_5 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вироку Пирятинського районного суду Полтавської області по справі № 544/28/19 (провадження 1-кп/544/40/2019) від 23 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), власником якого є ТОВ «Пріор Девелопмент», завдано механічні ушкодження. 17 вересня 2018 року ТОВ «Пріор Девелопмент» звернулося до ПрАТ «СК «Уніка» з заявою №00272214 про подію, що має ознаки страхового випадку. Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), ПрАТ «СК «Уніка» замовлено огляд пошкодженого транспортного засобу та проведення оцінки визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку завданого власнику КТЗ. На виконання умов договору, відповідно до страхових актів від 19 червня 2018 року та від 02 серпня 2019 року ПрАТ «СК «Уніка» як страховиком виплачено 205 800, 00 грн страхового відшкодування. Відповідно до страхових актів зазначено: загальна вартість відновлювального ремонту автомобілю «Mercedes-Benz SPRINTER 313CDI», склала 428 048, 34 грн; страхова сума за Договором - 357 000, 00 грн, франшиза за п. 1.2.2.1 Договору - 35 700, 00 грн; сума, реалізованих залишків відповідно до зобов`язуючої пропозиції - 115 500, 00 грн; решта, що підлягає відшкодуванню - 205 800, 00 грн. Внаслідок компенсації ПрАТ «СК «УНІКА» шкоди потерпілій стороні у дорожньо-транспортній пригоді ТОВ «Пріор Девелопмент» як власнику транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 313 CDI» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ПрАТ «СК «УНІКА» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже обставини, які були встановлені заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року у справі № 382/1124/21, що набрало законної сили 28 жовтня 2022 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року, є преюдиційними для вирішення цієї справи, у розгляді якої беруть участь ті самі сторони: ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 . Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Филипів А.М. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_6, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 30 грудня 2022 року у справі № 382/1124/21, для примусового виконання заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 02 лютого 2022 року, закінчив виконавче провадження 28 квітня 2023 року на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» фактичним виконанням у повному обсязі, згідно з виконавчим документом (а.с. 30а-31). Так, виконання ОСОБА_1 заочного рішення суду від 02 лютого 2022 року підтверджується копіями платіжних доручень № 2294 від 27 квітня 2023 року про платіж у розмірі 25 745, 12 грн та № 2300 від 28 квітня 2023 року про платіж у розмірі 183 141, 88 грн (а.с. 32-33). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц)). Окрім того, у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 у справі № 686/7081/21). Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) боржником підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19. Щодо визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, то у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди. Велика Палата Верховного Суду вважала помилковими висновки судів, що між сторонами виникли грошові зобов`язання саме на підставі рішення суду. Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами. Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то в цьому випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, адже одна сторона зобов`язана сплатити певну визначену грошову суму стягувачу. Тобто Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду. Отже пред`явлення ПрАТ «СК «Уніка» позову до відповідача про відшкодування шкоди слід ототожнювати із пред`явленням відповідної вимоги, згідно з частиною другою статті 530 ЦК України. Разом з тим, суд вважає, що три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання слід стягувати з наступного дня після дня пред`явлення вимоги і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Таким чином, позивач отримав право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат з 27 вересня 2021 року (22 вересня 2021 року ухвалою Яготинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі № 382/1124/21 з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) по 27 квітня 2023 року (28 квітня 2023 року боржник повністю сплатив суму відшкодування у межах виконавчого провадження № НОМЕР_6) у розмірі 69 409, 65 грн інфляційних втрат та 9 776, 91 грн. трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 27 вересня 2021 року по 27 квітня 2023 року. Відтак позов ПрАТ «СК «Уніка» з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає частково. Щодо витрат на професійну правову допомогу. Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частин першої, пунктом 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України (п.128). Два підходи до порядку обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), передбачені статтею 30 Закону про адвокатуру, відрізняються у наступному - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (п.п. 129-133). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 та інше. На підтвердження понесення таких витрат у суді першої інстанції представник позивача надав суду: копію договору доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги, укладеного 01 листопада 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «УНІКА» (а.с. 34-35); копію додаткової угоди № 1 від 01 листопада 2023 року, укладеної 01 листопада 2023 року між ФОП ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «УНІКА» (а.с. 36); копію договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02 листопада 2023 року, укладеного АО «Білий» та ФОП ОСОБА_2 (а.с. 37); копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02 листопада 2023 року (а.с. 38-40); копію довіреності № 783/4; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000229 від 14 серпня 2019 року (а.с. 43). Відповідно до пункту 5 додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02 листопада 2023 року, факт та обсяг надання правової допомоги Клієнту фіксується актом, підписаним обома сторонами. Проект акту складається АБ «Адвокатське Бюро Білий» та направляється Клієнтові для підписання у двох примірниках. У разі відмови Клієнта від підписання акта, або неповернення підписаного примірнику акту АБ «Адвокатське Бюро «Білий» у розумний термін про це вказується в акті. У цьому випадку акт підписується АБ «Адвокатське Бюро «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. одноособово і має таку ж юридичну силу, як і акт за підписами обох сторін (а.с. 38-40). Згідно з актом (звітом) прийому-передачі наданих послуг № 1/25389 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01 листопада 2023 року, підписаного керуючим АБ «Білий» та ФОП ОСОБА_2 , бюро згідно з договором були надані клієнту наступні послуги по страховій справі № 25389 (страховий акт № 00272214) за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , а саме: здійснено повний збір та аналіз усіх документів у справі; досліджено та оцінено матеріали справи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; досліджено та оцінено самостійно отримані Бюро документи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрано спосіб захисту прав та інтересів клієнта; складено та подано відповідний позов до суду. За пунктом 2 акту вартість послуг бюро відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору складає 8 000, 00 грн без ПДВ (а.с. 41). У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 також зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України». Також Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої увалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою ст. 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно сказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 873/137/21). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц. Відповідачем не вказувалось на невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірність понесених позивачем витрат на адвокатські послуги складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, а відтак і, на необхідність зменшення їх розміру. Перевіривши матеріалами справи, встановивши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши складність справи, колегія суддів з врахуванням відсутності заперечень сторони відповідача щодо неспівмірності та положень частини першої ст. 141 ЦПК України, вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правову допомогу - 7 997, 60 грн, що становить пропорційний розмір до задоволеної частини позову та як такий, що відповідає критерію реальності понесених витрат, розумності їхнього розміру. Щодо судового збору. Згідно з частиною тринадцятою ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених вимог (99, 97 %) підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи районним судом у розмірі 3 027, 09 грн (а.с. 8). Зважаючи й на те, що апеляційну скаргу задоволено частково, з відповідача на користь апелянта слід стягнути судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 4 540, 63 грн (99, 97 %), сплата якого підтверджується доказами у справі (а.с. 114). З огляду на положення частини третьої ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити частково. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року - скасувати і ухвалити нове. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) суму інфляційних втрат у розмірі 69 409, 65 грн та трьох відсотків річних - 9 776, 91 грн, а всього - 79 186, 56 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) 3 027, 09 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 7 997, 60 грн - витрат на професійну правову допомогу у районному суді. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) 4 540, 63 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова А.М. Стрижеус