Постанова Одеський апеляційний суд № 522/27469/25

Номер провадження: 33/813/864/26 Номер справи місцевого суду: 522/27469/25 Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 27.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А., з участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Кострича Михайла Петровича, потерпілої - ОСОБА_2 , представника потерпілої Назаренко Ірини Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кострича Михайла Петровича, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП , в с т а н о в и в: Короткий зміст постанови суду першої інстанції Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173-2 ч.1 та 173-2 ч.2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, встановлене за більш серйозне правопорушення, у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ятсот десять) гривень та стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Кострич М.П., просить постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2026 року скасувати, провадження по справі закрити у порядку п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована, тим, що в судовому засіданні обидва із подружжя заперечували факт домашнього насильства, суд такі заперечення відхилив мотивуючи це тим, що пояснення ОСОБА_2 були непослідовні. Захисник звертає увагу, що подружжя перебуває на стадії розірвання шлюбу, сторони мають напружені відносини і час від часу сварилися на побутовому рівні. В суді сторони заявили про відсутність насилля та наслідків, а наявність виключно побутової сварки, а суд прийшов до помилкових висновків, які не узгоджуються із матеріалами справи та позицією сторін по справі. Зазначає, що оскаржувана постанова містить зазначення про те, що ОСОБА_1 винен у вчиненні передбачених КУпАП правопорушень, однак взагалі не містить доводів, які саме дії, що утворюють склад правопорушення були вчинені ОСОБА_1 , як і не містить зазначення, до яких наслідків це призвело, натомість вказані норми КУпАП передбачають обов`язкові наслідки у вигляді завдання шкоди психічному здоров`ю особи. Також оскаржувана постанова не містить жодних доводів про завдання шкоди психічному здоров`ю дитини. Від потерпілої ОСОБА_2 , від імені якої діє представник Назаренко І.М., надійшла заява, в які вона просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року задовольнити, постанову скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на те, що вказана конфліктна ситуація носила побутовий характер та не містила ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, фактів домашнього насильства з боку ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 не було, ОСОБА_2 та її малолітня дитина не зазнали будь-якого психологічного тиску та насильства, матеріальна шкода відсутня. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кострич М.П. апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити. Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Назаренко І.М. просили задовольнити апеляційну скаргу. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але необмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 763029 від 20.12.2025 року; протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 763055 від 20.12.2025 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.12.2025 року; пояснення ОСОБА_1 від 20.12.2025 року, згідно яких у нього стався конфлікт з дружиною ОСОБА_2 , сварка відбулася в присутності дитини; пояснення ОСОБА_2 від 20.12.2025 року, згідно яких її чоловік ОСОБА_1 почав її ображати нецензурною лайкою, штовхав, погрожував вигнати з квартири, так як вони вирішили розлучитися, усі події відбулися в присутності їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю їй та дитині; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 20.12.2025 року, відносно постраждалої особи ОСОБА_2 ; копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 565505 від 20.12.2025 року. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 763029 від 20.12.2025 року, 20 грудня 2025 року о 14-й годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив в присутності його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дружини ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме: погрожував, ображав, принижував честь та гідність, в наслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 763055 від 20.12.2025 року, 20 грудня 2025 року о 14-й годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив в присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2024 року, відносно дружини ОСОБА_2 , домашнє насильство психологічного характеру (постанова ВАД № 763029 від 20.12.2025 року за ч.1 ст. 173-2 КУпАП), чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої ОСОБА_3 , внаслідок чого психологічному здоров`ю ОСОБА_3 була завдана шкода. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції критично поставився до пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданих в судовому засіданні, в частині заперечення факту домашнього насильства, оскільки провина ОСОБА_1 у скоєнні вищезазначених адміністративних правопорушень, підтверджується доданими до протоколів про адміністративне правопорушення доказами. Суд вважав, що ОСОБА_1 дійсно винен у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173-2 ч.1, 173-2 ч.2 КУпАП, та підлягає адміністративній відповідальності в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених статтею 173-2 ч.2 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке. Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Положення частини ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цих правопорушень є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілих. Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Крім того, надані сторонами по справі письмові пояснення свідчать про те, що конфліктна ситуація виникла між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали пояснення, що 20.12.2025 року між ними виник побутовий конфлікт, пов`язаний з рішенням подружжя розлучитися. ОСОБА_1 надав пояснення в судовому засіданні апеляційного суду, що 20.12.2025 року між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої він ОСОБА_2 не принижував, не штовхав та не погрожував вигнати з квартири. ОСОБА_2 в судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи пояснила, що між подружжям виникла сварка, оскільки вони вирішили розлучитися, ОСОБА_2 викликала поліцію через свій емоційний стан, пояснення від її імені були написані працівником поліції, з їх змістом вона не ознайомилася, підписала не прочитавши, оскільки була зайнята малолітньою дитиною, ОСОБА_1 її не ображав. Зазначила, що ні їй, ні дитині ОСОБА_1 не було завдано психологічної шкоди. Апеляційний суд звертає увагу, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій. Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП. Протокол серії ВАД № 763029 від 20.12.2025 року та протокол серії ВАД № 763055 від 20.12.2025 року, складені відносно ОСОБА_1 не містять відомостей про наслідки, настання яких є обов`язковою умовою складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, належних в розумінні ст. 251 КУпАП, про спричинення діями ОСОБА_1 потерпілим наслідків у вигляді фактичного настання психологічної шкоди. Також, судом першої інстанції не встановлено й при апеляційному перегляді не виявлено, які конкретно образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 763029 від 20.12.2025 року містить відомості, що проводилась відеозйомка на бодікамеру № 1113098706/8. На виконання обв`язку, визначеного положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП, відповідно до якого збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, до матеріалів справи не долучено зазначені відеозаписи, на які міститься посилання в протоколі про адміністративне правопорушення. Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокатом Костричем М.П. на адвокатський запит отримано відповідь від Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області в якій зазначено, що відеозапис із нагрудної бодікамери працівників поліції, які 20.12.2025 року здійснювали виїзд на виклик щодо факту вчинення домашнього насильства громадянином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у складі екіпажу «Поліна-300», відсутній у зв`язку із закінченням строків його зберігання. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять. Відтак, враховуючи обставини справи, а також, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколах про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. За таких обставин, апеляційний суд, вважає, що постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, встановлене за більш серйозне правопорушення, у вигляді штрафу, слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кострича Михайла Петровича, задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення, встановлене за більш серйозне правопорушення, у вигляді штрафу скасувати. Провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В.А. Коновалова