Постанова 4855 № 320/6997/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Марич Є.В., суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року Справа № 320/6997/24 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову Відповідача прийняти у Позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ; - зобов`язати Відповідача прийняти декларацію Позивача про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року , адміністративний позов задоволено та ухвалено: - визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 15.12.2023р. щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та прийняти відповідне рішення. 01.09.2025 Позивач через свого представника звернувся до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Центрально міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо виконання Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 320/6997/24; - зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від листопада 2024 року у справі №320/6997/24. Клопотання мотивоване тим, що декларація ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства так і не була прийнята Відповідачем у встановленому законом порядку замість документа про припинення громадянства РФ, оскільки міграційний орган вже після ухвалення судового рішення судом першої інстанції скасував рішення про оформлення набуття Позивачем громадянства України. На переконання Позивача, прийняття декларації шляхом її реєстрації як вхідної кореспонденції та долучення до матеріалів справи про набуття громадянства не передбачено чинним законодавством. Обґрунтовуючи правильність своєї позиції ОСОБА_1 посилається також на правову позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові по справі № 460/17038/23. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання, поданого в порядку ст. 383 КАС України було відмовлено. Постановляючи зазначену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що звернення Позивача є передчасним, оскільки суду не надано доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить таку ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення клопотання представника ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Відповідачем, на виконання рішення суду у справі № 320/6997/24. Обґрунтовуючи вимоги скарги Апелянт зазначає, що КАС України не встановлюються такі передумови для звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України, як закінчення виконавчого провадження. Окрім того, разом із заявою суду надавались копії постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу на ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а тому вимоги п.8 ч.2 ст.383 КАС України дотримані. Окрім того, Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20, а також судів апеляційної інстанції, зокрема: Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 140/9907/23, Сьомого апеляційного адміністративного суду в постанові від 14 лютого 2025 року у справі № 560/6242/22 та інші. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 07.04.2026 - призначено справу до судового розгляду. 08.12.2025 Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду- без змін, стверджуючи про її законність обґрунтованість. При цьому, Відповідач акцентує увагу суду на тому, що представником Позивача до матеріалів заяви не надано доказів щодо вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку виконання рішення суду. 15.12.2025 Апелянтом подано клопотання у якому він наполягає на власній правовій позиції, яка була викладена ним раніше письмово та зазначає, що 24.10.2025 державним виконавцем було винесено друге постанову про накладення на ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області штрафу за невиконання судового рішення. Також Апелянт наполягає на тому, що твердження Відповідача про «прийняття» декларації Позивача та долучення її до матеріалів справи свідчать лише про її реєстрацію як вхідної кореспонденції, а не прийняття замість документа про припинення іноземного громадянства, що, очевидно, суперечить мотивувальній частині судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до частини 2 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Частиною 4 наведеної статті встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Висновки суду апеляційної інстанції. Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №640/1364/19, від 23.02.2024 у справі № 420/5352/22. Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, ухвалах від 05 липня 2021 року у справі №260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі №200/5793/20-а, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду (22.10.2025), на підставі виконавчого листа № 320/6997/24, виданого 24.06.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) постановою від 21.08.2025 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та постановою від 29.09.2025 накладено штраф на Відповідача з огляду на ненадання ним інформації про повне, фактичне виконання судового рішення. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про передчасність звернення Позивача до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Більш того, таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч.4 ст. 383 КАС України), а не з моменту ухвалення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що прийняття ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення про скасування рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України є підтвердженням умисних недобросовісних дій управління щодо невиконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у цій справі Відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства та долучив її до матеріалів справи. Водночас, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області було зобов`язано не лише повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації, а й прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні. Втім, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не прийняв жодного рішення за результатом розгляду заяви Позивача від 15.12.2023, що дозволяє колегії суддів прийти до висновку про допущення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області протиправної бездіяльності щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 320/6997/24. Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - скасуванню, а клопотання Позивача, подане в порядку ст. 383 КАС України - задоволенню. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - скасувати та постановити нове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 , подане в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України- задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Центрально міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві Київській області щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 320/6997/24. Зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №320/6997/24. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 29 квітня 2026 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.О. Беспалов О.В. Карпушова