Постанова 4856 № 120/8870/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8870/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач - Томчук А.В. 30 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , щодо проведення ОСОБА_1 в період із січня 2012 року по січень 2016 року нарахування та виплати надбавки за класну кваліфікацію в розмірі 50% від належного розміру, передбаченого для відповідного класу та визначеного у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за класну кваліфікацію з 01.01.2012 по 11.01.2016, на підставі положень пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента № 1115/2009 від 29.12.2009, з урахуванням відповідного додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо проведення ОСОБА_1 у серпні 2012 року виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1 посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, на підставі положень пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента № 1115/2009 від 29.12.2009, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у лютому 2016 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого розміру грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2016 року, на підставі положень пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента № 1115/2009 від 29.12.2009, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, враховуючи вже виплачені суми. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальних допомог для вирішення соціально- побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки у розмірах, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч вимог підпункту 3.25.1 пункту 3.25 Інструкції № 425, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, спірні винагороди за безперервну військову службу виплачувались позивачу не в повному розмірі. Також, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році є протиправними, оскільки положення пункту 8 Інструкції № 73 прямо суперечить статтям 9, 9-1, 10-1 Закону № 2011-XII, адже закон не встановлює будь-яких обмежень щодо складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір підйомної допомоги чи допомоги на оздоровлення. Тому суд застосував до спірних правовідносин норми Закону № 2011-XII. Крім іншого, суд першої інстанції, визнав за позивачем безумовне право на отримання матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки згідно підпункту 3 пункту 5 Постанови №

704. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Щодо надбавки за класну кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби апелянт зазначає, що пунктом 7 Постанови № 1294 чітко визначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру. Апелянт вважає, що Інструкція № 425 є підзаконним актом, а Постанова № 1294 має вищу юридичну силу, тому прикордонний загін діяв у межах законодавчих актів та у встановленому порядку, виплачуючи зазначені складові грошового забезпечення у розмірі 50%. Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік апелянт зазначає, що допомога для оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення відповідно до розділу ІІІ Інструкції № 425, а згідно з пунктом 8 Інструкції № 73 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Тому Військова частина НОМЕР_2 діяла правомірно, не включивши щомісячну додаткову грошову винагороду до розрахунку допомоги на оздоровлення. Щодо матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки апелянт зазначає, що у зв`язку з обмеженим фондом грошового забезпечення протягом 2020 2021 років та першої половини 2025 року, відсутністю кошторисних призначень та відповідних асигнувань від розпорядника коштів вищого рівня - Адміністрації Державної прикордонної служби України по КЕКВ 2112, була відсутня об`єктивна можливість у виплаті матеріальних допомог. Апелянт посилається на вимоги частини 1 статті 51, статей 48, 3 Бюджетного кодексу України, зазначаючи, що нарахування без бюджетних асигнувань є бюджетним правопорушенням. Також зазначає, що рапорт за 2021 рік від позивача на адресу керівництва НОМЕР_3 прикордонного загону не надходив, а проведення виплат за минулі бюджетні періоди можливе лише за наявності зареєстрованої заборгованості. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Позивач з 16.12.2010 по 23.03.2018 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та з 23.03.2018 по 17.04.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 316-ОС від 17.04.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини. Вважаючи, що відповідачами під час проходження служби їй було виплачено грошове забезпечення не в повному обсязі, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон 2011-XII), яким передбачено, зокрема, що: - держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина перша статті 9 Закону 2011-XII); - до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону 2011-XII); - грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. (частина третя статті 9 Закону 2011-XII); - грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону 2011-XII). Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (чинної до 01.03.2018), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію. Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети. З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру. Судом апеляційної інстанції встановлено, що надбавка за кваліфікацію у спірні періоди виплачувалась позивачу в наступних розмірах: 2,5 % від посадового окладу в період з 01.01.2012 по 26.02.2012; 2,5 % від посадового окладу в період з 01.01.2013 по 04.12.2013; 4 % від посадового окладу в період з 05.12.2013 по 10.12.2014; 2,5 % від посадового окладу в період з 11.12.2014 по 11.01.2016. Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294. Так, 20.05.2008 на виконання пункту 2 вказаної Постанови наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 425), пунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294. Тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію виплачується у розмірах встановлених Інструкцією №

425. Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період за період 2012-2016 років в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру є протиправними. Така правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі № 808/8403/13-а. Стосовно вимог, що стосуються нарахування і виплати винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби, виходячи із часу набуття права на виплату винагороди у розмірі 1-го посадового окладу та окладу за військовим званням, колегія суддів зазначає наступне. Додатком 25 до Постанови № 1294 для військовослужбовців встановлювалась винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням (військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1,0 за 15 років; 1,5 за 20 років; 2 за 25 років; 2,5 за 30 років; 3 за 35 і кожні наступні п`ять років. Так, 20.05.2008 на виконання пункту 2 Постанови № 1294, Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, підпунктом 3.25.1 якої встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: 15 років - 1,0; 20 років - 1,5; 25 років - 2,0; 30 років - 2,5; 35 років і кожні наступні п`ять років - 3,0. Винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - за наказами вищих начальників (командирів) за підпорядкованістю. Відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 17.04.2025 № 316-ОС позивач проходила службу безперервно до дати виключення із списків особового складу. Станом на серпень 2012 року безперервна календарна вислуга років військової служби ОСОБА_1 становила 15 років. З огляду на наявну в матеріалах справи Довідку щодо нарахованої та виплаченої в НОМЕР_4 прикордонному загоні винагороди за тривалу безперервну службу ОСОБА_1 за період проходження служби 27.12.2010 по 28.02.2018, у серпні 2012 року розмір її посадового окладу становив 1135,00 грн. та розмір окладу за військовим званням 125,00 грн. Вказана довідка містить інформацію про виплату позивачу одноразового додаткового виду грошового забезпечення винагороди за тривалість 15 річної безперервної військової служби в сумі 630,00 грн., замість визначених законодавством 1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ((1135,00+ 125,00)*1=1260,00 грн), що склало 50% визначеного законодавством та нормативно-правовими актами розміру. Таким чином, ОСОБА_1 не доплачено винагороду за тривалість 15 річної безперервної військової служби, у сумі 630,00 грн, яка в свою чергу, як додатковий вид грошового забезпечення військовослужбовців, була упорядкована у встановленому законом порядку, а відтак, така виплата повинна була здійснюватися в повному обсязі. Отже, виплата позивачу надбавки за класну кваліфікацію та винагороди за тривалість безперервної 15-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від встановленого розміру після 29.06.2008 є протиправною. Довід апелянта про те, що Інструкція № 425 є підзаконним актом нижчої юридичної сили, не спростовує висновку суду першої інстанції, оскільки Інструкція № 425 не суперечить Постанові № 1294, а навпаки прийнята на її виконання. Пункт 7 Постанови № 1294 сам передбачає, що обмеження діє лише до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, а Інструкція № 425 і є тим актом, яким здійснено таке упорядкування. Щодо аргументів сторони відповідача, наведених у апеляційній скарзі, стосовно того, що допомога для оздоровлення є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення відповідно до розділу ІІІ Інструкції № 425, а згідно з пунктом 8 Інструкції № 73 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому Військова частина НОМЕР_2 діяла правомірно не включивши суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016 році, колегія суддів вказує про наступне. Згідно з пунктом 1 статті 10-1, частини 3 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Відповідно до статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини; далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2009 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (далі Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Постановою від 16 вересня 2015 р. № 704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови № 889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби). Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347 ( далі - Інструкція 73), визначено, що виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям (крім тих, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах або посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби) в розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Сторонами спору не спростовано, що Військова частина НОМЕР_2 не включила суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися та виплачувалися грошова допомога на оздоровлення у 2016 році. При цьому правовою підставою таких дій відповідача є застосування пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за № 217/28347 (далі - Інструкція № 73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Разом з тим, відповідно до ст.ст. 9-1, 10-1 Закону №2011-XII грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надаються військовослужбовцю у розмірі місячного грошового забезпечення, яке, відповідно до положень статті 9 Закону №2011-XII та Постанови КМУ 1294 складається з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. В той же час, суд звертає увагу, що положення пункту 8 Інструкції № 73 прямо суперечить ст.ст. 9, 9-1, 10-1 Закону № 2011-XII, оскільки закон не встановлює будь-яких обмежень щодо складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір підйомної допомоги чи допомоги на оздоровлення. Тому суд застосовує до спірних правовідносин норми Закону № 2011-XII, відповідно до яких грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань визначаються у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця, до якого входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). Пункт 8 Інструкції № 73, який виключає щомісячну додаткову грошову винагороду зі складу грошового забезпечення для обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, суперечить статтям 9, 10-1 Закону № 2011-XII, який є актом вищої юридичної сили. Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо складових місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань . Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати обсяг прав, гарантованих законом. Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону № 2011-XII як акта вищої юридичної сили та обґрунтовано визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні допомоги на оздоровлення. Щодо порушення відповідачем права позивача на отримання належного грошового забезпечення в частині виплати матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки. Як вже попередньо зазначалось судом, відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно підпункту 3 пункту 5 Постанови № 704 визначено надання один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до пунктів 1, 3 глави 6 «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань» розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 № 558 (далі - Інструкція № 558), з визначено : «

1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

3. Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.» Сторонами спору не спростовано, що матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань у за 2020, 2021, 2025 не нараховувались та не виплачувались позивачу. Апелянт стверджує, що у зв`язку з обмеженим фондом грошового забезпечення, відсутністю кошторисних призначень та бюджетних асигнувань від Адміністрації Державної прикордонної служби України по КЕКВ 2112 протягом 2020 2021 років та першої половини 2025 року була відсутня об`єктивна можливість виплати матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань. Апелянт посилається на вимоги статей 48, 51, 3 Бюджетного кодексу України, зазначаючи, що нарахування без бюджетних асигнувань є бюджетним правопорушенням. Колегія суддів відхиляє цей довід з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 визначено обов`язок надання один раз на рік військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 матеріальна допомога надається «у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби». Водночас формулювання «може надаватися» та «у межах фонду» не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити реалізацію гарантованого законом права військовослужбовця на отримання відповідної виплати. Недостатнє фінансування з боку розпорядника коштів вищого рівня не може бути підставою для обмеження прав військовослужбовців, гарантованих Законом № 2011-XII та Постановою №

704. Обов`язок держави щодо забезпечення належного грошового забезпечення військовослужбовців не може ставитися в залежність від організаційних чи фінансових труднощів окремого розпорядника бюджетних коштів. Посилання апелянта на норми Бюджетного кодексу України не спростовують протиправності бездіяльності відповідача, оскільки бюджетне законодавство регулює порядок використання бюджетних коштів, але не може скасовувати чи обмежувати права громадян, встановлені законом. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був вжити всіх необхідних заходів для забезпечення виплати матеріальної допомоги, у тому числі шляхом звернення до розпорядника коштів вищого рівня з відповідним обґрунтуванням потреби у додатковому фінансуванні. Також скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що рапорт за 2021 рік від позивача на адресу керівництва НОМЕР_3 прикордонного загону не надходив, а відповідно до пункту 2 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 матеріальна допомога надається на підставі рапорту. Дійсно, відповідно до пункту 2 глави 6 розділу IV Інструкції № 558 матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту. Водночас відсутність рапорту за 2021 рік не звільняє відповідача від обов`язку забезпечити реалізацію права позивача на отримання матеріальної допомоги. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав доказів того, що позивач була належним чином поінформована про необхідність та можливість подання рапорту за 2021 рік або що їй було відмовлено у прийнятті такого рапорту. З урахуванням зазначеного вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача в частині не здійснення виплати ОСОБА_1 матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2025 роки. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.