Постанова 4857 № 380/7217/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/7217/25 пров. № А/857/41355/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (суддя Братичак У.В., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного рішення не зазначена), в адміністративній справі №380/7217/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася з в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-2), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення №134550005281 від 19.03.2025 відповідача-2, яким відмовлено позивачу у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII та ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-XII у зв?язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу на посадах державної служби; 2) зобов?язати відповідача-2 зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII стаж роботи позивача на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДПС, ДФС, Міндоходів України за період з 20.10.1995 по 27.06.2019; 3) зобов?язати відповідача-2 перевести позивача з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII та ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723 з 12.03.2025, на підставі поданої заяви, зареєстрованої за №2262 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками, виданими ГУ ДПС у Львівській області 12.03.2025: №39-13-01-10-21; №40-13-01-10-21. Відповідачі подали окремі відзиви на позовну заяву, у яких кожен зокрема висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просили у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025, яким ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 12.30.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 3633 грн 60 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн 00 коп. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року виправлено допущені описки в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі №380/7217/25 а саме вказано: «Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 12.03.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019», замість: «Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №134550005281 від 19.03.2025, яким ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 12.30.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019». З цим рішенням суду першої інстанції від 17.09.2025 не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби після 01.05.2016 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки для визначення такого права закон вимагає встановлення факту наявності відповідного стажу державної служби станом саме на 01.05.2016. Також вказує апелянт на те, що посади, які займала позивач в органах державної податкової адміністрації/ інспекції, з присвоєними званнями не відносяться до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ. Оскільки, позивачем не дотримано сукупності всіх вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо стажу державної служби, тому, Головним управлінням прийнято рішення від 19.03.2025 № 134550005281 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ. Вказує апелянт, що Головним управлінням відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю такого права. Тому, на думку апелянта, дії відповідача є правомірними та відповідають чинному законодавству. При цьому, судом першої інстанції не дотримано положень статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення, що свідчить про недотримання норм процесуального права, а тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 380/7217/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.03.2003. 12.03.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області зі заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ (а.с.17). Вказана заява від 12.03.2025 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань була передана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким за результатом її розгляду прийнято Рішення №134550005281 від 19.03.2025 про відмову позивачу у призначенні зазначеної вище пенсії, у зв`язку з тим, що посадовим особам контролюючих органів відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу контролю за декларуванням у Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ (а.с.31). Не погодившись з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Судом першої інстанції вірно враховано, що пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII). Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. З 01.05.2016 набрав чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII. Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17. Судом першої інстанції також вірно враховано, що абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. При цьому, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII). Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього. Колегія суддів враховує, що спірним у розглядуваних правовідносинах є право позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Зокрема, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 20.10.1995 по 27.06.2019 в органах державної податкової служби. З матеріалів справи а саме з записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.12.1979 видно, що у період з 20.10.1995 по 27.06.2019 вона працювала на різних посадах в органах державної податкової служби України, а саме: - 20.10.1995 прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб ДПІ по Личаківському району м.Львова; - 25.10.1995 прийнято Присягу державного службовця; - 01.07.1996 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби III рангу; - 26.11.1996 у зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Личаківському району переведена у Державну податкову адміністрацію у Личаківському районі м. Львова; - 03.01.1997 відповідно до структури податкової адміністрації переведена в управління справляння податків з юридичних осіб на посаду старшого державного податкового інспектора;- 19.03.1998 державна податкова адміністрація у Личаківському районі м. Львова перейменована в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова; - 08.05.1998 відповідно до структури податкової інспекції управління справляння податків з юридичних осіб перейменовано на управління прямих і не прямих податків; - 02.10.2000 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби другого рангу; - 24.09.2002 призначена на конкурсній основі на посаду начальника відділу податку на додану вартість; - 03.11.2003 відповідно до структури інспекції переведена на посаду начальника відділу не прямих податків; - 08.04.2005 присвоєно чергове спеціальне звання Інспектор податкової служби першого рангу; - 02.09.2005 відповідно до структури податкової інспекції переведена на посаду начальника відділу податку на додану вартість; - 15.11.2005 переведена на посаду завідувача сектору податку на додану вартість; - 23.02.2007 відповідно до структури інспекції переведена на посаду начальника відділу адміністрування ПДВ; - 22.05.2007 присвоєно чергове спеціальне звання Радника податкової служби третього рангу РПС-ІІІ; - 08.12.2010 присвоєно чергове спеціальне звання Радника податкової служби другого рангу; - 19.03.2012 у зв`язку з реорганізацією в порядку перетворення ДПІ у Личаківському районі м. Львова та утворення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової інспекції переведена на посаду начальника відділу адміністрування податку на додану вартість акцизного податку; - 24.07.2013 у зв`язку з реорганізацією ДПІ у Личаківському району м. Львова Львівської області Державної податкової служби переведена в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на посаду начальника відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об`єктів та операцій; - 24.07.2013 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця; - 01.01.2014 присвоєне спеціальне звання радника податкової та митної справи другого рангу; - 02.02.2015 у зв`язку з реорганізацією ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області переведена в Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на посаду начальника відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб; - 02.02.2016 Відділ перейменовано на відділ адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб; - 04.02.2016 Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області перейменовано на Личаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області; - 01.06.2017 звільнена із займаної посади в порядку переведення в Головне управління ДФС у Львівській області; - 02.06.2017 прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування та контролю за відшкодування ПДВ, камеральних перевірок податкової звітності платників території обслуговування Личаківської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області; - 23.06.2017 переведена на посаду заступника начальника відділу адміністрування та контролю за відшкодуванням ПДВ камеральних перевірок податкової звітності платників територій обслуговування Личаківській ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області, як така що успішно пройшла конкурс; - 16.10.2018 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області; - 27.06.2019 відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 10.12.2015 №889-VII Про державну службу припинено державну службу та звільнена з займаної посади за угодою сторін. Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України Про державну податкову службу в Україні № 509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України). Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Тому суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної митної та податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Вказане підтверджується також положенням п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що згідно положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону № 889-VIII, дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, то такі є безпідставними, оскільки як зазначалося вище, нормами Податкового кодексу України та ст. 46 Закону № 889-VIII (яка є спеціальною щодо ст. 3 цього ж Закону) передбачено протилежне. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на момент звернення позивача до пенсійного органу (12.03.2025), у неї були наявні всі умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, а саме позивач отримувала пенсію за віком, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, крім того станом на 01.05.2016 позивач продовжувала працювати на посадах державної служби. Таким чином, відмова відповідача-2 в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу є неправомірною, а тому рішення №134550005281 від 19.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622). Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Судом першої інстанції вірно встановлено, що до заяви про перехід на пенсію держслужбовця позивачем долучалися довідки за формою, наведеною у додатках 4, 6 до Порядку № 622, а саме: про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025. Жодних зауважень щодо форми та достовірності змісту вказаних довідок у відповідача не було. Пунктом 4 Порядку №622 серед іншого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права. Судом першої інстанції вірно зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача перевести позивача з з 12.03.2025 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №39-13-01-10-21 від 12.03.2025 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №40-13-01-10-21 від 12.03.2025, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи в органах податкової служби з 20.10.1995 по 27.06.2019. Доводи апелянта не спростовують рішення суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведеного. Колегія суддів також враховує, що судом першої інстанції вірно вирішено питання щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу та сплату судового збору. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в адміністративній справі №380/7217/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська