Постанова КАС ВС № 320/2615/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ справа № 320/2615/23 адміністративне провадження № К/990/9645/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): cудді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., розглянув як суд касаційної інстанції у порядку письмового провадження адміністративну справу № 320/2615/23, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України - про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Чучковською Анною Вячеславівною - на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2023, ухвалене судом у складі судді Головенка О.Д., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П., УСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач, Украерорух), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України - з вимогами: - визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо ненарахування та невиплати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплачувати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що має статус військовослужбовця Збройних Сил України, у зв`язку з чим має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Водночас відповідач виплату вказаної винагороди не проводив. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Як установили суди попередніх інстанцій, між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

4. Наказом Міністра оборони України від 23.07.2009 №589 ОСОБА_1 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України, де він обійняв посаду заступника начальника зміни (заступника оперативного чергового) відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

5. Наказом Украероруху від 14.07.2022 № 38/22ДСК позивача було відряджено до ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ) на період з 15.07.2022 по 28.08.2022 для виконання бойових завдань із забезпечення планування та координації бойового застосування тактичної авіації ПС ЗС України в інтересах ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та безпеки польотів у відповідній смузі.

6. Згідно з посвідченням про відрядження від 14.07.2022 № 12 ОСОБА_1 вибув із Украероруху - 15.07.2022, прибув до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 16.07.2022, вибув із ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 31.08.2022 та прибув до Украероруху - 31.08.2022.

7. Відповідно до наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.07.2022 №34/дск і командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.08.2022 № 81/дск позивач уважається військовослужбовцем Збройних Сил України, який входив до складу сил та засобів, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання бойових завдань у період з 16.07.2022 по 31.08.2022, після чого вибув до пункту постійної дислокації.

8. Під час проходження служби на відповідній посаді в Украерорух і за період відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивачеві не виплачувалася додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

9. Не погоджуючись з ненарахуванням додаткової винагороди, позивач звернувся до суду. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачується військовослужбовцям, а також іншим особам, які несуть службу в складі Збройних Сил України, інших військових формуваннях, правоохоронних та інших органах, перелік яких визначено в пункті 1 вказаної постанови.

12. Установивши, що проходження служби в Украерорух до вказаного переліку не включено, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. IV. Провадження в суді касаційної інстанції 13. 12.03.2024 від позивача до Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

14. Ухвалою Суду від 26.03.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».

16. Скаржник зазначав про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168 виплата не поширюється на військовослужбовців, відряджених до інших військових формувань або органів / установ.

17. За доводами скаржника, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачується за одночасного дотримання двох умов: 1) уведенням воєнного стану; 2) наявністю в особи статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Пункт 1 Постанови № 168 не містить будь-яких виключень чи конкретизації статусу військовослужбовця Збройних Сил України, як, наприклад, непоширення цієї норми на військовослужбовців Збройних Сил України, які були відряджені до інших військових формувань або органів / установ.

18. Скаржник також зазначає про помилковість посилання судів попередніх інстанцій на норми постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104, адже її положення в частині неможливості виплати надбавок, доплат і винагород військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, стосуються виключно виплати одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Соколова В.М., Уханенка С.А.,

21. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 24.09.2024 №2777/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - призначено повторний автоматизований розподіл справи.

22. За наслідками автоматизованого розподілу касаційна скарга була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Мацедонської В.Е. V. Джерела права

23. Законом, що визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

24. Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

25. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

26. Пунктом 5 Положення №1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

27. Згідно з пунктами 153, 155 Положення №1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України.

28. За відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

29. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

30. У розділі «Державне підприємство обслуговування повітряного руху України» Переліку №126/2017 перебачено для заміщення військовослужбовцями 4 посади; в Українському центрі планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху - 34 посади, у регіональних структурних підрозділах - 136 посад.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 затверджено Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України структурних підрозділів, зокрема, Українського центру планування використання повітряного простору та регулювання повітряного руху України.

32. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

33. Законом, що установлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

35. Частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

36. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

37. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

38. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

39. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

40. Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова №104).

41. Згідно з абзацами 1-3 пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби.

42. Грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

43. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

44. На відміну від військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних і комунальних навчальних закладів, складові та розмір грошового забезпечення інших військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

45. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

46. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

47. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

48. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

49. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

50. Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 07.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

51. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 24.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

52. Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 08.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

53. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 08.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

54. Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

55. Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 19.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

56. Згідно з абзацом 7 пункту 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 30.09.2022) одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.

57. В абзаці 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 18.10.2022) слова «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено; доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах».

58. У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на 21.01.2023) у першому реченні абзацу 1 слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора», «співробітникам Служби судової охорони», виключено; після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора»; доповнено пункт після абзацу 1 новим абзацом такого змісту: «Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50 000,00 гривень». Абзац 6 після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора». Абзац шостий пункту 2 після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора».

59. Пунктом 2-1 Постанови № 168 встановлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 гривень. VI. Позиція Верховного Суду

60. Спірним у цих правовідносинах є питання наявності у військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

61. Суд зазначає, що Верховний Суд уже надавав тлумачення пункту 1 Постанови № 168 у контексті її застосовності до правовідносин щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, підприємств, установ, організацій.

62. У постанові від 29.08.2024 у зразковій справі № 640/13029/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій.

63. У Законі №2011-XII окремою нормою [абзацом 3 частини четвертої статті 9] установлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, встановлюються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом [Постановою №104], який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.

64. Так, пунктом 2 Постанови № 704, якою визначено порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлено, що грошове забезпечення зазначених осіб складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що повністю збігається зі складовими грошового забезпечення військовослужбовців, визначеними в частині другій статті 9 Закону №2011-XII.

65. Натомість нормою абзацу 2 пункту 1 Постанови №104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій.

66. Аналізуючи зміст і характер винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що, як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови № 168, так і системне тлумачення цієї постанови, з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям Збройних Сил України, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Отже, пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

67. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду резюмувала, що, оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

68. Посилання позивача на протилежні висновки щодо застосування Постанови №168 і Постанови №104, викладені у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №320/2090/24, від 07.03.2024 у справі №320/10293/24, від 02.05.2024 у справі №160/14528/22, від 15.05.2024 у справі №160/14647/22, від 15.05.2024 у справі №320/10002/22, у яких Верховний Суд застосував до військовослужбовців, відряджених до державних органів, положення пункту 1 Постанови №168 та визнав право цих осіб на передбачену цією постановою додаткову винагороду, Суд відхиляє.

69. Указані висновки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував у період між ухваленням Верховним Судом рішення від 06.02.2024 у справі № 640/13029/22 та його скасуванням за наслідками апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024.

70. Водночас після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд ухвалив постанову від 21.11.2024 у справі №420/16118/23, у якій, спираючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 640/13029/22, зазначив про непоширення на військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, положень Постанови №168.

71. Усуваючи вказану розбіжність у застосуванні Постанови №168 і Постанови № 104 до подібних правовідносин, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 19.03.2026 у справі №160/13876/22, у якій дійшов висновку про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі № 320/10293/22 щодо поширення на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств, дії Постанови № 168.

72. За висновками судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, підхід, застосований Верховним Судом у постановах від 29.02.2024 у справі № 320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі № 320/10293/22, заснований на помилковому ототожненні порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій. У правовідносинах, які стосуються виплати військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій надалі застосуванню підлягає правовий висновок, відповідно до якого положення Постанови № 168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104.

73. Таким чином, ухваливши постанову від 19.03.2026 у справі № 160/13876/22, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначив, що 1) попри відмінність у суб`єктному складі, яка має місце у справі № 640/13029/22 (позивач у вказаній справі був відряджений до Державного космічного агентства України), висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.08.2024 у справі № 640/13029/22, застосовні до правовідносин, що стосуються виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; 2) положення Постанови №168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.

74. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо відсутності в позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період, у якому позивач був відряджений до Украероруху.

75. Водночас особливістю спірних правовідносин є те, в період з 15.07.2022 по 28.08.2022 наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14.07.2022 №38/22ДСК позивача було відряджено до ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Краматорськ) для виконання бойових завдань із забезпечення планування та координації бойового застосування тактичної авіації ПС ЗС України в інтересах ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та безпеки польотів у відповідній смузі.

76. Згідно з посвідченням про відрядження від 14.07.2022 № 12 ОСОБА_1 вибув із Украероруху 15.07.2022, прибув до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 16.07.2022, вибув із ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 31.08.2022 та прибув до Украероруху 31.08.2022.

77. Відповідно до наказів командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 16.07.2022 №34/дск та командира Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 30.08.2022 №81/дск позивач уважається військовослужбовцем Збройних Сил України, який входив до складу сил та засобів, та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання бойових завдань у період з 16.07.2022 по 31.08.2022, після чого вибув до пункту постійної дислокації.

78. Отже, у період з 16.07.2022 по 31.08.2022 позивач проходив військову службу не в Управлінні використання повітряного простору Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а був відряджений до Оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії).

79. Відмовляючи в задоволенні позову у цій частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки позивач був направлений у відрядження саме згідно з розпорядженням командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, то позивачу необхідно було б звертатися із заявою про виплату додаткової винагороди безпосередньо до Міністерства оборони України, однак не з 24.02.2022, а виключно за ті місяці, коли позивач перебував у відрядженні, тобто за липень і серпень 2022 року, проте Міністерство оборони України не є відповідачем у цій справі.

80. Оцінюючи такий висновок судів попередніх інстанцій, Суд зауважує, що положення статті 48 КАС України передбачають, що ,якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

81. Верховний Суд неодноразово (постанови від 30.09.2019 у справі №140/72/19, від 11.08.2021 у справі № 809/1042/1, від 02.08.2022 у справі № 620/4205/21, від 12.12.2023 у справі № 160/7116/19, від 29.08.2024 у справі № 380/17860/22) зазначав, що визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду під час розгляду справи. Суд має процесуальну можливість як замінити неналежного відповідача за згодою позивача, так і залучити другого відповідача, якщо позивач згоди на заміну не дає. У такому разі за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

82. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом. Проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

83. У вже згаданій постанові від 21.11.2024 у справі №420/16118/23 Верховний Суд за аналогічних обставин справи (відрядження військовослужбовця, який проходить службу в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, до одного з оперативно-тактичних угрупувань з метою здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф) зазначив, що з урахуванням положень Інструкції з керівництва діяльністю підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 21.10.2015 №410 та Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, судам необхідно установити хто є безпосереднім командиром (начальником) позивача у діяльності, пов`язаній із безпосередньою його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, і з`ясувати ким виплачувалося грошове забезпечення позивачу за час його відрядження до відповідного оперативно-тактичного угрупування військ, у якому розмірі та на підставі яких документів.

84. Установлення таких обставин необхідне для розуміння механізму виплати позивачу грошового забезпечення, його розміру, з метою недопущення порушення права військовослужбовця Збройних Сил України на належне йому грошове забезпечення в умовах воєнного стану.

85. Без установлення таких обставин неможливо вирішити питання про наявність / відсутність протиправної бездіяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди на підставі Постанови № 168 у період відрядження до відповідного оперативно-тактичного угрупування військ з метою безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

86. Суд зазначає, що невжиття судами попередніх інстанцій усіх визначених законом заходів і неустановлення усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення, яке б відповідало завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.

87. Щодо клопотання відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то Суд зазначає таке.

88. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

89. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

90. За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

91. Проаналізувавши зазначені позивачем підстави, якими обґрунтовано необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, для вирішення якої справи необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Нормативне врегулювання спірних правовідносин повністю дозволяє вирішити спір; у подібних правовідносинах Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду та Великою Палатою Верховного Суду сформовано чітку та послідовну правову позицію.

92. Отже, Суд не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

93. Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

94. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

95. Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

96. З урахуванням викладеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

97. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. VII. Судові витрати

98. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

99. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

100. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

101. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 скасувати.

102. Адміністративну справу № 320/2615/23 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

103. Судові витрати не розподіляються.

104. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська