Окрема думка КАС ВС № 440/12533/24

ОКРЕМА ДУМКА 30 квітня 2026 року м. Київ справа №440/12533/24 адміністративне провадження №К/990/2679/26 Верховний Суду розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №440/12533/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. І. СУТЬ УХВАЛЕНИХ РІШЕНЬ У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.10.2024 №916120155784 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області) від 23.09.2024 №02/3491/24; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити позивачу, судді у відставці, перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Полтавській області від 23.09.2024 №02/3491/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19.03.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.10.2024 №916120155784 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язав ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Полтавській області від 23.09.2024 №02/3491/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21 та виходив з наявності у ОСОБА_1 права на здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, оскільки тільки такий розмір прожиткового мінімуму може братися до уваги для визначення розміру суддівської винагороди. При цьому, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII, а зміна Законом №3460-ІХ складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після його перерахунку, суд виходив з їх передчасності, оскільки відповідний перерахунок наразі не здійснено. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.10.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задовольнив. Скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №440/12533/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалив в цій частині постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в якій Суд виснував, що з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн. Однак у довідці ТУ ДСА України в Полтавській області від 23.09.2024 №02/3491/24 суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 та не може бути підставою для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн та з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому відсутні підстави для перерахунку позивачу з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Постановою від 30.04.2026 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасував постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі №440/12533/24, залишивши в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №440/12533/24. Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд врахував висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 у розмірі 3028 гривень. ІІ. МОТИВИ НЕЗГОДИ З ПОСТАНОВОЮ З висновком колегії суддів у цій справі не погоджуюся з таких підстав. Відповідно до правного висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127425389) та у постанові від 11.12.2025 у справі №990/244/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746740) «законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.» Отже, Велика Палата визнала обов`язковим застосування показника 2102 грн як чинної законодавчо визначеної величини, тоді як у цій справі зроблено висновок про можливість використання іншого показника всупереч прямій нормі закону про Державний бюджет. Вважаю необхідним звернути увагу на те, що ухвалою від 20.03.2026 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу №520/26972/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 346 КАС України. Постановляючи ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність відступу від правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, в частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України. Велика Палата Верховного Суду після перевірки матеріалів справи та наведених у касаційній скарзі доводів прийняла справу до розгляду з метою вирішення наявності або відсутності підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. Відповідно до п. 5 ч.ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі), зокрема Великою Палатою Верховного Суду. Правовідносини у цій справі та у справі №520/26972/24 є подібними, оскільки в обох випадках спір стосується застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді, який у цій справі використовується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначена справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме з підстав необхідності відступу від раніше сформульованого правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, що свідчить про можливу зміну підходу до застосування відповідних норм матеріального права у подібних правовідносинах. З огляду на вищезазначене, вважаю, що Верховний Суд повинен був зупинити провадження у цій справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №520/26972/24. Суддя Кравчук В.М.