Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/2123/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/2123/24 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О. Номер провадження: 22-ц/819/348/26 Доповідач: Майданік В.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Майданіка В.В., суддів: Воронцової Л.П., Склярської І.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"; відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення 26 грудня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги 08 травня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 458,78 грн. Позов обґрунтований наступним. 18 травня 2017 року між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб, за умовами якої встановлено ліміт кредитної лінії 200 000 грн, процентну ставку 39,99% річних (фіксована), а також обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Угода є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", відповідач приєднався до публічної пропозиції, підтвердив акцепт та погодився з умовами обраної програми кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу для ознайомлення і погоджений ним шляхом підписання, зокрема в частині сплати процентів, розмірів та порядку їх нарахування. Кредитні кошти надано відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою. Станом на 20 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 50 458,78 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. 20 грудня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача, у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора за цим зобов`язанням. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників, а факт оплати за договором факторингу платіжним документом. Позивач послався на ст.ст.11, 526, 627 ЦК України, Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закон України "Про електронну комерцію", яким передбачено можливість укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту, а також підписання електронного правочину, зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором (статті 3, 10-12 цього Закону). Право позивача вимагати сплати заборгованості обґрунтовано тим, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги (частина перша статті 512 ЦК України), до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України), а заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України). У зв`язку з відступленням права вимоги за договором факторингу позивач зазначає про наявність у нього права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 458,78 грн. Також наведено відомості щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу: 05 жовтня 2023 року укладено договір про надання юридичних послуг, 07 березня 2024 року підписано акт приймання-передачі наданих послуг із деталізацією робіт і часу, здійснено оплату таких послуг платіжним документом. Зазначається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.3 ст.133 ЦПК України), у зв`язку з чим заявлено вимогу про їх стягнення у сумі 7 100 грн, а також стягнення сплаченого судового збору, підтвердженого платіжною інструкцією від 26 квітня 2024 року на суму 3 028,00 грн. Ухвалою суду від 10 травня 2024 року було відкрито провадження у справі й постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 липня 2024 року позов було задоволено. Ухвалою вказаного суду від 09 січня 2025 року було задоволено заяву сторони відповідача про перегляд заочного рішення, вказане заочне рішення було скасовано й справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у судове засідання також не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд розглянув справу за відсутності її учасників. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2025 року позов було задоволено. Суд вирішив: --- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 458,78 грн; --- сягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" сплачений ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" судовий збір, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7100 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 18 травня 2017 року між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб. Умовами кредитування визначено ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, процентну ставку 39,99% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Станом на 20 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 50 458,78 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Також суд виходив з того, що 20 грудня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача, у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора за цим зобов`язанням. Вказане, як зазначив суд, підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжним документом на підтвердження виконання умов договору факторингу в частині оплати. Відтак, як вважав суд, укладений 20 грудня 2021 року договір факторингу та надані до нього документи підтверджують відступлення права вимоги від АТ "Альфа-Банк" до позивача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", що свідчить про набуття позивачем права вимагати належного виконання грошового зобов`язання відповідачем. Також суд виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують надання позичальнику кредитних коштів та виникнення у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором, підтверджують невиконання відповідачем обов`язку належного погашення заборгованості, підтверджують перехід права вимоги до позивача, а також підтверджують розмір заборгованості станом на 20 грудня 2021 року у сумі 50 458,78 грн. На вказане рішення адвокат Загоруйко Геннадій Анатолійович, який діє від імені ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Також скаржник просить відмовити у повному обсязі у стягненні з ОСОБА_1 7 100,00 грн витрат, які позивач вказав, що поніс на правничу допомогу, а також просить вирішити питання про розподіл судових витрат. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема зазначив, що суд не прийняв до уваги того, що укладений Кредитний договір № 630629806 від 18.05.2017р. складається із Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 18.05.2017р., Акцепту пропозиції на Укладання угоди на відкриття Кредитної карти та на відкриття Кредитної лінії від 18.05.2017р., Правил використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту зі строком дії кредитної картки 3 роки. Тобто, вказав, кредитна картка діє до 17.05.2020р. Вказане, на його думку, означає, що строк дії договору складав також 3 роки, тобто до 17.05.2020 року включно (або міг бути подовжений з подовженням строку дії картки чи перевипуску банківської картки, однак, Позивачем відповідних доказів надано не було). Також вказав, що поза увагою суду залишилось те, що позивачем не надано доказів (не підтверджено) погодження відповідачем умов щодо сплати АТ "Альфа-Банк" "комісії РКО" та "неустойки (штрафу)". Також зазначив, що суд не врахував те, що згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором №630629806 від 18.05.2017р. станом на 20.12.2021р: --- загальна сума знятих коштів Клієнтом з рахунку у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 49 474,62 грн; --- загальна сума знятих коштів Клієнтом з рахунку після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 338 грн та є безпідставно набутими коштами; --- загальна сума нарахованих Банком відсотків у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 18 537,41 грн; --- загальна сума нарахованих Банком відсотків після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 24 017,65 грн поза межами дії договору; --- загальна сума внесених коштів Клієнтом на рахунок у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 56 627,86 грн; --- загальна сума внесених коштів Клієнтом на рахунок після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 20 066,68 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми щомісячної комісії РКО у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 9 347,32 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми щомісячної комісії РКО після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 4 451,30 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми неустойки (штрафу) у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 1500 грн. При цьому вважає, що Банком безпідставно нараховані відсотки поза межами періоду дії кредитного договору (тобто після 17.05.2020) в сумі 24 017,65 грн. Також вважає, що Банком безпідставно нарахована та стягнута з Клієнта неустойка (штраф) у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в розмірі 1500 грн. Крім того, вважає, що кошти в розмірі 338 грн, які зняті Клієнтом з рахунку після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020), є безпідставно набутими коштами, а тому лише в порядку, передбаченому ст.1212 ЦК України, можуть бути повернуті. А тому, враховуючи вказаний Розрахунок заборгованості розмір заборгованості Клієнта за вказаним кредитним договором становить мінусове значення числа 8 682,51 грн з огляду на таке: зняті Клієнтом кошти з рахунку у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в сумі 49 474,62 грн додати нараховані Банком відсотки у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в сумі 18 537,41 грн відняти розмір внесених коштів Клієнтом на рахунок у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в сумі 56 627,86 грн, відняти розмір внесених коштів Клієнтом на рахунок після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) в сумі 20 066,68 грн (49474,62 + 18537,41 56627,86 20066,68 = 8 682,51 грн). Враховуючи вищевикладене скаржник вважає, що позов ґрунтується на припущеннях, спростовується поданим самим позивачем розрахунком, не відповідає обставинам у справі та не підтверджений належними доказами, а тому не підлягає задоволенню у повному обсязі. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судом З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне. 18 травня 2017 року між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб, за умовами якої встановлено ліміт кредитної лінії 200 000 грн, процентну ставку 39,99% річних (фіксована), а також обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Угода є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", відповідач приєднався до публічної пропозиції, підтвердив акцепт та погодився з умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час укладення угоди. В наданих позивачем документах, як складових договору, зазначено, що строк дії кредитної картки 3 роки, з можливостю перевипуску картки, за умови дотримання клієнтом умов договору. Отже, можна дійти висновку, що укладений між сторонами Кредитний договір № 630629806 від 18.05.2017р. складається із Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 18.05.2017р., Акцепту пропозиції на Укладання угоди на відкриття Кредитної карти та на відкриття Кредитної лінії від 18.05.2017р., Правил використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту зі строком дії кредитної картки 3 роки. Паспорт споживчого кредиту надавався відповідачу для ознайомлення та погоджений ним шляхом підписання, у тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмірів та порядку їх нарахування. Кредитні кошти надано відповідачу шляхом відкриття та обслуговування кредитної лінії за кредитною карткою, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості станом на 20 грудня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 50 458,78 грн. 20 грудня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача, у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора за цим зобов`язанням. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників, а факт оплати за договором факторингу платіжним документом. Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. За положеннями ст.1054 ЦК України: --- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1); --- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2); --- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3). Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у таких самих кількості, роду та якості) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3). Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з пунктами 1 і 2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва. За змістом ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями ст.516 ЦК України: --- заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1); --- якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина 2). Відповідно до ст.517 ЦК України ("Докази прав нового кредитора у зобов`язанні"): --- первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1); --- боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2). Згідно зі ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора: або на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора; або на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором; або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання. Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, також Закон України "Про захист прав споживачів". Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%. У цій справі кредитний договір був укладений 18 травня 2017 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", відповідно, денна процентна ставка згідно з чинним на час укладення вказаного договору законодавства могла перевищувати 1 %. В цій справі, як вже вказувалось, денна процентна ставка становить 39,99%. Щодо укладення/неукладення кредитного договору та переходу права вимоги У справі встановлено, і про це обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, що 18 травня 2017 року між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб. Умовами кредитування визначено ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, процентну ставку 39,99% річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. 20 грудня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача, у зв`язку з чим позивач набув статусу кредитора за цим зобов`язанням. Вказане підтверджується договором факторингу, витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжним документом на підтвердження виконання умов договору факторингу в частині оплати. Відтак, як обґрунтовано вважав суд і проти цього сторони не заперечують, у справі доведено факт укладення 18 травня 2017 року між АТ "Альфа-Банк" та відповідачем кредитного договору з відповідними умовами. Також доведено, що 20 грудня 2021 року був укладений договір факторингу та надані до нього документи підтверджують відступлення права вимоги від АТ "Альфа-Банк" до позивача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", що свідчить про набуття позивачем, за наявності підста, права вимагати належного виконання грошового зобов`язання відповідачем. Щодо заборгованості за кредитним договором У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Постановою Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на яку послався сам представник позивача, зокрема, зазначено, що "можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що проценти за "користування кредитом" нараховані, зокрема, поза межами строку кредитування, суд апеляційної інстанції врахував правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 і від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та відмовив скаржникам у визнанні кредиторами боржника на суми таких процентів. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у визнанні кредиторами боржника АТ "МР Банк" на суму 292 396 735,53 грн та АТ "Укрексімбанк" на суму 524 694 350,87 грн". Апеляційний суд звертає увагу на те, і про це зазначено в апеляційній скарзі, що укладений Кредитний договір № 630629806 від 18.05.2017р. складається із Оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 18.05.2017р., Акцепту пропозиції на Укладання угоди на відкриття Кредитної карти та на відкриття Кредитної лінії від 18.05.2017р., Правил використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту зі строком дії кредитної картки 3 роки. Отже, враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що строк дії договору складає 3 роки, тобто він діє до 17.05.2020 року включно. Договір міг бути подовжений з подовженням строку дії картки чи перевипуску банківської картки, однак позивачем відповідних доказів на підтвердження продовження дії договору не надано. Позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитним договором №630629806 від 18.05.2017р. станом на 20.12.2021р. Відповідно до вказаного Розрахунку, і на це звернуто увагу в апеляційній скарзі: --- загальна сума знятих коштів Клієнтом з рахунку у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 51 543,02 грн (а не 49 474,62 грн, як зазначено у скарзі); --- загальна сума знятих коштів Клієнтом з рахунку після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 338 грн; --- загальна сума нарахованих Банком відсотків у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 18 537,41 грн; --- загальна сума нарахованих Банком відсотків після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 24 017,65 грн; --- загальна сума внесених коштів Клієнтом на рахунок у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 56 627,86 грн; --- загальна сума внесених коштів Клієнтом на рахунок після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 20 066,68 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми щомісячної комісії РКО у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 9 347,32 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми щомісячної комісії РКО після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) складає 4 451,30 грн; --- загальна сума нарахованих Банком та сплачених Клієнтом суми неустойки (штрафу) у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) складає 1500 грн. Проти розміру вказаних складових заборгованості позивач не заперечує. Отже, сторонами по суті визнається, що позивач нараховував проценти за період поза межами строку кредитування (після 17.05.2020), і розмір таких процентів складає 24 017,65 грн. Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в даному випадку нарахування процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування є незаконним, таким, що суперечить законодавству. Таким чином, розмір нарахованих процентів за період поза межами строку кредитування не може враховуватись в загальний розмір заборгованості. А тому, враховуючи вказаний Розрахунок заборгованості, заборгованість Клієнта за вказаним кредитним договором є відсутньою, адже сума знятих Клієнтом коштів з рахунку у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в розмірі 51 543,02 грн та нарахованих Банком відсотків у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в розмірі 18 537,41 грн разом з неустойкою (штрафом) в розмірі 1500 грн та коштами в розмірі 338 грн, які зняті Клієнтом з рахунку після закінчення дії кредитного договору, всього 71 918,43 грн (51 543,02 + 18 537,41 + 1 500 + 338), є меншою від суми внесених коштів Клієнтом на рахунок у період дії кредитного договору (з 18.05.2017 по 17.05.2020) в розмірі 56 627,86 грн та внесених коштів Клієнтом на рахунок після закінчення дії кредитного договору (після 17.05.2020) в розмірі 20 066,68 грн, всього 76 694,54 грн (56 627,86 + 20 066,68). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Приймаючи до уваги, що стороною позивача не доведено підстави позову, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Висновки суду апеляційної інстанції Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й постановити нове рішення, яким в позові відмовити за необґрунтованістю. За ч.8 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України: --- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1); --- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2). При поданні апеляційної скарги скаржником (відповідачем) було сплачено судовий збір в установленому законом розмірі 3 633,60 грн. З огляду на вказане, враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 3 633,60 грн при поданні апеляційної скарги. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2025 року скасувати й ухвалити нове рішення. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повної постанови 16 лютого 2026 року. Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська