Постанова 4850 № 200/5121/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 року справа №200/5121/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Логойда Т.В.), складеного в повному обсязі 03 січня 2023 року у справі № 200/5121/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», прийняте за результатами розгляду його заяви від 22.09.2022 року, зареєстрованої за № 2758; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до його страхового та пільгового стажу: періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, періоду роботи з 01.01.2022 року по 01.09.2022 року, та щодо не зарахування до його пільгового стажу періоду роботи з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути його заяву від 22.09.2022 року, зареєстровану за № 2758, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до його страхового та пільгового стажу періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, періоду роботи з 01.01.2022 року по 01.09.2022 року та із зарахуванням до його пільгового стажу періоду роботи з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2022 року № 056650007939, прийняте щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не вирішення питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, а також до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду роботи з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року включно. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2022 року № 2758 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року та до пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду роботи з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року, та з вирішенням питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, а також до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду роботи з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року у справі № 200/5121/22 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним з огляду на відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних; довідки про грошове забезпечення та довідки, що підтверджує пільговий характер роботи; наказів про атестацію та перелік професій до них. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. 22.09.2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав до органу Пенсійного фонду України заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (за списком №1; заява від 22.09.2022 року № 2758). Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2022 року № 056650007939 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку із відсутністю на час звернення необхідного пільгового стажу. Рішення мотивовано тим, що страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 14 днів, пільговий стаж - 9 років 3 місяці 13 днів (при необхідних 10 років); позивач працює. Вказаним рішенням не зараховано: - до страхового стажу - період служби заявника з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року (служба в МВС, МНС України, яка розпочалася з 28.12.1993 року), через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та ненадання довідки про грошове забезпечення; - до пільгового стажу - період роботи заявника в ТОВ «Донуглепоставка» з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року, оскільки відсутня довідка, що підтверджує пільговий характер роботи, та атестація з переліком професій до неї. Про вказані обставини позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.10.2022 року № 0500-1502-8/61903. Прийняте рішення за зверненням позивача було надіслано на його електронну адресу з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.12.2022 року № 38348-29994/К-01/8-0400/22. Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність дій під час розгляду заяви про призначення пенсії. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення пенсійного органу підлягають скасуванню з повторним розглядом заяви та прийняттям рішення з урахуванням висновків суду Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року в справі № І-р/2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам. Відповідно до ч. 1 ст. 114 розд. ХІV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, або за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, визначені наступними абзацами п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону. Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах. Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку №1. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Щодо незарахування оскарженим рішенням до страхового стажу періоду служби позивача з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року (служба в МВС, МНС України, яка розпочалася з 28.12.1993 року), через відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та довідки про грошове забезпечення. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Обов`язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов`язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків. Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків. Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску). Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 року в справі № 805/3362/17-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував спірні періоди до страхового стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача. Щодо неподання позивачем довідки про грошове забезпечення, то згідно з п. 2.1 розд. ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (який визначає перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за віком), подання такої довідки не є обов`язковим. Отже, орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням неправомірно не зарахував до страхового стажу вказаний спірний період роботи позивача, посилаючись на зазначені ним обставини, та неправомірно відмовив в призначенні позивачу пенсії із зазначених ним підстав, чим порушив пенсійні права позивача. Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи в ТОВ «Донуглепоставка» з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року, оскільки відсутня довідка, що підтверджує пільговий характер роботи, та накази про атестацію. В трудовій книжці позивача щодо нього містяться наступні записи: 02.04.2014 року - прийнятий прохідником підземним 4-го розряду з повним робочим днем в шахті; 13.05.2015 року - звільнений за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. З самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, зайнятість на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься. В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, що віднесені до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок про пільговий характер роботи. Щодо посилань відповідача на відсутність даних про атестацію робочого місця позивача, то непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 520/15025/16-а. Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) період роботи позивача з 02.04.2014 року по 13.05.2015 року обліковується як спецстаж із зазначенням наказу про атестацію робочого місця, що у свою чергу також підтверджує пільговість стажу позивача за цей період. Отже, орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням неправомірно не зарахував до пільгового стажу вказаний спірний період роботи позивача, посилаючись на зазначені ним обставини, та неправомірно відмовив в призначенні позивачу пенсії із зазначених ним підстав, чим порушив пенсійні права позивача. Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року (період служби позивача в МВС, МНС України, яка розпочалася з 28.12.1993 року) Відповідно до п. 10 розд. ІI Положення про проходження служби рядовим і начальницький складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Пунктом 20 вказаного Положення визначено, що час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством. Згідно з п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, що затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про Цивільну оборону України» військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів. Згідно з п. 1 розд. IV Положення про Цивільну оборону України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 року № 299, яке було чинним протягом спірного періоду, за військовослужбовцями Цивільної оборони України та їх сім`ями зберігаються права і пільги, встановлені законодавством для військовослужбовців Збройних Сил та членів їхніх сімей. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду України, розглядаючи заяву про призначення пенсії, мав вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу періоду служби позивача з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року. Проте таке питання не вирішувалося. Щодо незарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2022 року по 01.09.2022 року Вказаний період входить до періоду роботи позивача у ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», який розпочався з 14.09.2015 року. Зокрема, починаючи з 24.09.2015 року та станом на час подання через офіційний вебпортал Пенсійного фонду України заяви від 22.09.2022 року № 2758 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач працював (та працює) на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті у ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» (тобто на посаді, яка віднесена до відповідного списку). Вказані обставини підтверджуються: записами, що містяться в трудовій книжці позивача; довідкою від 17.08.2022 року № 575 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній та письмовими поясненнями позивача, що надані на виконання ухвали суду. В трудовій книжці позивача з урахуванням вказаної довідки чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, що віднесені до відповідного списку; містяться посилання в тому числі на відповідні накази. Крім того, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) період роботи позивача з 01.01.2022 року обліковується як спецстаж із зазначенням наказу про атестацію робочого місця, що у свою чергу також підтверджує пільговість стажу позивача за цей період. Отже, орган Пенсійного фонду України, розглядаючи заяву про призначення пенсії, мав вирішити питання щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року включно (тобто включно по останній день місяця, який передував місяцю звернення позивача із заявою про призначення пенсії, а не по 01.09.2022 року, як помилково вважав позивач). Проте таке питання не вирішувалося. Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. Оскарженим рішенням органу Пенсійного фонду позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому суб`єктом владних повноважень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в оскарженому рішенні питання про зарахування або незарахування до пільгового стажу періоду служби позивача з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, до страхового та пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року включно не вирішувалося, чим допущено протиправну бездіяльність; рішення прийнято без наведення відповідних обґрунтувань для його прийняття в цій частині. Вказане не відповідає загальному принципу правової визначеності. Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення. Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягають задоволенню частково, а саме в частині: - визнання протиправним та скасування оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зобов`язанням вказаного органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення такої пенсії, спірних періодів його роботи, про які йшлося в оскарженому рішенні; - визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не вирішення питання про зарахування позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду служби з 01.01.2004 року по 25.04.2011 року, а також до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення такої пенсії, періоду роботи з 01.01.2022 року по 31.08.2022 року включно, із зобов`язанням вирішити ці питання (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року у справі № 200/5121/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року. Судді А.В. Гайдар І.В.Геращенко Е.Г. Казначеєв