Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11535/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11535/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. (суддя Захарчук - Борисенко Н.В) в адміністративній справі №160/11535/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні їй грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. включно (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим звання, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29 січня 2020 р. по 31 грудня 2020 р. включно із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р. із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 січня 2022 р. по 12 квітня 2022 р. із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по день фактичної виплати цього грошового забезпечення. В обгрунтування позовних вимог вказала, що проходила службу у відповідача, який в період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. включно, грошове забезпечення нараховував та виплачував їй не в повному обсязі, а саме без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01 січня відповідного календарного року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву, ОСОБА_1 задоволено частково. Судом: - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. включно (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим звання, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29 січня 2020 р. по 31 грудня 2020 р. із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, із урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р. із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 січня 2022 р. по 12 квітня 2022 р. із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано про порушення строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Також вказано, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, є сума 1762,00 грн., яка множиться на відповідний тарифний коефіцієнт. Компенсація втрати частини доходів можлива лише у випадку конкретної виплати вже нарахованих доходів. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі. ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2019 р. по 12 квітня 2022 р. проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Не погодившись із не нарахуванням та не виплатою їй в період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. грошового забезпечення із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, ОСОБА_1 звернулася до суду. Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що до 19 липня 2022 р. застосуванню підлягає частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 р. №2352-IX, яка передбачає, що працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Також, судом вказано, що з 29 січня 2020 р. - дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція п. 4 Постанови КМУ №704, яка передбачає обрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Враховуючи наявність не виплати позивачці грошового забезпечення в належному розмірі, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплатити їй відповідачем компенсації втрати частини доходів. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачкою строку звернення до суду, то слід зазначити наступне. Відповідно до частин 1,5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 зазначила, що саме стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р., і відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга даної статі передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, працівник має звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин. Тобто, період до 01 липня 2023 р. строком не обмежується, натомість період з 01 липня 2023 р. обмежується трьома місяцями. Щодо доводів апеляційної скарги відносно відсутності підстав для розрахунку розміру грошового забезпечення позивачки, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, то слід зазначити наступне. 01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 17 лютого 2026р. у справі №520/5814/24, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не в редакції, зміненій Постановою КМУ №103. Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку розміру грошового забезпечення та всіх інших виплат позивачки, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Щодо доводів апеляційної скарги відносно компенсації втрати частини доходів, то слід зазначити наступне. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Водночас, використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 р. у справі №460/4188/20, від 27 липня 2022 р. у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 р. у справі №460/786/20, від 22 травня 2025 р. у справі №160/19149/23). Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати їй грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 12 квітня 2022 р. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/11535/25 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили 24 квітня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Н.І. Малиш суддя О.О. Круговий