Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7319/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7319/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Бурової А.Ю. а участю: представника позивача: Шулякової М.В., представника відповідача: Завгороднього В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2026, (суддя суду першої інстанції Сіпака А.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/7319/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, УСТАНОВИВ: 21.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392 в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07.08.2025 року № 492 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686), інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області; поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08.08.2025 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.08.2025 року по день винесення рішення у цій справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу № 492 о/с По особовому складу від 07.08.2025 року відповідно до Закону України Про Національну поліцію за пунктом 6 частини 1 статті 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції, звільнено зі служби в поліції з 07 серпня 2025 року. Зазначений наказ видано на підставі наказу № 1392 від 06.08.2025 року Про застосування дисциплінарних стягнень, відповідно до якого відповідач в особі начальника ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 , наказав: За скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбаченими частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов`язків), що виразились у не повідомленні 29.04.2025 скороченим номером 102 про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП Блокпост системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими застосовувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказ № 492 о/с від 07.08.2025 року про звільнення з посади, а також наказ № 1392 від 06.08.2025 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, позивач вважає протиправними, а звільнення зі служби в поліції незаконним, у зв`язку з чим звертається до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів. Позивач вказує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Разом з тим, матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діянні позивача, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини за яких він був вчинений, відсутність настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання службових обов`язків. Зазначене, на думку позивача, свідчить про необ`єктивність проведеного відповідачем службового розслідування. Отже, позивач вважає притягнення його до відповідальності протиправним та просить позов задовольнити. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21.01.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392 в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 07.08.2025 року № 492 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Поновив лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області з 08.08.2025 року. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2025 року по 21.01.2026 року у розмірі 105 979 (сто п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн.. 87 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно виходив з того, що оскільки факт вчинення позивачем кримінального правопорушення не доведений, відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач наголошує, що позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за те, що він не повідомив на лінію « 102» про виявлення особи, яка самовільно залишила військову частину, чим допустив порушення вимог Присяги. Відтак, відсутність повідомлення позивачеві про підозру чи відсутність обвинувального вироку щодо вчинення ним кримінального правопорушення не може вказувати на відсутність підстав для притягнення до відповідальності. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що 23.07.2025 до ГУНП в Запорізькій області надійшла доповідна записка УГІ про те, що 23.07.2025 працівниками ТУ ДБР, розташованого у місці Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжі), під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024080000000050 за ч. 3 ст. 368 КК України від 09.05.2024, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, інспектору СРПП відділу поліції №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітану поліції ОСОБА_4 та інспектору СРПП відділу СРПП відділу поліції №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанту поліції ОСОБА_1 . Дисциплінарною комісією ГУНП в Запорізькій області проведено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими ВП №6 Запорізького РУП ГУНП у Запорізькій області, за наслідками якого затверджено Висновок службового розслідування від 06.08.2025. Відповідно до змісту висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, Дисциплінарна комісія ГУНП в Запорізькій області, розглянувши матеріали службового розслідування, проведеного у формі письмового провадження на підставі наказу ГУНП від 23.07.2025 № 959 за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, (далі - Висновок службового розслідування від 23.07.2025) встановлено, крім іншого, порушення інспектором сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) вимог, передбачених частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов`язків), що виразились у не повідомленні 29.04.2025 скороченим номером 102 про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП Блокпост системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими. За скоєння дисциплінарного проступку, застосовувати до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. На виконання наказу № 1392 від 06.08.2025 року відповідачем, в особі начальника ГУНП в Запорізькій області Артема КИСЬКО, видано наказ № 492 о/с По особовому складу від 07.08.2025 року наступного змісту: Відповідно до Закону України Про Національну поліцію за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0090686) інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції, з 07 серпня 2025 року. Підстава: наказ ГУНП в Запорізькій області від 06.08.2025 року № 1392, подання т.в.о. начальника відділу № 6 Запорізького РУП майора поліції ОСОБА_5 від 07.08.2025; довідка-розрахунок УЛМТЗ ГУНП від 25.07.2025 №

43. Не погодившись з наказом про звільнення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення про підозру і обрання запобіжного заходу позивачеві не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції. У даному випадку доказом порушення службової дисципліни може бути лише вирок суду, набрання законної сили яким є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції. Висновок службового розслідування від 06.08.2025 року також не може слугувати підставою для видання спірних наказів, оскільки ОСОБА_1 не має жодного відношення до факту отримання неправомірної вигоди 20.06.2025 року, а факти, викладені у повідомленні про підозру, врученому ОСОБА_1 , під час службового розслідування не досліджувались. Будь яких порушень, вчинених ОСОБА_1 у висновку службового розслідування не встановлено. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. При цьому дисциплінарним проступком, у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. В силу частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Як видно акту службового розслідування, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції. У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції та її працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби. Суд зазначає, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Відповідно до аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 420/241/20. Водночас законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року та від 14 березня 2023 року у справах № 120/8381/20-а та № 320/1206/21 відповідно. Як видно з висновку службового розслідування, що позивач не повідомив 29.04.2025 скороченим номером 102 про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП Блокпост системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжив заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими. Позивач зазначає, що 29.04.2025 року він дійсно разом з інспектором ОСОБА_4 (старшим групи) перебував у спільному наряді і під час чергування саме ОСОБА_4 зупинив громадянина ОСОБА_3 та проводив його перевірку. ОСОБА_1 не здійснював заходів щодо перевірки особи ОСОБА_3 , йому не було відомо, що ОСОБА_3 є особою, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно ОСОБА_1 не міг вживати заходів щодо припинення правопорушення. Що стосується факту прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів, то ОСОБА_1 немає відношення до зазначених подій і відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема і повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 , яке наведено у висновку службового розслідування, у вчиненні даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не підозрюється. Водночас, як видно зі змісту висновку службового розслідування, опитаний під час службового розслідування ОСОБА_3 пояснив, що на теперішній час він позбавлений права керування транспортними засобами, у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП у вересні 2024 року. У нього ( ОСОБА_3 ) в користуванні є легковий автомобіль (ВАЗ 2101)», н.з. НОМЕР_1 , на якому він ( ОСОБА_3 ) періодично пересувався у побутових справах на короткі дистанції навіть після притягнення до адміністративної відповідальності та позбавлення водійських прав. 18.01.2025 він ( ОСОБА_3 ) залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , куди був направлений для проходження навчання по мобілізації до ЗСУ, у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я та на постійний час постійно перебуває за місцем свого проживання. Так, 29.04.2025 приблизно о 07:30 на вищевказаному автомобілі рухався по одній із вулиць в с. Відрадне Запорізького району Запорізької області у власних справах та в цей момент сигналом проблискових маячків був зупинений нарядом поліції на службовому автомобілі «Renault Duster». ОСОБА_3 зазначає, що не порушував жодних норм ПДР, відтак підстав для зупинки авто не було. Після зупинки до нього, підійшли двоє поліцейських, один із них з прізвищем ОСОБА_6 , прізвище іншого не запам`ятав, останній був зі службовим планшетом в руках. Поліцейський із прізвищем ОСОБА_6 відразу почав вимагати документи, але ОСОБА_3 повідомив, що не має документів. Напарник ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 позбавлений водійського посвідчення у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, сам ОСОБА_3 підтвердив цю інформацію. Після чого, поліцейський на прізвище ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_3 має ознаки алкогольного сп`яніння та ініціював перевірку на «Драгер» на що останній погодився. Далі, підійшовши до службового автомобіля «Renault Duster», поліцейський Хохоляк дістав «Драгер» і вже збирався провести тест, коли до нього підійшов напарник та повідомив, що ОСОБА_3 по базі перебуває в розшуку як СЗЧ. Після чого, поліцейський Хохоляк наказав ОСОБА_3 перебувати біля автомобіля та очікувати, а він з напарником відійшли трохи в сторону та про щось між собою говорили та телефонували комусь. Приблизно через 5 хвилин очікування, ОСОБА_3 побачив, як до поліцейських підходить його знайомий ОСОБА_7 , який кілька хвилин про щось говорив з поліцейськими, після чого поліцейські сіли в свій автомобіль та поїхали. ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_3 та повідомив його, що за невжиття поліцейськими відносно нього мобілізаційних заходів та не притягнення до адміністративної відповідальності він має передати їм грошові кошти, також вони надають час зібрати ці кошти. Далі, 15.05.2025 ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що питання передачі 20 000 грн залишається «відкритим», також вказав, що є час приблизно 2 тижні щоб зібрати цю суму. ОСОБА_8 сказав, що він не бажає брати участь у передачі коштів, вказав також, що кошти може передати сам ОСОБА_3 . Зрозумівши, що поліцейські не забули про вищевказану ситуацію та продовжують вимагати неправомірну вигоду, ОСОБА_3 вирішив звернутися в правоохоронні органи. Зміст висновку службового розслідування від 06.08.2025 року, зареєстрованого за № 714/01/35-2025, свідчить про те, що дане службове розслідування проводилось за фактом можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 від громадянина ОСОБА_3 за вирішення питання щодо не притягнення особи до адміністративної відповідальності, який мав місце в 20.06.2025 року та був встановлений працівниками ТУ ДБР під час проведення обшуку який проводився 20.06.2025 року в автомобілі марки Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить батьку ОСОБА_4 . Отже, під час службового розслідування, з показань свідка подій було встановлено, що саме направник поліцейського на прізвище « ОСОБА_6 » користувався службовим планшетом та встановив, що ОСОБА_3 позбавлений права керування транспортним засобом, а також перебуває у розшуку у зв`язку із самовільним залишенням військової частини. Також, встановленим є те, що напарником капітана поліції ОСОБА_9 є лейтенант поліції ОСОБА_1 , вказані поліцейські разом перебували на чергуванні 29.04.2025. Відповідно до функціональних обов`язків, інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_1 , у тому числі: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що призводять до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає в межах компетенції, заходів для їх усунення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, превентивну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, співпрацю поліції та громади; самостійно виявляє правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, звертає увагу на правопорушення з метою їх запобігання, припинення, документування і притягнення винних осіб до відповідальності; зобов`язаний неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, заборон, вимог, пов`язаних зі службовою в Національній поліції України, визначених ЗУ Про Національну поліцію України, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва, виданих на виконання ЗУ Про запобігання корупції, утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет поліції. Відтак, дізнавши про факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом без посвідчення водія та перебування його в розшуку у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, ОСОБА_10 зобов`язний був повідомити про вказані правопорушння, а також вжити заходів для їх припинення. Натомість, позивач не повідомив про факт виявлених правопорушень, залишивши місце події разом із своїм напарником, який підозрюється у вимаганні у ОСОБА_3 неправомірної вимоги за невчиння відповідних заходів як поліцейським. Вказане на думку суду свідчить на користь наявності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного правопорушення, яке полягає у порушенні вимог, передбачених частинами 1, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1, частиною 2 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, пунктом 6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджені наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Присяги працівника поліції та своєї посадової інструкції (функціональних обов`язків), що виразились у не повідомленні 29.04.2025 скороченим номером 102 про факт виявлення громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який облікований УІАП ГУНП в Дніпропетровській області в ІП Блокпост системи ІПНП, як особа, що самовільно залишила військову частину та розшукується ІНФОРМАЦІЯ_2 , не вжитті заходів щодо припинення правопорушення, давши можливість вказаній особі уникнути встановленої законодавством відповідальності, що потягло за собою можливість прохання та подальшого отримання ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_3 за невчинення відповідних заходів останніми, як поліцейськими. Посилання позивача на те, що не існує доказів які б підтверджували те, що він вимагав разом з ОСОБА_4 неправомірну вигоду, а також посилання на те, що йому не повідомлено про підозру в цій справі, колегія суддів вважає такими, що не вказує на протиправність оскаржуваного наказу про звільнення, адже позивача звільнено не за факт вимагання ним чи ким небудь іншим неправомірної вигода, або факт повідомлення про підозру, а за неповідомлення про виявлені правопорушення, про які він зобов`язаний був повідомити як поліцейський та за невжиття заходів по припиненню таких правопорушень. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі № 804/1758/18 та від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19 та ін. Як видно з акту службового розслідування, комісія не надавала оцінки факту, вказаному у підозрі ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яка виразилась у проханні надати неправомірну вимогу, зокрема і в розрізі питання в інтересах кого саме мало місце прохання надати таку неправомірну вимогу. Відтак, посилання позивача на те, що його не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності через те, що він не є підозрюваним в цьому кримінальному провадженні є необгрнутованим. Щодо обрання відповдачем найсуворішого виду дисциплінрного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби, колегія суддів зазначає таке. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Указані зміни набрали чинності 01.05.2022. Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту). За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Указаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.). Колегія суддів враховуючи той факт, що вчинення позивачем дисцплінарного проступку мало місце в обставинах воєнного стану, та стосується не повідомлення про виявлення особи, яка перебуває у розшуку як така, що самовільно залишила військову частину та не вжиття ним заходів, як поліцеським для припинення правопорушення. Тобто, службовим розслідуванням встановлено, що позивач умисно діяв всупереч інтересам служби. Також, як видно з матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 також повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у вигляді прохання надання неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_11 . Крім того, відповідно дослужбової характеристики ОСОБА_1 , він зарекомендував за час служби себе посередньо, функціональні обов`язки виконував частково, не завжди дотримувався вимог Законів та НПА, які регламентують діяльність Національної поліції України. Відтак, на думку суду, обрання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у відношенні ОСОБА_1 є обгрунтованим. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення зі служби відсутні. Відповідно не підлягає задоволенню і похідні вимоги позивача про поновленя на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області слід - задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в адміністративній справі № 280/7319/25 скасувати та ухвалити нову постанову. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 28.04.2026. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш