Постанова 4816 № 950/3569/25

Справа № 950/3569/25 Номер провадження 22-ц/816/1911/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (судді-доповідача), суддів Сидоренко А.П., Щербаченко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року (суддя Чхайло О.В.), ухвалене в м. Лебедин, повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 27 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1775181, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн у безготівковій формі шляхом зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 , на строк 359 днів, із 16 серпня 2024 року по 11 серпня 2025 року, зі сплатою щомісячних процентів за стандартною ставкою 1,5 % в день та можливістю застосування зниженої процентної ставки 1,35 % в день як індивідуальної знижки, за настання визначених договором умов. Кредитний договір украдено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Х817. 27 червня 2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу №27062025, за яким до позивача, за плату перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 23 175 грн, з яких: 3000 грн кредит, 14 175 грн заборгованість за процентами, 6000 грн штрафні санкції. Також новим кредитором здійснено нарахування процентів за стандартною ставкою у межах строку дії кредитного договору, у період із 28 червня 2025 року по 11 серпня 2025 року (45 днів), у розмірі 2025 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, кредитні кошти не повернув, має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 25 200 грн, з яких: 3000 грн кредит, 16 200 грн процентами за користування кредитними коштами, 6000 грн штраф, яку товариство просило стягнути з нього на свою користь, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору 2422,4 грн та витрати на правничу допомогу 10 000 грн. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3423,81 грн, з яких: 3000 грн кредит, 423,81 грн проценти за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» 329,12 грн судового збору, 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Встановивши факт укладення кредитного договору в електронній формі, отримавши за яким кредитні кошти відповідач свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що права позивача, як нового кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по кредиту. Враховуючи, що договір укладено після внесення змін до законодавства про споживче кредитування, якими встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки, суд вважав, що нарахування процентів за ставкою 1,5 % на день суперечить вимогам закону, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також суд врахував положення законодавства, прийняті на період дії воєнного стану, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема від сплати штрафів та пені, а нараховані після 24 лютого 2022 року штрафні санкції підлягають списанню, тому вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 905 грн, із яких: 3000 грн кредит, 10 905 грн проценти за користування кредитом, 1350 грн нараховані проценти за 45 днів, 6000 грн штраф, а також стягнути судовий збір та 10 000 грн витрата на правничу допомогу в суді першої інстанції, і 8000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України «Про споживче кредитування», без урахування перехідних положень щодо граничної процентної ставки та офіційного роз`яснення щодо поетапного обмеження максимальної процентної ставки (2,5 %, 1,5 %, 1 %). Право вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу, про що відповідач був належним чином повідомлений. Оскільки станом на дату укладення договору факторингу, строк дії кредитного договору не закінчився, то за період із 28 червня 2025 року по 11 серпня 2025 року позивачем нараховано проценти за користування кредитним коштами за денною ставкою 1 % х 3000 грн х 45 днів = 1350 грн. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Сторона відповідача подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що укладений між сторонами договір є договором споживчого кредиту, на який поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент його укладення - 16 серпня 2024 року. Після внесення змін до цього Закону встановлено імперативне обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1%. Вказує, що частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Умови договору передбачають процентну ставку у розмірі 1,5% на день (та 1,35% як знижену), що суперечить вимогам закону. Із огляду на приписи частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», такі умови є нікчемними, оскільки обмежують права споживача порівняно з передбаченими законом. Тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню не за умовами договору, а відповідно до положень статей 1048, 1054 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період. Із урахуванням зазначеного, фактичний розмір процентів становить 423,81 грн, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів у значно більшому розмірі є необґрунтованими. Посилається на дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого в період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, у тому числі від сплати штрафів, пені та інших санкцій. Вказує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, визначеним статтями 133, 137, 141 ЦПК України та усталеною судовою практикою. Наголошує, що значна частина заявлених робіт має формальний характер або дублює одна одну, а їх фактичне виконання викликає обґрунтовані сумніви. Крім того, з урахуванням значної кількості аналогічних справ, у яких представником позивача виступає той самий адвокат, дана справа не є складною та не потребувала значних витрат часу. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 16 серпня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 через веб-сайт укладено електронний договір № 1775181 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за яким відповідач отримав 3000 грн кредиту у безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок споживача з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , строком на 360 днів (до 11 серпня 2025 року), стандартна процентна ставка 1,5 % в день (п. 1.5.1, 1.7.1), що застосовується у межах строку кредиту, можливістю застосування зниженої процентної ставки 1,35 % відповідно до умов підпункту 1.5.2 (а.с. 90-97). Відповідно до підпункту 1.5.2. договору знижена процентна ставка 1,35 % в день застосовується, якщо споживач до 31 серпня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Додатком №1 до кредитного договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також є графіком платежів (а.с. 97). Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 75-76). ТОВ «Пейтек», яким здійснюється діяльність із надання платіжних послуг, на підставі договору із ТОВ «Слон кредит», 16 серпня 2024 року о 12 год 37 хв. 37 с було успішно перераховано кошти на платіжну карту (маска карти № НОМЕР_1 ) клієнта ТОВ «Слон кредит» на суму 3000 грн (а.с. 14-16, 84). 27 червня 2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 27062025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 1775181, укладеним між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 (а.с. 61-69) Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 27 червня 2025 року та Реєстром боржників до договору від 27 червня 2025 року підтверджується набуття ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 16 серпня 2024 року № 1775181 у розмірі 23 175 грн, з яких заборгованість за кредитом 3000 грн, заборгованість за відсотками 14 175 грн, 6000 грн пеня (а.с. 60, 82). Здійснення плати за договором факторингу від 27 червня 2025 року № 27062025, підтверджується платіжною інструкцією від 01 липня 2025 року № 7210 (а.с. 24). ТОВ «Слон Кредит» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1775181 від 16 серпня 2024 року, повідомлено про його зобов`язання в подальшому перерахувати суму боргу 23 175 грн на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за зазначеними реквізитами (а.с. 77). Згідно із наданим позивачем розрахунком станом на 25 липня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» становить 25 200 грн, з яких: 3000 грн кредит, 16 200 грн заборгованість за відсотками, 6000 грн штраф, пеня (а.с. 79, 80). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема строку кредитування та процентів за користування кредитом, порядок і розмір яких визначено договором. На виконання його умов первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідача 3000 грн. Здійснюючи користування кредитними коштами відповідач фактично визнав укладення договору та отримання кредиту. Надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про укладення між сторонами кредитного договору, наявність зобов`язань та підстав для стягнення заборгованості. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України). Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 підтверджується відповідним договором факторингу, складеними на його виконання Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстром боржників. Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні. Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, крім іншого, доповнено: статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Вбачається, що умови кредитного договору від 16 серпня 2024 року передбачають процентну ставку у розмірі 1,5 % на день (та 1,35 % як знижену), що суперечить вимогам закону. Згідно зі статтею 204, частиною 2 статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Таким чином, положення пунктів п. 1.5.1, 1.7.1 кредитного договору, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Законом України «Про споживче кредитування» розмір в 1 %, є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки - 1 %. Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем платежі на погашення боргу за кредитом від 16 серпня 2024 року не вносилися (а.с. 79). Враховуючи викладене, проценти за вказаним кредитним договором мають бути нараховані наступним чином і їх розмір за період із 16 серпня 2024 року по 11 серпня 2025 року становить 10 800 грн (3000 грн х 1 % х 360 днів). Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення штрафу Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час. Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на цей час, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за вказаним кредитним договором. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення в частині визначеної до стягнення суми заборгованості та в частині розподілу між сторонами судових витрат зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 11 серпня 2025 року, у розмірі 13 800 грн, з яких: 3000 грн тіло кредиту, 10 800 грн проценти за користування кредитними коштами. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Висновки суду щодо судових витрат Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру. У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). Отже подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн, яка надавалась адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024 (а.с. 21). На підтвердження факту надання правничої допомоги надано заявку від 21 жовтня 2025 року № 12873 на виконання доручення до Договору від 10 грудня 2024 року№10/12-2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру від 19 листопада 2025 року, рахунок на оплату від 19 листопада 2025 року №12873-19/11-2025 із наведеним переліком наданих послуг на суму 10 000 грн, акт прийому-передачі виконаних робі (наданих послуг) від 19 листопада 2025 року (а.с. 26, 34, 78, 81, 86). В апеляційній скарзі позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 8000 грн, яка надавалась адвокатом Крюковою М.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року № 07/07-2022 (а.с. 156). На підтвердження надання правничої допомоги надано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, копію ордера на надання правничої допомоги від 12 березня 2026 року, звіт від 12 березня 2026 року про надання правової допомоги згідно з договором від 07 липня 2022 року № 07/07-2022 вартістю 8000 грн, платіжну інструкцію від 27 березня 2026 року № 82306 на суму 8000 грн (а.с. 186, 187, 188). Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та апеляційної інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Із огляду на підготовку лише позовної заяви у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором та клопотання про витребування доказів (а.с. 88), заявлений розмір судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає зменшенню до 5000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (на 55 %), до стягнення з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу позивача у суді першої інстанції у розмірі 2750 грн (5000 грн х 55 %). Оскільки при апеляційному перегляді справи правнича допомога адвоката полягала у підготовці та поданні апеляційної скарги, зміст якої частково дублює позовну заяву, розмір таких витрат також підлягає зменшенню до 4000 грн. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (на 69 %), до стягнення з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції у розмірі 2760 грн (4000 грн х 69 %). Щодо стягнення (розподілу) судового збору Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Зважаючи на часткове (на 55 %) задоволення позову та апеляційної скарги (69 %), зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1332 грн (3028 грн х 0,8 х 55 %) за розгляд справи у суді першої інстанції та 2507 грн (3028 грн х 0,8 х 150% х 69 %) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» задовольнити частково. Рішення Лебединського районного суду Сумської області 11 лютого 2026 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за кредитним договором (процентів) та в частині розподілу судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: «Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2024 року № 1775181, станом на 11 серпня 2025 року, у розмірі 13 800 грн, з яких: 3000 грн тіло кредиту, 10 800 грн проценти за користування кредитними коштами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 1332 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2750 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції». У іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 2507 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 2760 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена «30» квітня 2026 року. Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов Судді А.П. Сидоренко М.В. Щербаченко