Постанова 4852 № 160/22530/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22530/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року (суддя суду першої інстанції Царікова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 19.11.2025 року) в справі №160/22530/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровькій області, Пенсійного фонду України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Пенсійного фонду України в якому просив, враховуючи уточнення позовних вимог: - визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 04.04.2025 р. № 13371-11254/M-03/8-2800/25 про відмову у зарахуванні пільгового стажу та призначенні пенсії; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування неповного страхового стажу за 2007-2008 роки, неврахування до пільгового стажу служби у ЗСУ з 18.11.1992 р. по 15.11.1994 р., неврахування до пільгового стажу роботи працю на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 18.03.1996 р. по 21.01.2001 р. та з 03.11.2003 р. по 16.08.2004 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до пільгового стажу роботи службу у ЗСУ з 18.11.1992 р. по 15.11.1994 р., зарахувати до пільгового стажу роботи працю на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 18.03.1996 р. по 21.01.2001 р. на посаді слюсаря-ремонтника у хімічних цехах заводу ремонтно-механічного цеху та з 03.11.2003 р. по 16.08.2004 р. на посаді слюсаря-ремонтника цеху цинкових білил, зарахувати до загального стажу з квітня 2007 по грудень 2008 роки - повний страховий стаж; -призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня досягнення ним п`ятдесятирічного віку, тобто з 15.06.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Пенсійного фонду України, оформлене листом від 04.04.2025 № 13371-11254/M-03/8-2800/25 про відмову у зарахуванні пільгового стажу. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до пільгового стажу роботи працю на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 18.03.1996 р. по 21.01.2001 р. та з 03.11.2003 р. по 16.08.2004 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи працю на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 18.03.1996 р. по 21.01.2001 р. на посаді слюсаря-ремонтника у хімічних цехах заводу ремонтно-механічного цеху та з 03.11.2003 р. по 16.08.2004 р. на посаді слюсаря-ремонтника цеху цинкових білил. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки і Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Частиною першою статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Позивачем надано довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Суд першої інстанції вказував, що період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року. З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №

162. Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. а ст. 13 Закону № 1788-XII - за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі). Пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 18.03.1996 по 21.01.2001 та з 03.11.2003 по 16.08.2004 та у проведенні відповідного перерахунку його пенсії. Позивача було призвано під час роботи в Придніпровській залізниці на посаді машиніста електровоза, тому період проходження військової служби з 18.11.1992 по 15.11.1994 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1. Суд першої інстанції вказував, що не приймає до уваги посилання позивача на те, що з індивідуальних відомостей про застраховану особу підтверджується його підприємницька діяльність за оскаржувані періоди, оскільки з наявних в матеріалах справи довідок форми ОК-5 та форми ОК-7 вбачається зарахування до страхового стажу за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 пропорційно сплаченим внескам. Права позивача порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Комісії, що вбачається з рішення Пенсійного фонду України, оформленого листом від 04.04.2025 № 13371-11254/M-03/8-2800/25, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача з 18.03.1996 по 21.01.2001 та з 03.11.2003 по 16.08.2004. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що призначення та перерахунок пенсій в органах Пенсійного фонду України проводиться у відповідності до вимог Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. При розрахунку призначеної пенсії ОСОБА_1 не було зараховано до пільгового стажу періоди 2007-2008 роки, невраховано до пільгового стажу служби у ЗСУ з 18.11.1992 року по 15.11.1994 року та до пільгового стажу роботи працю на підприємстві ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» з 18.03.1996 року по 21.01.2001 року та з 03.11.2003 року по 16.08.2004 року, оскільки такі періоди не підтверджені. Пенсійний фонд України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ним як вищим за ГУ ПФУ в Дніпропетровській області пенсійним органом було перевірено дії щодо призначення пенсії зі зниженням віку, по пільговому стажу, та не встановлено порушення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області під час вирішення питання про призначення пенсії. ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення у частині відмовлених позовних вимог, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки він має достатнього підтвердженого пільгового стажу для призначення пенсії. Вказував, що зобов`язання судом повторно розглянути його заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду не призводить до відновлення порушених прав а строює новий спір щодо призначення пенсії. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скаргх та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 11.07.2023 року розглянуло заяву ОСОБА_1 та рішенням за №045650016313 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ГУ ПФУ в Рівненській області обґрунтовуючи рішення вказано, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Вік заявника 50 років 00 місяців 19 днів. Страховий стаж особи становить 16 років 10 місяців 07 днів. Пільговий стаж особи відсутній. Відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Необхідно надати документи на розгляд щодо зарахування пільгового стажу. Встановлнео, що листом Пенсійного фонду України від 04.04.2025 №13371-11254/М-03/8-2800/25 на звернення ОСОБА_1 від 12.02.2025 року, зазначено, що до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не зараховано період проходження строкової служби з 18.11.1992 по 11.11.1994, оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач не навчався за фахом в професійно-технічному навчальному закладі, не працював за професією та не займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Рішенням комісії, створеній при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 підтверджено періоди роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці (Список №1) з 22.01.2001 по 31.10.2003, з 16.08.2004 по 30.06.2005. До пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди: з 18.03.1996 по 21.01.2001, оскільки за наданими документами не підтверджено роботу на ремонті технологічного (електричного) обладнання в цехах по виробництву хімічної продукції, які дають право на пенсію за Списком №1; з 03.11.2003 по 15.08.2004, у зв`язку з відсутністю документів про проведення атестації робочого місця. За наданими документами та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж (з урахуванням періодів навчання, строкової військової служби) ОСОБА_1 склав 20 років 03 місяці 09 днів. За результатом розгляду заяви, прийнято рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років) та страхового стажу (25 років). Слід вказати, що наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , в якій наявні записи що: 18.03.1996 прийнятий в ВАТ Дніпропетровський лакофарбовий завод в ремонтно-механічну ділянку слюсарем-ремонтником на підставі наказу №12 від 18.03.1996 (запис №6); 04.06.1996 переведений в ремонтно-механічній ділянці слюсарем-ремонтником в хімічних цехах заводу 5 розряду на підставі розпорядження 11 від 04.06.1996 (запис №7); 01.10.1996 ремонтно-механічна ділянка перейменована в ремонтно-механічний цех на підставі наказу №366 від 10.10.1996 (запис №8); 22.01.2001 переведений в цех емалей на конденсаційних смолах слюсарем-ремонтником 5 розряду на підставі розпорядження №5 від 22.01.2001 (запис №9). Згідно ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи. Відповідно до ст. 20, ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Статтею 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктом 3 ст. 114 вищевказаного Закону, визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років. Передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 3, п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Постановою Кабінету міністрів України від 31.03.1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, що діяв у період роботи позивача, включає усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ 1). Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Пунктом 10 вищевказаного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 , пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Атестація робочих місць за умовами (надалі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з п. 4 вищевказаного Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Однак, згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Слушно зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів щодо стажу роботи. Пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 18.03.1996 по 21.01.2001 та з 03.11.2003 по 16.08.2004 та у проведенні відповідного перерахунку його пенсії, оскільки щодо цих періодів наявні достовірні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 та встановлено проведення атестації робочих місць на підприємствах, де працював ОСОБА_1 . Згідно п. 1, п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідності до пункту 2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, у тому числі для не зарахування до стажу певного періоду роботи. Суд зазначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 04.08.1992 року працював на посаді машиніста електровоза в Придніпровській залізниці, а 10.11.1992 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу. Посада машиніста електровоза не передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. У період з 18.11.1992 року по 15.11.1994 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних силах України. Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи вищевказану норму, позивача було призвано під час роботи в Придніпровській залізниці на посаді машиніста електровоза, яка не віднесена до Списку №1, тому період проходження військової служби з 18.11.1992 по 15.11.1994 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1. Згідно відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 у період з 01.04.2007 по 31.12.2008 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058 (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Статтею 11 вищевказаного Закону передбачено, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема це фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Судом першої інстанції вказано, що законодавством, що діяло до 01.01.2004, зокрема Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб. Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків. Для зарахування місяця до страхового стажу ФОП повинен сплатити ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску за цей місяць, що дорівнює 22% від мінімальної заробітної плати. Якщо внесок був меншим, місяць зараховується до стажу пропорційно сплаченим внескам або не зараховується взагалі, якщо є заборгованість. Згідно довідок форми ОК-5 та форми ОК-7 вбачається зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 пропорційно сплаченим внескам. Суд першої інстанції вірно визначив, що права позивача порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Комісії, що вбачається з рішення Пенсійного фонду України, оформленого листом від 04.04.2025 № 13371-11254/M-03/8-2800/25, наявна необхідність зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи позивача з 18.03.1996 по 21.01.2001 та з 03.11.2003 по 16.08.2004. Відповідно до п. 1.1, п. 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на веб-порталі. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку). Згідно п. 4.3 вищевказаного Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Саме рішенням комісії, створеній при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 підтверджено періоди роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці (Список №1) з 22.01.2001 по 31.10.2003, з 16.08.2004 по 30.06.2005. До пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди: з 18.03.1996 по 21.01.2001, оскільки за наданими документами не підтверджено роботу на ремонті технологічного (електричного) обладнання в цехах по виробництву хімічної продукції, які дають право на пенсію за Списком №1; з 03.11.2003 по 15.08.2004, у зв`язку з відсутністю документів про проведення атестації робочого місця. За наданими документами та даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж (з урахуванням періодів навчання, строкової військової служби) ОСОБА_1 склав 20 років 03 місяці 09 днів. За результатом розгляду заяви, прийнято рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років) та страхового стажу (25 років). Кожне рішення має бути мотивоване, особа повинна знати підстави для відмови у призначенні пенсії. Також, особа звернувшись з заявою про призначення пенсії має підстави для розгляду своєї заяви з урахуванням всіх долучених документиків. Колегія суддів зазначає, що право на призначення пенсії на пільгових умовах, може бути реалізоване особою після подання відповідної заяви до пенсійного органу з підтверджуючими документами. Повноваженнями перевіряти заяви осіб про призначення пенсії, у тому числі ОСОБА_1 , щодо відповідності вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, наділені органи Пенсійного фонду України. З метою належного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача потворно розглянути заяву позивача. У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин. З цього випливає, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Виключними повноваження з розгляду заяв або клопотань про призначення (перерахунок) пенсії мають органи Пенсійного фонду України, тільки після того, як особа та суд впевниться у повному розгляді такої заяви можливо розглядати відмову суб`єкта владних повноважень по суті, досліджувати мотиви відмови. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Разом як і не передбачено повернення судових витрат, здійснених позивачем у разі відмови у задоволенні вимог апеляційної скарги. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, Пенсійного фонду України не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задовлення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року в справі №160/22530/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко