Постанова 4857 № 300/1778/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1778/25 пров. № А/857/19133/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» до Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Григорук О.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 28.04.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 17.03.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Матсервіс Трейд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Івано-Франківською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2025/000021 та рішення № UA206000/2025/000037/2 від 25.02.2025р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 6056 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (а.с.1-11). Згідно ухвали суду від 24.03.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.70-71). Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Івано-Франківською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2025/000021 та рішення № UA206000/2025/000037/2 від 25.02.2025р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 11056 грн. (а.с.102-109). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Івано-Франківська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.141-151). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 25.02.2025р. до Івано-Франківської митниці (м/п «Коломия») подано електронну митну декларацію /ЕМД/ № 25UA206080001115U3 для митного оформлення товару: вантажного автомобіля марки «Peugeot», модель «Boxer», ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску. Заявлена декларантом митна вартість товару склала 229003 грн. 41 коп., визначена така за ціною договору (контракту). Під час здійснення процедур митного оформлення системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за вказаною ЕМД згенеровані форми митного контролю за напрямом визначення митної вартості. На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю митним органом проведено відповідні митні формальності. Серед поданих разом з ЕМД документів апелянтом виявлено розбіжності та неповноту відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів. Зокрема, фактурна вартість відповідно до поданої фактури № 20250021 від 19.02.2025р. (сторони KAZA servis та ТзОВ «Матсервіс Трейд») становить 126500 чеш. крон; у банківському платіжному документі № 150 від 21.02.2025р. вказана сума 126500 чеш. крон; в поданій ціновій інформації з аукціону «AUTO auction Group s.r.o.» № б/н від 25.02.2025р. та фактурі № 250046 від 10.02.2025р. (зазначено сторони AUTO auction Group s.r.o. та KAZA servis) вказано суму в розмірі 151260 чеш. крон; в експортній декларації країни відправлення № 25CZ61000008R173B7 від 24.02.2025р. вказана вартість товару в сумі 126500 чеш. крон; згідно цінової інформації з особистого кабінету аукціону AUTO auction Group s.r.o. вартість ввезеного автомобіля становить 144 000 чеш. крон. Отже, вартість придбаного вантажного автомобіля марки «Peugeot», модель «Boxer», ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску, з аукціону, фірмою KAZA servis є вищою від вартості, яка вказана нею в рахунку-фактури № 20250021 від 19.02.2025р., виставленому останньою позивачу, що ставить під сумнів проведену зовнішньоекономічну операцію. За таких умов митна вартість не може бути визначена за основним методом (за ціною договору). Звідси, спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах. Окрім цього, визначена судом до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Підготовка розглядуваної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Ухвалою апеляційного суду від 09.03.2026р. з ініціативи апеляційного суду витребовувано від позивача додаткові докази по справі (зокрема, переклади на українську мову документів, що викладені на іноземній мові) (а.с.172-174); додаткові докази надані позивачем і долучені на матеріалів справи (а.с.177-201). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач придбав у нерезидента вантажний автомобіль марки «Peugeot», модель «Boxer», ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску, вартістю 126500 CZK; спосіб оплати: банківський переказ (а.с.46). Оплата за вказаний товар проведена згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 21.02.2025р. (а.с.52). З метою митного оформлення транспортного засобу, позивачем подано до митного органу ЕМД № 25UA206080001115U3 від 25.02.2025р. на товар - автомобіль легковий, бувший у використанні, марки «Peugeot», модель «Boxer», ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску (а.с.31, 84). Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом - ціною контракту в розмірі 126500 CZK по курсу 1,74130000 грн, що склало 220274 грн. 45 коп. Як складову митної вартості також заявлено транспортні витрати в розмірі 200 EUR, що склало 8728 грн. 96 коп., всього митна вартість після коригування становила 229003 грн. 41 коп. відповідно до графи 12 ЕМД. На підтвердження обґрунтованості заявленої в ЕМД № 25UA206080001115U3 від 25.02.2025р. митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20250021 від 19.02.2025р., декларація про проходження товару (Declaration of origin) № 20250021 від 19.02.2025р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.02.2025р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 01.06.2020р., банківський платіжний документ, що стосується товару № 150 від 21.02.2025р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 25.02.2025р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 001 від 04.10.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 24.07.2020р., № 2 від 19.12.2020р., № 3 від 26.11.2021р., № 4 від 02.05.2023р., інші некласифіковані документи: аукціон від 25.02.2025р., інші некласифіковані документи фото від 25.02.2025р., копія митної декларації країни відправлення № 24CZ6100000R17B7 від 24.02.2025р. (а.с.35-62). За результатами аналізу поданої декларантом до митного оформлення ЕМД та долучених документів митний орган прийняв 25.02.2025р. рішення № UA206000/2025/000037/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 313306 CZK (а.с.34 і на звороті). Згідно рішення про коригування митної вартості митний орган вказав, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу /МК/ України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України в разі, якщо документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, то декларант повинен надати документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України. Таким чином, виявлені наступні розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості: товаросупровідні документи та подані документи на підтвердження заявленої вартості містять різну цінову інформацію, а саме фактурна вартість відповідно до поданої фактури № 20250021 від 19.02.2025р. становить 126500 чеш. крон, проте відповідно до фактури з аукціону № 250046 включно зі зборами вартість становить 151260 чеш. крон. Таким чином, вартість придбаного товару з аукціону фірмою KAZA servis 53, s.r.o Armady 220/23, 15500 Praha є вищою, що ставить під сумнів проведену зовнішньоекономічну операцію між вказаною фірмою та ТзОВ «Матсервіс Трейд». На вимогу митного органу про виявлені розбіжності додаткових документів та інших пояснень щодо виявлених розбіжностей не надходило. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліком та відповідно до умов зазначених у частинах другій-четвертій ст.53 МК України або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення, є підставою для відмови в митному оформленні товарів, за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №24UA204080013489U4 від 16.12.2024р., за якою здійснено митне оформлення аналогічного автомобіля. Визначена митна вартість 12500 євро, що становить 313306 CZK. Крім того, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2025/000037/2 від 25.02.2025р., відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.32-33). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено. Представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в ЕМД. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Окрім цього, такому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Сукупність наведених обставин не враховано відповідачем під час прийняття спірних рішень. Водночас, аналіз змісту представлених для митного оформлення документів свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТзОВ «Матсервіс-Трейд» товарів та підтверджують заявлену митну вартість останніх. Судом критично оцінені зауваження щодо недоліків договірних та платіжних документів про сплату коштів, документів про транспортування товарів. Також суд вирішив питання про розподіл судових витрат, зокрема, відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору і витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, позивач подав до митного органу ЕМД № 25UA206080001115U3 від 25.02.2025р. на товар - автомобіль легковий, бувший у використанні, марки «Peugeot», модель «Boxer», ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_1 , 2020 року випуску. Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом - ціною контракту в розмірі 126500 CZK по курсу 1,74130000 грн, що склало 220274 грн. 45 коп. Як складову митної вартості також заявлено транспортні витрати в розмірі 200 EUR, що склало 8728 грн. 96 коп., всього митна вартість після коригування становила 229003 грн. 41 коп. відповідно до графи 12 ЕМД. На підтвердження обґрунтованості заявленої в ЕМД № 25UA206080001115U3 митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20250021 від 19.02.2025р., декларація про проходження товару (Declaration of origin) № 20250021 від 19.02.2025р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 17.02.2025р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 01.06.2020р., банківський платіжний документ, що стосується товару № 150 від 21.02.2025р., документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 25.02.2025р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 001 від 04.10.2019р., доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 24.07.2020р., № 2 від 19.12.2020р., № 3 від 26.11.2021р., № 4 від 02.05.2023р., інші некласифіковані документи: аукціон від 25.02.2025р., інші некласифіковані документи фото від 25.02.2025р., копія митної декларації країни відправлення № 24CZ6100000R17B7 від 24.02.2025р. Подані декларантом є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом, містять усі необхідні реквізити сторін. Окрім цього, такі документи розкривають детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару. Подані позивачем банківські платіжні документи, документ, що підтверджує вартість перевезення товар, стверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання. Зауважень до вказаних документів у відповідача в ході митного оформлення не було, а такі не зазначені в оскаржуваному рішенні. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи, містили розбіжності щодо цінової інформації, а також у митниці наявна інформація про більшу митну вартість ідентичних товарів, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи та, оскільки декларантом не подано витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці. Як встановлено судом першої інстанції, митний орган посилається на наявні розбіжності в документах, які подані до митного оформлення, водночас при проведенні консультацій з декларантом митним органом не конкретизовано, які саме та в яких документах містяться розбіжності (а.с.123). Покликання відповідача під час судового розгляду на розбіжності, які містяться у фактурі з аукціону № 250046 та заявленої митної вартості є безпідставними, оскільки така фактура митному органу позивачем подавалася не для підтвердження вартості придбання автомобіля і такий документ не підтверджує митну вартість товарів згідно вимог ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав суду доказів на спростування змісту рахунку-фактури № 20250021 від 19.02.2025р., у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про відсутність відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль. Звідси, коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації. Отже, відповідно до положень ст.53 МК України декларант надав всі наявні у нього документи, тому ненадання інших додаткових документів не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару. Відсутність визначених митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів, то документи щодо ціни товару не містять розбіжностей, оскільки згідно рахунку-фактури № 20250021 від 19.02.2025р. вартість придбання транспортного засобу становить 126500 CZK. В процесі консультації митним органом не зазначено, в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів. На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів позивач надав платіжну інструкцію про банківський переказ № 150 від 21.02.2025р. коштів за автомобіль, що підтверджують факт розрахунків за придбаний автомобіль за ціною 126500 CZK. Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти. Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Так, відповідач не надав суду будь-якого доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Чехії інформації про відсутність поставки позивачу товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього. Покликання на інші недоліки документів, які подані декларантом позивача при здійсненні митного оформлення товару (зокрема, в частині витрат на транспортування), колегія суддів відхиляє, оскільки така інформація не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару, а відповідач не довів наявності розбіжностей у документах позивача, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Водночас, така зміна кваліфікації підстави прийняття оскаржуваних рішень, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які б підтверджували таку вартість. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/18, від 21.12.2018р. у справі № 815/1670/17, від 07.08.2018р. у справі № 808/1619/16. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA206000/2025/000037/2 від 25.02.2025р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість ввезених товарів згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Таким чином, рішення відповідача № UA206000/2025/000037/2 від 25.02.2025р. про коригування митної вартості товарів, картку відмови № UA206080/2025/000021 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не ґрунтуються на вимогах закону. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 5000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах): договір № 17 від 03.03.2025р. про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Чобанюком М.М. (а.с.63-64); акт виконаних робіт № 1 від 05.03.2025р., відповідно до якого в рамках договору № 17 від 03.03.2025р. адвокат надав послуги по підготовці позовної заяви та інших документів; загальна вартість послуг склала 5000 грн. за 18 витрачених годин роботи (а.с.65); платіжна інструкція № 954 від 05.03.2025р. на суму 5000 грн. із призначенням платежу оплата юридичних послуг згідно з актом виконаних робіт № 1 від 05.03.2025р. за договором № 17 від 03.03.2025р. (а.с.66); ордер серії АТ № 1095750 від 13.03.2025р. на ведення справи адвокатом Чобанюком М.М. в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «Матсервіс Трейд» (а.с.12). Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Чобанюком М.М. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви та супроводу справи в суді першої інстанції. Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Івано-Франківської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 5000 грн. В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів і картки відмови), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 5000 грн. При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Івано-Франківську митницю (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. в адміністративній справі № 300/1778/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Івано-Франківську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Т. І. Шинкар Дата складання повного судового рішення: 29.04.2026р.