Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/8106/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/8106/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати неправомірною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі № 6/6521 від 09.08.2023, у відповідь на заяву (вх. № 6963 від 14.07.2023) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання йому відстрочки від призову; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 28 квітня 2026 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначивши, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із утриманням матері, як особи з інвалідністю ІІ групи. Листом № 6/6521 від 09.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 надав відповідь на заяву, в якому повідомив, що мати позивача має також повнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який не визнаний непрацездатною особою та за законом повинен її утримувати, у зв`язку із чим підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу піж час мобілізації позивач не має. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до п. 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. У період, що охоплює спірні правовідносини, порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією визначений в абзацах 7, 8 пункту 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15 грудня 2017 року № 19ДСК, відповідно до яких військовозобов`язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади. Після розгляду цих заяв місцевим органом виконавчої влади районний (міський) військовий комісаріат (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) виконує прийняті ним рішення. У разі прийняття місцевим органом виконавчої влади рішення щодо звільнення військовозобов`язаного від призову на військову службу за мобілізацією в особливих відмітках військового квитка та військово-облікових документах вноситься відповідний запис. Облікові документи таких військовозобов`язаних зберігаються окремо в картотеках районного (міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) з позначенням "інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян". Аналіз вказаних приписів Положення та Інструкції свідчить про чіткий розподіл повноважень між ТЦК та місцевим органом виконавчої влади у процедурі звільнення військовозобов`язаного від призову на військову службу за мобілізацією. Відповідно до вказаного розподілу повноважень, у спірних правовідносинах: - місцевий орган виконавчої влади приймає рішення щодо надання відстрочки військовозобов`язаному від призову під час мобілізації; - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняте місцевим органом виконавчої влади рішення (оформляє відстрочку від призову під час мобілізації та веде спеціальний облік). Колегія суддів звертає увагу, що поняття оформлення є за своєю суттю лише реалізацією прийнятого органом виконавчої влади рішення та включає у себе здійснення відповідних процедурних дій (зокрема видача посвідчення про відстрочку). Таким чином, у період, що охоплює спірні правовідносини, прийняття рішення про відстрочку не належало до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати відстрочку від призову під час мобілізації є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В.