Постанова 4852 № 160/21295/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21295/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 р. (суддя Неклеса О.М) в адміністративній справі №160/21295/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому, зокрема, просив: - визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з 08 квітня 2023 р. по 24 жовтня 2023 р. включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із Додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» з 08 квітня 2023 р. по 24 жовтня 2023 р. включно грошове забезпечення, яке складається із посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44. В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та Військовій частині НОМЕР_2 . В період проходження військової служби його посадовий оклад та оклад за військове звання, а також всі інші належні йому за цей період додаткові види грошового забезпечення, розраховувалися виходячи із розміру 1762,00 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Судом: - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 08 квітня 2023 р. по 19 травня 2023 р. включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із Додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704. - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 08 квітня 2023 р. по 19 травня 2023 р. включно грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та залишити позов без розгляду у зв`язку із порушенням строку звернення до суду. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач щомісяця отримував грошове забезпечення та мав можливість звернутись до командира із рапортом щодо надання йому його розрахунку. Також, при звільненні позивачу було виписано грошовий атестат № 111/785 від 25 жовтня 2023 р. Водночас, із позовом він звернувся 16 липня 2025 р., тобто із пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. Протягом строку служби посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача був розрахований із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р. - 1762,00 грн. відповідно до рішень Міністра оборони України, оскільки інший показник не був визначений чинним законодавством України. Вимога про виплату грошового забезпечення за рахунок асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету - 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», не відповідає вимогам законодавства України та є втручанням у діяльність суб`єктів владних повноважень. На виконання рішень суду, виплати здійснюються за кодом економічної діяльності - 2800. Письмові відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили. Позивач направив до апеляційного суду заяву, в якій просить вийти за межі вимог апеляційної скарги відповідача та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період служби з 20 травня 2023 р. по 18 червня 2025 р. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 та Військовій частині НОМЕР_2 . Представник позивача звертався до відповідачів із адвокатськими запитами, в яких, просив: 1) надати розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке виплачувалось за кожен календарний місяць служби; 2) надати інформацію чи письмово повідомлявся ОСОБА_1 щомісяця під час служби про всі суми, які були нараховані та виплачені йому; 3) повідомити чи наявні кошти по бюджетному призначенню за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», та повідомити в якому розмірі; 4) повідомити, коли останній раз здійснювалося бюджетне призначення (фінансування), вищим розпорядником коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та на яку суму. Станом на день звернення до суду відповіді на вищезазначені запити не надавалися. Не погодившись із тим, що в період проходження військової служби посадовий оклад та оклад за військове звання, а також всі інші належні додаткові види грошового забезпечення, розраховувалися виходячи із розміру 1762,00 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом. Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення із урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Починаючи з 20 травня 2023 р. - дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 та до моменту набрання чинності рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 р. у справі № 320/29450/24 (18 червня 2025 р.), базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, становить - 1762,00 грн. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Щодо заяви позивача про необхідність виходу за межі апеляційної скарги відповідача, то слід вказати, що перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, здійснюється виключно за апеляційною скаргою, правом на подачу якої, згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, наділені учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Позивач, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржив, тому заявлені ним вимоги в іншому, ніж апеляційна скарга процесуальному документі, розгляду по суті не підлягають. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, то слід зазначити наступне. Відповідно до частин 1,5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 р. у справі №990/156/23 зазначила, що саме стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р., і відповідно до яких працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга даної статі передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, працівник має звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин. Тобто, період до 01 липня 2023 р. строком не обмежується, натомість період з 01 липня 2023 р. обмежується трьома місяцями. Щодо доводів апеляційної скарги відносно правомірного нарахування грошового забезпечення позивача, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р. в сумі 1762,00 грн., а починаючи з 20 травня 2023р. - із урахуванням сталої величини 1762,00 грн., то слід зазначити наступне. 01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. За правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 17 лютого 2026р. у справі №520/5814/24, починаючи з 29 січня 2020 р. чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року". Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу розміру посадового окладу, окладу за військове звання, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення за період з 08 квітня 2023 р. по 19 травня 2023 р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Водночас, колегія суддів вважає безпідставним зобов`язання відповідача при розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період, враховувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, як про це просив позивач у позовній заяві. У постанові від 21 січня 2026 р. у справі №280/12030/24 Верховний Суд зазначив, що "відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року". У наведеній вище справі Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення позивача за спірні періоди. В силу дії приписів статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного суду застосовує зазначені правові висновки Верховного Суду, внаслідок чого резолютивна частина оскарженого рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення формулювання "(але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)". Щодо доводів апеляційної скарги відносно відсутності підстав для зобов`язання виплати грошове забезпечення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету - 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», то слід зазначити наступне. Наказом Міністерства фінансів України №333 від 12 березня 2012 р. затверджена Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція №333) Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції №333 за кодом 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» здійснюються наступні видатки: 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2) заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством; 4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції №333 за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки щодо виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо: - відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду; - інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом; - відшкодування судових витрат. Отже, Військова частина НОМЕР_1 має нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на виконання рішення суду за рахунок коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», дотримуючись бюджетної дисципліни, і суд не може своїм рішенням змінювати такий порядок виплати. За результатом перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни рішення суду першої інстанції в частині. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025р. в адміністративній справі №160/21295/25 - змінити, виключивши із абзацу другого та третього його резолютивної частини формулювання - "(але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)", а із абзацу третього формулювання - "за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців". В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 р. в адміністративній справі №160/21295/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 квітня 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш