Постанова 4803 № 2-1148/2009

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3835/26 Справа № 2-1148/2009 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О., секретар судового засідання Лідовська А.А., учасники справи: заявник (боржник) ОСОБА_1 , заінтересовані особи Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк» (стягувач), Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року, постановлену суддею Цимбалістенко О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана, ВСТАНОВИВ 12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. з проведення оцінки нерухомого майна. Вимоги скарги обґрунтувані тим, що 01 грудня 2009 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено рішення у справі № 2-1148/2009 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Форпост» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» заборгованості за кредитом у сумі 2 482 005,44 гривень, стягнення суми держмита 1700,00 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30,00 грн. Рішення суду набрало чинності 26 лютого 2010 року. На виконання рішення суду 10 березня 2010 року було видано два виконавчих листа, один про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 2 482 005 гривень 44 копійки, стягнення суми держмита - 1700 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.00коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо- комерційна фірма «Форпост», другий - про стягнення тієї самої суми заборгованості за кредитом у сумі 2 482 005 гривень 44 копійки, стягнення суми держмита- 1700 гривень та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.00коп. з ОСОБА_1 . 10 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем відкрито виконавче провадження № 65767819. 21 березня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. винесено постанову про опис та арешт майна(коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на 1/3 частку квартири загальною площею 62.7 кв.м. житловою площею 38.6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . яка належить заявнику на праві спільної часткової власності. 26 березня 2024 року скаржником було отримано повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. від 13 березня 2024 року про проведення виконавчих дій. 01 травня 2025 року ОСОБА_1 було отримано повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича від 23 квітня 2025 року № 01-29/63398 «Про результати визначення вартості чи оцінки майна в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», якого ОСОБА_1 дізналася, що 21 березня 2025 року оцінювачем суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Сучасні консалтингові системи» здійснено оцінку вартості 1/3 частки квартири загальною площею 62,7 кв.м. житловою площею 38.6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . яка належить мені на праві спільної часткової власності. До вказаного повідомлення було додано копію висновку про вартість нерухомого майна, де вартість 1/3 частки квартири загальною площею 62.7 кв.м. житловою площею 38,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було визначено у 214 400,00 гривень. Із результатами оцінки нерухомого майна ОСОБА_1 не згодна, вважає, що оцінка майна проведена з істотними порушеннями. Зазначає, що суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сучасні консалтингові системи» при проведенні оцінки майна порушено вимоги Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» в частині особистого огляду об`єкта оцінки, оскільки оцінювач майно не оглядав. Крім того звертає увагу на те, що ТОВ «Сучасні консалтингові системи» не входить до переліку суб`єктів оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з чим суб`єкт оціночної жіяльності не має акредитації у Фонді гарантування вкладів. У зв`язку з вищевикладеним, просить суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. з проведення оцінки 1/3 частки квартири загальною площею 62.7 кв.м. житловою площею 38.6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; призначити рецензування звіту про оцінку майна, 1/3 частки квартири загальною площею 62,7 кв.м. житловою площею 38.6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . яка належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 скаргу в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. з проведення оцінки нерухомого майна відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу в повному обсязі, зупинити передачу на реалізацію 1/3 частки квартири загальною площею 62,7 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Апеляційна скарга обгрунтована тим, що заявник не згодна з результатами оцінки нерухомого майна, оскільки вважає, що оцінка проведена з істотними порушеннями. Судом першої інстанції не враховано, що суб`єкт оціночної діяльності ТОВ «Сучасні консалтингові системи» нерухоме майно не оглядав. Вважає, що оцінка не відображає реальної ринкової вартості 1/3 частки квартири, загальною площею 62,7 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві спільної часткової власності. Оскільки рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника, нею заявлено клопотання про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Однак суд першої інстанції вказаного не врахував. Зазначає, що оскільки стягувачем у виконавчому провадженні виступає АТ «Державний експортно-імпортний банк», приватний виконавець при проведенні оцінки майна був зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпорний банк України», посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника АТ "Державнийекспортно-імпортний банк України" адвоката Васюти К.С. та представника приватного виконавця адвоката Левади В.В., які кожен окремо заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду першої інстанції звлишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши, що заявником не доведено порушення приватним виконавчем, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», при вчиненні оскаржуваних дій виконавцем, дійшов висновку, що державний виконавець здійснив виконавчі дії у виконавчому провадженні №65767819 відповідно до закону та в межах повноважень. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного. Відповідно ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно ст. 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України). Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Центрально-міського райсуду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.12.2009 року у справі 2-1148/2009 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 2 482 005,44 грн., судовий збір 1700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн. Рішення суду вступило в силу 26.02.2010 року. 10 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. відкрито виконавче провадження № 65767819. 10 червня 2021 року вказану постанову було направлено сторонам виконавчого провадження, вказане підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Постановою про опис та арешт майна боржника від 21.03.2024 року приватним виконавцем описано та накладено арешт на l/3 частини квартири загальною площею 62,7 кв.м. житловою площею 38,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. про опис та арешт майна боржника. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року залишено без змін. 18.03.2025 року постановою приватного виконавця Лисенком Ю.О. призначено субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання ТОВ «СУЧАСНІ КОНСАЛТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ". На виконання постанови приватного виконавця від ТОВ «СУЧАСНІ КОНСАЛТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» було надано звіт про оцінку майна. 23 квітня 2025 приватним виконавцем направлено листом сторонам виконавчого провадження повiдомлення про результати оцінки майна. Відповідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Відповідно ч. 3,4,5 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» при проведення опису майна (коштів)боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на виконання вимог ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем постановою від 21.03.2024 року приватним виконавцем описано та накладено арешт на l/3 частини квартири загальною площею 62,7 кв.м. житловою площею 38,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Ю.О. про опис та арешт майна боржника. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року залишено без змін. Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення, зокрема, оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Оскільки після винесення постанови про арешт, сторони не повідомили виконавця про узгоджену ними вартість майна, то виконавець правомірно дійшов висновку про самостійне визначення вартості майна боржника та ухвалення постанови від 18.03.2025 року. Відповідно ч. 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Виконавцем повідомлення про результати оцінки майна було направлено сторонам виконавчого провадження, тому стягувач і боржник вважаються такими, що ознайомлені із результатами оцінки арештованого майна. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Відповідно ч. 6 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Статтею ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання... За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем. З наданого звіту про оцінку майна вбачається, що субєкт оціночної діяльності його надав у передбачений законом термін та в межах своїх повноважень. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно ч. 4 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. В силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Таким чином, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18) та постановах Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року № 23/100-12. З аналізу вищенаведених норм слідує, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. Разом з тим, колегі суддів зауважує, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. В статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачені вимоги щодо рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим. Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи письмові докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з наданих суду доказів вбачається, що приватний виконавець здійснив всі передбачені ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» дії щодо проведення оцінки майна боржника: постановою описав майно та наклав на нього арешт; ухвалив постанову, якою залучив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна; повідомив про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам та виконав інші дії, передбачені законодавством, що регулює правовідносини щодо виконання судових рішень. Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду та зауважує, що боржник ОСОБА_1 не була позбавлена права та можливості ініціювати проведення рецензування шляхом направлення письмового запиту до осіб, які відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Таким чином, висновок суду першої інстанції, що заявник не надав підтвердження порушення процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», при вчиненні оскаржуваних дій виконавцем, а державний виконавець здійснив виконавчі дії у вкиконавчому провадженні №65767819 відповідно до закону та в межах повноважень є цілком слушним. Також суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що одним із основних принципів цивільного судочинства та засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень, яке полягає у тому, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. З цих підстав доводи апеляційної скарги щодо неправомірних дій, на думку заявника, приватного виконавця під час проведення оцінки нерухомого майна не приймаються колегіює суддів, оскільки вони зводяться до повторення доводів заяви, які були предметом розгляду суду, і яким надана мотивована оцінка, та до незгоди з висновками суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду, оскільки не ґрунтуються на положеннях норм процесуального права та спеціального закону, зокрема, ЗУ «Про виконавче провадження». Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, або вагомих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: