Постанова 4854 № 400/8533/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8533/25 Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О., повний текст судового рішення складено 21.01.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Вербицької Н.В., судді Джабурія О.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третьої особи Міністерство оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та протиправною бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей (даних) про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі вироку Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №489/5398/18 від 20 травня 2020 року; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку з урахуванням висновків суду; - визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка оформлена довідкою ВЛК №2025-0725-1507-4111-0 від 25.07.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби; - зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду та довідок, які підтверджують захворювання; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, призначення на посаду та зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу за мобілізацією та направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не він може бути повторно поставлений на облік військовозобов`язаних відповідно до норм чинного законодавства, оскільки раніше його було з цього обліку виключено, а повторне взяття на облік після виключення чинним законодавством не передбачено. Позивач вказував, що його було незаконно затримано, безпідставно знято та поновлено на військовому обліку після попереднього виключення, що не передбачено чинним законодавством, а також направлено на проходження військово-лікарської комісії з порушенням процедури, та в подальшому протиправно направили до військової частини НОМЕР_1 , що є грубим порушенням його прав та норм чинного законодавства. На думку позивача, внаслідок протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно поставив його на облік, при цьому з порушенням законодавством встановленої процедури, оскільки відповідачі не дотримались вимог ч.3 ст.33, ч.ч.3, 5 ст.37 Закону №2232-ХІІ, п.п.15, 16, 18 Порядку №921 в частині щодо зняття позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 та направлення його особової справи до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та особистої участі позивача у вказаній процедурі. Позивач звертав увагу, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаною, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. На думку позивача, він взагалі не повинен був бути направлений для проходження військово-лікарської комісії. Також, позивач вказував, що процедура проходження ВЛК проведена із суттєвим порушенням чинного законодавства, адже проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою №025/о, та підготувати і зібрати виписки з медичної документації тощо. Проте, уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_5 порушили вищезазначені норми права. Заперечував позивач і проходження ним процедур професійно-психологічного відбору, що є порушенням пункту 11 Положення про ТЦК №154 та забезпечення дотримання Інструкції з організації професійно-психологічного відбору, що затверджена Наказом МОУ №272 від 12.09.2022, що унеможливлювало прийняття обґрунтованого та законного рішення щодо його мобілізації. При здійсненні відповідачем призову позивача, відносно останнього підлягав виданню індивідуальний акт (рішення) і уповноваженою посадовою особою керівником (начальником) ІНФОРМАЦІЯ_5 таке рішення могло бути прийнято у формі наказу та/або розпорядження, що і є підставою для призову особи. Однак, жодного рішення не виносилось і, відповідно, позивачу не вручалось жодного розпорядження (в тому числі, мобілізаційного). Отже, позивач вважав, що відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_6 жодною нормою чинного законодавства не надано права формувати команди та відправляти осіб безпосередньо до військової частини, а тому призов позивача на військову службу під час мобілізації є протиправним. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт наголосив, що його було незаконно затримано, безпідставно поновлено на військовому обліку після попереднього виключення, направлено на проходження військово-лікарської комісії з порушенням процедури та протиправно направлено до військової частини НОМЕР_1 , що є грубим порушенням його прав та норм чинного законодавства. Інші доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, наданих до апеляційного суду 13.02.2026, є тотожними тим, що викладені в позовній заяві. ІНФОРМАЦІЯ_7 у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2020 року вироком Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №489/5398/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Після набрання законної сили вироку Заводського районного суду м. Миколаєва, ОСОБА_1 був направлений до Південноукраїнської виправної колонії №83, де відбував покарання до 24 липня 2025 року. В позові позивач вказував, що 24 липня 2025 року, в момент звільнення його з місця відбування покарання прямо з воріт, невстановлені особи затримали його та помістили в невстановлений автомобіль і відвезли в невідомому напрямку. Адвокат позивача звернувся до Відділу поліції №3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (найближчий відділ поліції від місця розташування виправної колонії), та в телефонному режимі отримав інформацію, що невстановлені особи були працівниками поліції, підтвердився факт затримання та доставлення працівниками поліції позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім цього, співробітники патрульної поліції повідомили, що у вказаному ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був поставлений на облік військовозобов`язаних та в цей же день направлений на проходження військово-лікарської комісії. Довідка військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-0725-15-7-4111-0 від 25.07.2025 свідчить, що солдат ОСОБА_1 на підставі ст. 55б,49в графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби. Направлення на ВЛК позивачу було сформовано в системі «Оберіг» та видано йому особисто, тому запис у журнал не здійснювався. Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 №516 від 26.07.2025 свідчить, що позивача призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 , військова частина є навчальним центром та приймає на навчання військовослужбовців, яких призвано ТЦК та СП. Також відповідно до наказів командира військової частини від 12.09.2025 №268, від 30.09.2025 №288, позивач вибув на лікування з12.09.2025, з 22.09.2025 відповідно. В обліковій картці позивача зазначено, що 30.10.2009 він пройшов медичний огляд та визнаний обмежено придатним у військовий час на підставі гр. І ст.14 б наказу №402 від 2008. Військовий квиток видано 26.01.2012 ІНФОРМАЦІЯ_9 . Щодо відміток про прийняття та зняття з обліку зазначено, що позивач 15.12.2009 прийнятий на військовий облік, прибув з обліку призовників, та в цей же день 15.12.2009 знятий з обліку на підставі наказу МОУ №342 від 2006. У листі ІНФОРМАЦІЯ_3 на запит адвоката позивача від 04.08.2025 №2593 зазначено, що інформація від Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.05.2020 відсутня, рішення про виключення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 не приймалось, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_11 відділом ІНФОРМАЦІЯ_12 26.07.2025, як такий, що призваний на військову службу за мобілізацією. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені обгартування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі Закон №2232-XII). Згідно із статтею 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до ч.5 та ч.9 ст.1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами 2, 3 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII). Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Загальна мобілізація згідно частиною другою статті 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до ч.3 ст.39 Закону №2232-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Під час мобілізації на військову службу призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ. Призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Військова служба за призовом під час мобілізації є видом військової служби, початком проходження якої вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 8 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі Положення №154) виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Одним із доводів апеляційної скарги позивача є неналежне проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби. Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення №402. Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно з абзацами 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Пунктом 2.2 розділу І Положення №402 визначено, що до штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону. Згідно з положеннями підпункту 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК. Згідно з абзацами 1, 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення №402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК). За приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до абзаців 1 та 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402). Згідно з підпунктом 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_15 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Вказане у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду. Позивач пройшов медичний огляд ВЛК при РТЦК, відповідно до якого визнаний придатним до військової служби. Не погоджуючись із Постановою ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач не надав доказів на підтвердження його звернення до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду такого, як і не надав доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК. Втім, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК при РТЦК) у судовому порядку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги. Перевірка рішення штатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги. Подібне правозастосування в частині оскарження висновків штатних (позаштатних) ВЛК відповідно до Положення №402 міститься у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справах №600/3273/22-а, №240/13173/22. Щодо висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку з урахуванням висновків суду, визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією, призначення на посаду та зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині призову на військову службу за мобілізацією та направлення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , апеляційний суд зазначає таке. Згідно з ч.1 ст.33 Закону №2322- ХІІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з частиною першою статті 34 Закону №2322-ХІІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пп.6 ч.6 ст.37 Закону №2322-ХІІІ (в редакції чинній на момент вироку суду) було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон №3633-IX), частину шосту статті 37 вказаного Закону викладено у такій редакції: «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.». 18.05.2024 набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560). Пункт 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024. Апелянт фактично не погоджується з діями щодо взяття його на військовий облік на підставі ст.37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину та відповідної його мобілізації. Однак, за чинними нормами статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов`язаним та повинен бути на військовому обліку в органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) апелянта на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача. За таких підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що після виключення з військового обліку повторне взяття на військовий обліку та призов на військову службу під час мобілізації є неможливим. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я. Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону. Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством. Апеляційний суд зазначає, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану. Колегія суддів відмічає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звужено коло підстав для виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Суд апеляційної інстанції вказує, що внесені до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зміни поширюють свою дію на всю територію України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. Отже, таке порушення ІНФОРМАЦІЯ_5 , як взяття апелянта на військовий облік не за місцем реєстрації не може нівелювати правомірну по суті процедуру взяття позивача на військовий облік, оскільки районний ТЦК має права взяти позивача на військовий облік після відбуття покарання відповідно до норм Закону України « Про військовий обов`язок та військову службу». Крім того, оскільки за наслідками медичного огляду ВЛК апелянта визнано придатним до військової служби, то ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно прийняв наказ про призов позивача до військової служби та він визнанню протиправним та скасуванню не підлягає. Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи. Отже, беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія