Постанова 4854 № 420/21018/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21018/25 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С., повний текст судового рішення складено 10.11.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №420/21018/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 30.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби період з 17.10.1989 по 11.08.2014 та перевести ОСОБА_1 з 04.06.2025 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати №294/15-3210-02 від 02.06.2025 та №295/15-32-10-02-12 від 02.06.2025, виданих ГУ ДПС в Одеській області. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на переведення з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України Про державну служб від 16.12.1993 №3723-ХП. Також, на думку ОСОБА_1 , органом Пенсійного фонду безпідставно відмовлено в зарахуванні до стажу державної служби період з 17.10.1989 по 11.08.2014. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповіддних категорій посад державної служби. На день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 позивачка не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. При цьому, період роботи на посадах в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того, на думку відповідача, в досліджуваних правовідносинах його наділено диискреційними повноваженнями. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №420/21018/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в органах податкової служби з 17.10.1989 по 11.08.2014 до стажу державної служби та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» із врахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно Закону України Про державну службу. Також, позивачка має право на зарахування періоду роботи в органах податкової служби з 17.10.1989 по 11.08.2014 до стажу державної служби. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначає, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповіддних категорій посад державної служби. На день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 позивачка не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. При цьому, період роботи на посадах в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Крім того, на думку відповідача, в досліджуваних правовідносинах його наділено диискреційними повноваженнями. У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивачка вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку позивачки, судом першої інстанції рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне. Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 04.06.2025 щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу". За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 04.06.2025 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком згідно із Законом України Про державну службу. Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025 позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну служубу» № 889-VІІІ, після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Отже, законодавцем визначено певні умови, за дотримання яких, у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, а саме 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі № 620/965/20. Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII), позивачка не займала посаду державної служби. Відтак, для збереження права на призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 повинна була мати не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , вкладення до трудової книжки серії НОМЕР_2 у межах спірного періоду з 17.10.1989 по 11.08.2014 ОСОБА_1 працювала на посадах в органах державної податкової служби. 05.07.1994 ОСОБА_1 складено присягу державного службовця. 11.08.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, з огляду на таке. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 Податковий кодекс України. Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Згідно із абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 404-VII статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ доповнено частиною п`ятнадцятою, відповідно до якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Отже, колегія суддів зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. З огляду на вказане є безпідставним посилання скаржника на те, що період роботи на посадах в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Не є юридично спроможним, у контексті вирішення даного спору, також твердження органу Пенсійного фонду про те, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ ОСОБА_1 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, адже за наведеної умови позивачка не втрачає право на призначення пенсії за віком у разі наявності у неї не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. До того ж, слід вказати, що в досліджуваній ситуації суд першої інстанції не зобов`язував орган Пенсійного фонду перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а лише вказав про необхідність зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи. Питання стосовно переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» орган Пенсійного фонду має вирішити під час повторного розгляду заяви позивачки зарахувавши до стажу державної служби період з 17.10.1989 по 11.08.2014. Відхиляються доводи скаржника відносно того, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи на відповідних посадах, адже оскаржуване рішення суду першої інстанції із вказаного питання жодних висновків не містить. Таким обставинам оцінку має надати орган Пенсійного фонду під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.06.2025 щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За таких підстав колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №246 від 11.06.2025. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Полтавській області. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі №420/21018/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький