Постанова 4856 № 240/13323/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13323/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 29 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколіївській олвсті, які полягаютьу відмові в призначенні позивачу пенсї за віком із зменшенням пенсійного віку на п`ять років згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи"- протипрвними. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п`ять років згідно ст.55 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрафи", з 19.03.2024 року. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права що призвело до ухвалення обгрунтованого рішення. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач має посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_1 , видане Житомирською облдержадміністрацією 15.11.2012. Позивач 19.03.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За принципом екстериторіальності заяву позивача від 19.03.204 повторно розглянуло ГУ ПФУ у Миколаївській області та 26.06.2024 прийняло рішення № 064050005266 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки доданими документами не підтверджено проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. Відповідно до поданих документів період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 03 місяці 07 днів (з 24.04.1986 по 31.08.1986, з 02.07.1988 по 07.08.1988, з 08.03.1990 по 13.05.1995, з 14.05.1995 по 06.09.1999, з 07.09.1999 по 31.12.2014), в тому числі станом на 01.01.1993 - 03 роки 03 місяці 06 днів. При цьому, до періоду постійного проживання (роботи) у цій зоні відповідачем не враховано період з роботи позивача з 08.08.1988 по 07.03.1990 в Обуховицькій амбулаторії Іванківської центральної лікарні та навчання з 01.09.1986 по 01.07.1988 в Київському республіканському медичному училищі, оскільки вказані населі пункти не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи позивача. вирішено: - скасувати рішення від 26.03.2024 № 064050005266 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - відмовити в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з не підтвердженням статусу постраждалої особи, яка постійно проживала (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення; - відмовити в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років. Листом від 28.06.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про прийняте ГУ ПФУ у Миколаївській області рішення. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави». У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ). Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-ІV). Статтею 55 Закону України №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи: - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку передбачено 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 5); - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 6). *Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. При цьому, слід звернути увагу на те, що зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи або ж щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 чи 3 роки проживання, роботи. Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки або ж 4 роки для відповідної зони. Згідно довідки Степанівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 13.02.2024 №220, позивач з 26.04.1986 по 13.05.1995 була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 , яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 до 31.12.2014 було включене до зони радіоактивного забруднення території внаслідок аварії на ЧАЕС. Довідкою Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 16.02.2024 №189 стверджується, що позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 07.09.1999 по даний час. Також цією довідкою підтверджено, що даний населений пункт з 26.04.1986 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 до 31.12.2014 відносився до зони посиленого радіоактивного контролю. Однак, інформація про постійне проживання позивача з 26.04.1986 по 13.05.1995 у зоні посиленого радіологічного контролю спростовується наступними матеріалами справи. Зокрема з копії диплому НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 01.09.1986 по 01.07.1988 навчалася Київському республіканському медичному училищі №1. Згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 12.03.1990 позивач з 16.08.1988 по 13.03.1990 працювала в Обуховицькій амбулаторії. А оскільки і місто Київ, і село Обуховичі Іванківського району Київської області розташовані поза зонами радіоактивного забруднення, слід прийти до висновку, що вказані періоди правомірно не зараховані ГУ ПФУ у Миколаївській області до періоду постійного проживання/роботи позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Також про наявність у позивачки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) дає їй право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, проте матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих доказів, які б вказували на наявність підстав для зниження позивачці віку та призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Слід враховувати, що на виконання положень Закону №1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1). Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності). Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17. Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.