Постанова Харківський апеляційний суд № 641/7668/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 641/7668/24 Головуючий суддя І інстанції Ященко С. О. Провадження № 22-ц/818/239/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Гєрцика Р.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2025 року у справі №641/7668/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1595 від 06.12.2023 у розмірі 52500,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що 06.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1595, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000,00 грн на строк 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. У позові зазначено, що ОСОБА_1 порушує умови кредитного договору № 1595 від 06.12.2023, зобов`язання належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 01.10.2024 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 52500,00 грн, що стало підставою звернення до суду. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» заборгованість за процентами за кредитним договором № 1595 від 06.12.2023 за період з 06.12.2023 по 01.10.2024 у розмірі 29250,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» суму сплаченого судового збору у розмірі 1686,89 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «КЛТ Кредит» адвокат Руденко К.В. подав апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за процентами станом на 01.10.2024 у розмірі 52500,00 грн за період з 06.12.2023 по 01.10.2024, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, які були понесені в суді першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що кредитний договір №1595 від 06.12.2023 було укладено в електронній формі. Просить врахувати, що відповідачка була ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику. Наголошує, що суд неправомірно зменшив суму відсотків, нарахованих за кредитним договором. На думку представника позивача заборгованість відповідачки за процентами становить саме 52500,00 грн, яка була розрахована за період з 06.12.2023 по 01.10.2024 відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних) та графіка платежів. Зазначає, що застосування обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, до цих кредитних правовідносин є неправомірним. Посилається на те, що згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, нові обмеження процентних ставок поширюються на договори, укладені до 24.12.2023, лише у разі, якщо строк дії таких договорів було продовжено після цієї дати. Просить врахувати, що строк дії кредитного договору, укладеного 06.12.2023, у даному випадку не продовжувався, договір містить фіксовану процентну ставку, а зміни до нього після 24.12.2023 не вносилися. Відтак відсутні правові підстави для застосування нових законодавчих обмежень щодо денної процентної ставки та перерахунку погодженої сторонами фіксованої ставки. Вказує, що кредитний договір є чинним, недійсним не визнавався, а його нікчемність чи неукладеність не була встановлена. Наголошує, що відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором. Крім того, не погоджується зі зменшенням суми витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують, зокрема витрати щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, яка була сплачена позивачем. Судові витрати позивача в апеляційному суді складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 4542,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн, які він просить стягнути з ОСОБА_1 у разі задоволення апеляційної скарги. Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «КЛТ Кредит» довело належними та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за цим договором. Проте суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки строк дії кредитного договору №1595 від 06.12.2023 визначено сторонами тривалістю 365 днів, цей договір продовжує діяти після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (з 24.12.2023), а відтак дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитний договір №1595 від 06.12.2023. Суд також зазначив, що проценти, нараховані з 24.12.2023 за денною ставкою 3,5 %, не відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону від 22.11.2023, у зв`язку з чим заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 52500,00 грн є необґрунтованою. З огляду на викладене, суд навів власний розрахунок процентів за період дії кредитного договору (з 06.12.2023 по 01.10.2024) у загальному розмірі 29250,00 грн. Крім того, суд зменшив суму, що підлягає відшкодуванню за надання правової допомоги, з огляду на те, що матеріали справи не потребували й не містили великої кількості документів для підготовки позовної заяви. Суд також зазначив, що дана справа є нескладною, визнана судом малозначною, а тому визначений сторонами до відшкодування гонорар є завищеним і не є співмірним, обґрунтованим та пропорційним обсягу виконаної роботи й наданих послуг, а також складності справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Такий висновок є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам і доводами апеляційної скарги не спростований. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.12.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1595, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 017775. Відповідно до п.1.1 кредитного договору №1595 від 06.12.2023, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строк, визначений цим договором. Відповідно до п.1.2 кредитного договору № 1595 від 06.12.2023, процентна ставка за користування кредитом становить 3,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Відповідно до п.1.3 кредитного договору №1595 від 06.12.2023, строк надання кредиту становить 365 днів. Відповідно до п.1.7 кредитного договору №1595 від 06.12.2023, товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. З копії квитанції №698637394 від 06.12.2023 встановлено, що ТОВ «КЛТ Кредит» перерахувало грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 . Листом АТ КБ «Приватбанк» від 08.04.2025 на виконання ухвали суду від 27.02.2025 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано карту № НОМЕР_3 , та згідно з випискою за рахунком № НОМЕР_3 на вказану банківську картку 06.12.2023 було зараховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 1595 від 06.12.2023 станом на 01.10.2024 складає 57500,00 грн, а саме: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 52500,00 грн заборгованість за відсотками. В апеляційній скарзі представник позивача зазначає про неправомірне зменшення судом першої інстанції розміру відсотків, нарахованих за кредитним договором. Водночас колегія суддів вважає ці доводи безпідставними з огляду на наведене нижче. Перевіряючи розрахунок заборгованості за кредитним договором, який, на думку позивача, підлягає стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З умов кредитного договору №1595 від 06.12.2023 вбачається, що сума кредиту складає 5000,00 грн, тип кредиту кредит, строк кредиту (строк дії договору) 365 днів (до 05.12.2024), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою 3,5 % в день. Випискою за рахунком № НОМЕР_3 , яка сформована АТ КБ «ПриватБанк», за період з 06.12.2023 по 11.12.2023 підтверджено факт зарахування відповідачці 5000,00 грн на платіжну картку, емітовану на її ім`я. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, передбачених п.п.1.3, 2.4.1 кредитного договору №1595 від 06.12.2023, щодо сплати процентів. Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем за кредитним договором, не може погодитися з його правильністю. 22.11.2023 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023. Цим Законом було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ). Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому згідно з п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вирішено установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів 2,5 %; - протягом наступних 120 днів 1,5 %. Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулюють питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %; - з 22.04.2024 денна ставка має бути не більше 1,5 %; - з 20.08.2024 денна ставка має бути не більше 1 %. Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Керуючись вимогами Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів, перевіривши розрахунок за процентами за користування кредитом ОСОБА_1 , наведений судом першої інстанції, зазначає наступне. Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору строк його дії визначено тривалістю 365 днів. Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє до стягнення заборгованість за відсотками за період з 06.12.2023 по 01.10.2024, що становить 300 календарних днів. При цьому позивач вимоги про дострокове повернення суми кредиту не заявляє. За таких обставин розрахунок заборгованості підлягає оцінці судом з урахуванням фактичної тривалості користування кредитними коштами, яка становить 300 календарних днів. Виходячи з умов п.1.2 кредитного договору, нарахування відсотків за період з 06.12.2023 по 24.12.2023 повинно здійснюватися за денною процентною ставкою 3,5 %. Таким чином, проценти за цей період складають 3150,00 грн (5000 грн х 18 днів х 3,5 %). Проте, як правильно було зазначено судом першої інстанції, оскільки строк дії кредитного договору №1595 від 06.12.2023 визначено сторонами тривалістю 365 днів, цей договір продовжив діяти після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (з 24.12.2023), а відтак дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на кредитний договір №1595 від 06.12.2023. Апелянт наполягає, що саме розмір процентної ставки 3,5 % (фіксована процентна ставка) повинен застосовуватися за весь період нарахування процентів, оскільки приписи Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки, не підлягають застосуванню до кредитного договору, укладеного до набрання чинності зазначеними змінами. Колегія суддів констатує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Перехідні положення закону застосовуються у разі необхідності врегулювання відносин, пов`язаних із переходом від існуючого правового регулювання до нового, яке запроваджується прийняттям відповідного закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що визначають особливості набрання чинності законом або окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, у разі їх наявності в законі, також включаються до перехідних положень. Отже, у даному випадку законодавцем застосовано ультраактивну форму регулювання суспільно-правових відносин та визначено перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нових правових норм. Оскільки Закон України №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023 та встановлено перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, у період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5 %, у період з 22.04.2024 по 20.08.2024 1,5 %, а з 20.08.2024 1 %. Зазначене свідчить, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не потребують внесення змін до договору, оскільки такі норми є імперативними та не допускають відступу від них при укладенні або зміні договорів про надання споживчого кредиту. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування визначеної кредитним договором денної процентної ставки у розмірі 3,5 % за весь період нарахування заборгованості є необґрунтованими. Таким чином, проценти, нараховані з 24.12.2023 за денною ставкою 3,5 %, не відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону від 22.11.2023. Отже, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків має бути не більше 2,5 %, відтак за період з 24.12.2023 по 22.04.2024 розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 15000,00 грн (5000 грн х 120 днів х 2,5 %). В свою чергу, починаючи з 22.04.2024 денна ставка має становити не більше 1,5 %. За період з 22.04.2024 по 20.08.2024 розмір процентів становить 9000,00 грн (5000 грн х 120 днів х 1,5 %). За період з 20.08.2024 по 01.10.2024 розмір процентів становить 2100,00 грн (5000 грн х 42 дня х 1,0 %). Таким чином, всього заборгованість за відсотками становить 29250,00 грн, як було зазначено судом першої інстанції. Доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірності зменшення судом першої інстанції розміру відсотків, нарахованих за кредитним договором, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, суд першої інстанції надав належну оцінку вимогам чинного законодавства та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення відсотків у відповідному розмірі. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за кредитним договором у розмірі 29250,00 грн. Крім того, доводи апеляційної скарги щодо неправомірного зменшення судових витрат є необґрунтованими з огляду на наступне. Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позовні вимоги ТОВ «КЛТ Кредит» задоволено частково, то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають частковому задоволенню і понесені стороною судові витрати. Приписами ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін. Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У частині 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Зважаючи на те, що справа відноситься до категорії малозначних, є нескладною та розглядається у спрощеному провадженні, а представник позивача участі у судовому засіданні не брав, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю спірних правовідносин та непропорційно великими щодо обсягу дій, вчинених представником позивача при наданні правничої допомоги. Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновку суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням того, що позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою понад 1,00 % в день, без урахування змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення суми заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідачки. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судова колегія доходить висновку, що сплачені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторону позивача. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 29 квітня 2026 року. Головуючий суддя В.Б. Яцина Судді колегії Р.В. Гєрцик Ю.М. Мальований.