Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11182/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11182/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Файдюка В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 до 02.09.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 до 02.09.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду в частині наступних позовних вимог: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 19.07.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2024 до 11.08.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2024 до 11.08.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024, одноразової допомоги при звільнення, грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 - 2024, грошової компенсації за невикористані 42 доби щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 про залишення позову без розгляду в частині, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з даним позовом ОСОБА_1 своєчасно, у тримісячний строк з дати звільнення, звернувся до адміністративного суду. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 122 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила наступне. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2024 № 263, серед іншого, визначено: старшого сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта - командира 1 відділення охорони взводу охорони І автомобільного батальйону підвозу пального, звільненого від займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 серпня 2024 року № 82-РС у відставку за пп. «а» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі), вважати таким, що 02.09.2024 справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 02.09.2024 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з вечері 02.09.2024. 10.11.2024 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з цим позовом. Ухвалою від 14.11.2024 Черкаський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху і зобов`язав позивача протягом п`яти днів з дати отримання ухвали повідомити суд, з якою саме датою позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом. В ухвалі від 14.11.2024 суд першої інстанції також роз`яснив, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру порушеного права у спірному періоді 2022 -2024; клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску, починаючи з 2022 року; мотивів формування вимог здійснити перерахунок грошового забезпечення звільненого працівника, зокрема за 01.01.2024 до 02.09.2024 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023" станом на 01.01.2023. На виконання ухвали від 14.11.2024 та з метою усунення недоліків позовної заяви позивач подав відповідну заяву і клопотання про поновлення строків звернення до суду. У клопотанні про поновлення строків звернення до суду позивач зазначив: строк звернення до суду щодо періоду з 26.02.2022 по 19.07.2022 позивачем не порушено, оскільки до 19.07.2022 такий строк не був обмежений законодавством; строк звернення до суду щодо періоду з 19.07.2022 до 02.09.2024 позивачем не порушено, оскільки з позовом позивач звернувся 10.11.2024, тобто з додержанням тримісячного строку з моменту звільнення; у період з 26.02.2022 по 02.09.2022 позивач проходив військову службу, що є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Залишаючи позов без розгляду в частині, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ККпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України). Суд першої інстанції також звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів про нараховані, проте не виплачені суми позивачеві. Отримуючи заробітну плату щомісяця, у т.ч. щомісячні розрахунки позивач міг дізнатися про ймовірне порушення прав, тому строки для звернення до суду обчислюються саме з таких дат. Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду щодо сформованих вимог до різних відповідачів пропущений. Оскільки поважних причин позивач не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин, то суд доходить висновку про неусунення недоліків адміністративного позову: з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу під час звільнення). Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Як зазначалося вище, 19.07.2022 набрав чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким, зокрема, було внесено зміни до ст. 233 КЗпП України і обмежено строк, протягом якого працівник має право звернутися до суду для вирішення спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а саме: працівник має право на звернення до суду з таким позовом у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що разом із позовною заявою позивач надав Довідку про нараховані щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, видану ОСОБА_1 , за період служби з 26.02.2022 по 02.09.2024р.р., датовану 23.10.2024 (а.с. 17). Доказів того, що про порушення своїх прав, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі, позивач дізнався раніше, матеріали справи не містять. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не надав оцінку вказаній обставині, що призвело до неправильного визначення моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 до 11.08.2024. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 до 11.08.2024, суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24, за якою саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені позивачу при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі. Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду в частині, ухвалена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи і неправильним застосуванням ч. 2 ст. 233 КЗпП України, що є підставою для її скасування. Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 про залишення позову без розгляду в частині - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови складено 30 квітня 2026 року. Головуючий суддя Н.В. Безименна Судді В.О.Аліменко В.В.Файдюк