Постанова Львівський апеляційний суд № 466/10066/24

Справа № 466/10066/24 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В. Провадження № 33/811/564/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Галича Павла Орестовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Галича Павла Орестовича на постанову Шевченківсього районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Справу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням строків, накладення адміністративного стягнення. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 23 вересня 2024 року о 04.30 год. в м. Львові по вул. Шевченка, 150, керував транспортним засобом «JEEP PATRIOT» р.н. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проходив у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального засобу «Драгер ARHE 0184» тест 1986, результат тесту 2,16 % , чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеною постановою адвокат Галич П.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує, що ОСОБА_1 , не погоджувався з результатом приладу «Драгер», наполягав на проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а працівники поліції не забезпечили доставку водія до медичного закладу, не завершив у встановленому законом порядку процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що працівник поліції безпідставно зазначив у направленні для проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, що водія було доставлено до лікарні, окрім того патрульний схилив водія до відмови від проходження огляду в медичному закладі. Звертає увагу, що працівник поліції грубо порушив процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме не зазначив ознак сп`яніння ОСОБА_1 та дії які свідчили про його ухилення від огляду на стан сп`яніння. Наголошує, що час вчинення правопорушення зазначений в протоколі та інших документах не відповідає дійсності. Повідомляє, що ОСОБА_1 не здійснював жодного керування транспортним засобом о 4 год 20 хв, оскільки спілкувався з працівником поліції. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом. Звертає увагу, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати відповідно до п. 2.5 ПДР України. Наголошує, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 283-284 КУпАП. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 23 квітня 2026 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив, адвокат Галич П.О. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Галича П.О., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 110563 від 23 вересня 2024 року (а.с. 6), відповідно до якого ОСОБА_1 , 23 вересня 2024 року о 04.30 год. в м. Львові по вул. Шевченка, 150, керував транспортним засобом «JEEP PATRIOT» р.н. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проходив у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з з використанням спеціального засобу «Драгер ARHE 0184» тест 1986, результат тесту 2,16 проміле; - роздруківкою приладу «Drager 6820» від 23 вересня 2024 року (а.с.5), з якої вбачається, що огляду було проведено о 4 год 24 хв, 23 вересня 2024 року, результат 2.16 проміле, з результатом водій ознайомлений, що підтвердив своїм підписом; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 8), відповідно до якого у водія ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат 2,16 проміле з результатом не погодився; - інформацією з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення сану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 9), з якого вбачається, що в водія ОСОБА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим йому було запропоновано пройти огляд в медичному закладі; - рапортом працівника поліції (а.с. 10), з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль «JEEP PATRIOT» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з порушенням комендантської години, під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (результат 2,16 проміле); - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , під час дії комендантської години, вході якого йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, оскільки у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що вживав алкоголь, після чого йому надано герметично запаковану трубочку, перевірено прилад (чистий), результат 2,16 проміле, після проходження тестування водій зазначив, що вживав пиво близько пів години до події, виявив бажання пройти огляд в медичному закладі, через деякий час відмовився від огляду, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомлено його з адміністративними матеріалами. Твердження апелянта, що ОСОБА_1 , не погоджувався з результатом приладу «Драгер», наполягав на проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а працівники поліції не забезпечили доставку водія до медичного закладу, не завершено у встановленому законом порядку процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що водій визнав, що вживав алкоголь (пиво), окрім того відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Аргументи апелянта, що працівник поліції безпідставно зазначив у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення сану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що водія було доставлено до лікарні, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Доводи апелянта, що патрульний схилив водія до відмови від проходження огляду в медичному закладі, апеляційний суд розцінює критично, оскільки жодного упередженого ставлення в працівників поліції до ОСОБА_1 та тиску на нього (схиляння до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі) не було, всі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, оскільки водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (результат 2.16 проміле) в медичному закладі, від якого він відмовився добровільно, після чого складено адміністративні матеріали. Твердження апелянта про грубе порушення працівником поліції процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо не зазначення ознак сп`яніння ОСОБА_1 та дій, які нібито свідчили про його ухилення від проходження огляду, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, що виключає сам факт ухилення від такого огляду. Аргументи апелянта, що працівниками поліції невірно зазначено час вчинення адміністративного правопорушення, окрім того до матеріалів справи не долучено даних, які б підтверджували факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами, зокрема відеозаписами, долученими до матеріалів справи, на якому водій не заперечував, що керував автомобілем «JEEP PATRIOT» р.н. НОМЕР_1 , та іншими матеріалами, які в сукупності підтверджують як обставини вчинення правопорушення, так і участь у ньому зазначеної особи, а можливі неточності у зазначенні часу не впливають на встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій особи, яка притягується, до адміністративної відповідальності, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Покликання апелянта на те, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати відповідно до п. 2.5 ПДР України, апеляційний суд відхиляє, оскільки водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33, 38 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Галича П.О. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Шевченківсього районного суду м. Львова від 17 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Галича Павла Орестовича - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.