Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/11859/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1166/26 Справа № 243/11859/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 07 грудня 2025 року о 18 годині 58 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі м. Слов`янськ по вулиці Центральна біля будинку № 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Алкотест ARMF-0325, Результат огляду позитивний - 2,93 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 605,60 грн. З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, з пропуском строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що він не був ознайомлений та не отримував на руки повний текст постанови суду першої інстанції, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу із повним викладенням мотивів незгоди з оскаржуваним рішенням. Вказує, що оскаржувану постанову на руки не отримував, виклики до суду щодо розгляду справи особисто не отримував, оскільки перебуває на військовій службі, а СМС-повідомлення про виклики до суду не отримував у зв`язку з нестабільним мобільним зв`язком. Зазначає, що про постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року він дізнався лише 23 лютого 2026 року. Вказує, що на момент розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги він є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 31 липня 2014 року, продовжує брати участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а тому обмежений у можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду, оскільки здебільшого перебуває в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення. Вказує, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження необхідно враховувати практику ЄСПЛ щодо недопущення надмірного формалізму, забезпечення доступу до суду та необхідності оцінки конкретних обставин справи, зокрема у разі пропуску строку з причин, пов`язаних із діями суду або особливими та непереборними обставинами. Зазначає, що невеликий строк на апеляційне оскарження та неможливість оперативного реагування на судові рішення у зв`язку з проходженням військової служби є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, а тому строк на апеляційне оскарження має бути поновлений. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови щодо нього. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, не встановив належним чином, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також не надав належної оцінки доказам. Вказує, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не з`ясував усіх обставин події адміністративного правопорушення, а висновки про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах справи. Зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, відповідно до ст. 62 Конституції України має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях, однак, на його думку, суд першої інстанції розглянув справу поверхнево. Зазначає, що порядок подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення регламентовано ст. 294 КУпАП, однак для належної реалізації права на апеляційне оскарження особа повинна мати можливість ознайомитися з повним текстом судового рішення та викласти доводи незгоди з висновками суду. Вважає, що розгляд справи судом першої інстанції фактично звівся до винесення постанови за його відсутності, чим було знехтувано його процесуальними правами, передбаченими Конституцією України, КУпАП та міжнародними договорами. Зазначає, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, а ст. 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист та оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб. Просить скасувати оскаржувану постанову суду та справу у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Захисник Шох К.А. до апеляційного суду надіслала повідомлення про припинення її повноважень у захисті ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 посилається на проходження військової служби, перебування в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення, нестабільний мобільний зв`язок, а також зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався лише 23 лютого 2026 року. З огляду на наведені обставини, з метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення, апеляційний суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року. При цьому поновлення строку на апеляційне оскарження саме по собі не свідчить про порушення судом першої інстанції вимог закону під час розгляду справи, а лише забезпечує реалізацію права апелянта на перегляд судового рішення в апеляційному порядку. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не отримував повний текст постанови суду першої інстанції та мав намір подати уточнену апеляційну скаргу після ознайомлення з матеріалами справи, були враховані апеляційним судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, самі по собі ці доводи не спростовують фактичних обставин справи, не ставлять під сумнів належність і допустимість доказів та не свідчать про незаконність постанови суду першої інстанції. Апеляційним судом було надано стороні захисту можливість самостійно ознайомитись з матеріалами справи в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», у якому наявні усі матеріали справи у електронному вигляді з відеозаписами, які наявні у матеріалах справи на електронному носії інформації - диску. ОСОБА_1 скористався своїм правом на правову допомогу фахівця у галузі права, проте його захисник адвокат Шох К.А. повідомила апеляційний суд про припинення повноважень щодо захисту ОСОБА_1 у даній справі. При цьому апеляційний суд враховує, що поновлення строку на апеляційне оскарження надало апелянту можливість реалізувати право на перегляд судового рішення в апеляційному порядку, а тому посилання на порушення права на апеляційне оскарження не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд зазначає, що такі доводи є загальними, не конкретизовані та не містять посилань на обставини, які б спростовували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апелянтом у скарзі не наведено конкретних доводів щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення, акта огляду, чеку про результат огляду, відеозапису або рапорту працівника поліції. Також апелянт не заперечує фактичні обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не оспорює результат огляду 2,93 проміле та не зазначає, у чому саме полягає неправильність оцінки доказів. Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та порушення його процесуальних прав, апеляційний суд зазначає, що ст. 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, йому роз`яснювались права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 10, 63 Конституції України. При цьому матеріали справи не містять даних про подання ним до суду першої інстанції клопотань про відкладення розгляду справи, письмових заперечень проти протоколу або заяв про неможливість участі у судовому засіданні. За таких обставин розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не свідчить про порушення його права на захист, оскільки особа була обізнана про складення щодо неї адміністративного матеріалу, а реалізація процесуальних прав залежала також від її власної поведінки та добросовісного користування наданими законом правами. Інших доводів щодо незаконності постанови суду першої інстанції у апеляційній скарзі не наведено. Апелянт не оскаржує обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, та не ставить під сумнів допустимість наявних у матеріалах справи доказів. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід та поверхнево розглянув справу, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки апеляційним судом під час перевірки матеріалів справи встановлено, що фактичні обставини події підтверджуються сукупністю належних і допустимих доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, чеком про результат огляду, відеозаписом, рапортом працівника поліції та іншими матеріалами справи. Посилання апелянта на ст. 62 Конституції України та на те, що вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують висновків у справі, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується не припущеннями, а дослідженими доказами, які є послідовними, взаємоузгодженими та достатніми для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Разом з тим, оскільки апеляційна скарга містить загальні посилання на незаконність та необґрунтованість постанови суду, а також на неповноту дослідження доказів, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, досліджує наявні у справі докази у сукупності та перевіряє правильність висновків суду, без погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 534303 від 07 грудня 2025 року, з якого вбачається, що 07 грудня 2025 року о 18 годині 58 хвилин, в Донецькій області Краматорському районі м. Слов`янськ по вулиці Центральна біля будинку № 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Алкотест ARMF-0325, Результат огляду позитивний - 2,93 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП; Носієм інформації з відеозаписами на яких зафіксовано, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в Донецькій області м. Слов`янськ, був зупинений працівниками поліції, через відсутність підсідки номеру, та несправність габаритних вогнів автомобіля, під час перевірки документів у водія, працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, на підставі чого працівниками поліції була висунута вимога до водія пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер Алкотест ARMF-0325, Результат огляду був позитивний - 2,93 проміле, водій ОСОБА_1 погодився з результатом огляду. ОСОБА_1 було повідомлено його процесуальні права та обов`язки. Працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього. ОСОБА_1 був ознайомлений зі складеним протоколом, зауважень не вказував. Чеком про результат огляду Тест № 219 від 07 грудня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , пройшов огляд та результат позитивний 2,93 проміле, про що свідчить його підпис у відповідній графі; Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07 грудня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння та згоден з результатом огляду, про що свідчить його підпис у відповідній графі; Рапортом працівника поліції від 07 грудня 2025 року, в якому вказані фактичні обставини по справі. Апеляційним судом встановлено, що докази, наявні в матеріалах справи, є належними та допустимими, узгоджуються між собою, а їх сукупність підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат огляду склав 2,93 проміле, з результатом огляду він був згодний, що підтверджується його підписами у чеку про результат огляду та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 під час проходження огляду заперечував проти його результатів, вимагав проведення огляду в закладі охорони здоров`я, заявляв про порушення порядку проведення огляду або оскаржував дії працівників поліції у встановленому законом порядку. Дослідженим відеозаписом підтверджується, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи. На відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також те, що він не заперечував факту керування транспортним засобом. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду та поставив підписи у чеку і акті огляду. Оцінюючи долучений до матеріалів справи відеозапис, апеляційний суд враховує відображену на ньому послідовність подій, поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими, а також сукупність інших письмових доказів, і приходить до висновку, що факт керування транспортним засобом та перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння доведені поза розумним сумнівом. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу та погодився з його результатом, що підтверджується письмовими доказами та відеозаписом. Проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП. Дії, вчинені ОСОБА_1 є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя