Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/12584/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/12584/24 пров. № А/857/3052/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Мандзія О.П., суддів: Гінди О.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №460/12584/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,- суддя у І інстанції Махаринець Д.Є., дата ухвалення рішення 23.12.2024, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення не зазначено В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 30.07.1995 по 16.07.2007 навчався та проходив службу у різних підрозділах МВС України. При звільненні зі служби одноразова грошова допомога йому не нараховувалась та не виплачувалась у необхідному розмірі. Однак, одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби нарахована та виплачена ОСОБА_1 лише за 7 повних календарних років, тобто за період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024, що підтверджується витягом з наказу №250 від 31.08.2024. Відтак, вважає, що має право наперерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення додатково за 12 повних календарних років, тобто за період служби з 30.07.1995 по 16.07.2007 та 07 місяців 15 днів в період служби з 30.12.2016 по 31.08.2024. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що з наданих позивачем доказів випливає факт нарахування та виплати йому військовою частиною НОМЕР_1 НГУ одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби після повторного вступу на неї. Разом з тим, абзацом 23 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено припис, відповідно до якого у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. Крім того, судом першої інстанції не з`ясовано чи набув позивач право на отримання одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби, тобто за період з 30.07.1995 по 16.07.2007. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що з 30.07.1995 по 16.07.2007 ОСОБА_1 навчався та проходив службу у різних підрозділах МВС України, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 та витягом з послужного списку. Наказом начальника УМВС України в Рівненській області №107о/с від 16.07.2007 був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 11 років 11 місяців 16 днів. При звільненні зі служби одноразова грошова допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується завіреною копією листа заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області №5/80 від 01.11.2023 та завіреною копією витягу з наказу №107о/с від 16.07.2007. З 30.12.2016 наказом командувача Національної гвардії України №202 о/с позивача призначено на військову службу, яку проходив на різних посадах у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка входить до системи МВС України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №250 від 31.08.2024, на підставі наказу командувача Національної гвардії України №208 о/с від 02.08.2024, позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, на підставі висновку військово-лікарської комісії, відповідно до підпункту « б » пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 31.08.2024. Згідно витягу з наказу №250 від 31.08.2024 та витягу з послужного списку підполковника ОСОБА_1 (особистий номер М-072986), вислуга років у календарному обчисленні станом на 31.08.2024 становить 19 років 07 місяців 15 днів. 25.09.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги за попередній період військової служби, тобто за 12 неврахованих повних календарних років. Листом №45/13-1035 від 01.10.2024 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив про нараховання та виплату одноразової грошової допомоги за повних 7 років служби, що становить 140379,40грн., та додатково повідомив, що позивач має право звернутися до військової частини НОМЕР_3 та УМВС України в Рівненській області для отримання наказів щодо вислуги років у календарному обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Не погоджуючись із твердженнями відповідача, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні позивача становила 19 років 07 місяців 15 днів, то при звільненні позивачу протиправно не нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом другим статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзацами першим та другим пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до абзаців першого другого підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (пункт 5 глави 9 розділу V Інструкції № 558). Абзацами першим-другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту. Пунктом 4 Постанови №393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії. Відповідно до абзацу восьмого пункту 10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно із абзацом десятим пункту 10 Постанови №393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Також, вказані вище нормативно-правові акти однозначно передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби. З аналізу статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби. Водночас, положеннями статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то не набуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби. Отже, для визначення періоду за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах. Суд враховує, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 30.07.1995 по 16.07.2007 одноразова грошова допомога при звільненні не виплачувалась. Вказане підтверджується завіреною копією листа заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області №5/80 від 01.11.2023 та завіреною копією витягу з наказу №107о/с від 16.07.2007. Календарна вислуга років позивача станом на 31.08.2024 складає 19 років 07 місяць 15 день, що стверджується витягом з наказу від 31.08.2024 №250. Проте, одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби нарахована та виплачена позивачу лише за 7 повних календарних років. Таким чином, оскільки на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні позивача становила 19 років 07 місяць 15 день, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при звільненні позивачу протиправно не нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років, що є порушенням соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі передбачених статями 1, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №460/12584/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді О. М. Гінда З. М. Матковська