Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/17474/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/855/26 Справа № 199/17474/25 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника адвоката Хараїм О.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 03.12.2025 року об 11:21 год. в Донецькій обл., Покровський район, м. Білозерське, вул. Ватутіна, буд.16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 213100, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від продуття газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6810 на місці зупинки та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі водій відмовився під час застосування технічних засобів фіксації, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Від керування відсторонений. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 гривень. Не погодившись з постановою суду захисник Хараїм О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , оскаржила постанову в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Вважає, що судом першої інстанції поверхнево розглянуто справу, не здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі, жодних підписів та пояснень ОСОБА_1 в протоколі не зазначав. При цьому, вважає, що відеозапис не містить процесу складання адміністративного протоколу. Наголошує, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводив себе спокійно, координація мови у нього не порушена, пальці рук не тремтять та він має цілком природнє забарвлення шкіряного покриву. Вважає, що недотримання поліцейськими процедури та порядку попереднього огляду та виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння є істотним порушенням процедури проходження водієм встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказує, що ОСОБА_1 не роз`яснено його права та не дали можливості ознайомитися з протоколом про адміністративне правопорушення, тобто останній не був проінформований про характер та причини обвинувачення. Вважає відеозапис долучений до матеріалів справи неналежним та недопустимим доказом, також просять суд наявний акт огляду визнати неналежним та недопустимим доказом. Окремо просить врахувати, що ОСОБА_1 з 04.09.2023 року працевлаштований у КП «Білозерськсервіс» на посаді водія автотранспортних засобів та призначити більш м`яке стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Просить постанову скасувати та закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 821592 від 03 грудня 2025 року, з якого вбачається, що 03 грудня 2025 року об 11:21 год. в Донецькій обл., Покровський район, м. Білозерське, вул. Ватутіна, буд.16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 213100, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Від продуття газоаналізатора ALCOTEST DRAGER 6810 на місці зупинки та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі водій відмовився під час застосування технічних засобів фіксації, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Від керування відсторонений. Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження вказаного огляду. Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Довідкою, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21.10.2014. Відеозаписом з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи. Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу за відсутності правопорушника, а доводи апеляційної скарги про порушення ст. 268 КУпАП та ст. 55 Конституції України є необґрунтованими та безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідив усі докази у їх сукупності відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, надав їм належну оцінку та виклав мотиви прийнятого рішення. Твердження апелянта зводяться до незгоди з наданою оцінкою доказів та особистого тлумачення норм законодавства і не містять посилань на істотні порушення процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови. Суд зазначає, що ОСОБА_1 інкримінується саме факт відмови від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, що утворює самостійний склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи, відносно незгоди ОСОБА_1 зі своєю виною у вчиненні адміністративного правопорушення та того, що ОСОБА_1 не зазначав ніяких пояснень спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, де в поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповвдальності зазначено «керував тз Ніва, мед. огляд проходити не буду, в Драгер не дую» завірений підписом ОСОБА_1 . Доводи щодо відсутності доказів керування транспортним засобом спростосуються наявними в матеріалах справи відеозаписах, на яких останній на питання поліції «чому їздишь?» повідомляє « я тільки приїхав», «та я ось, машину ставлю, йду до магазину та ставлю машину» (11:22:32-11:22:40). Також не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він не відображає всіх обставин події. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Щодо доводів про не роз`яснення ОСОБА_1 його прав та необізнаність останнього відносно характеру та причини обвинувачення спростовуються матеріалами справи, оскільки в протоколі наявні підписи ОСОБА_1 та на відеозаписі чітко повідомлено останнього про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП через відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Відносно доводів щодо акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який на думку сторони захисту є неналежним та недопустимим доказом, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням, оскільки сам акт заповнений належним чином та має підпис ОСОБА_1 . Щодо призначення більш м`якого стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є імперативною та передбачає два обов`язкових види адміністративного стягнення штраф та позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк. Закон не передбачає альтернативності чи можливості призначення лише одного з цих стягнень на вибір суду. Доводи апелянта щодо необхідності застосування положень статті 69 Кримінального кодексу України як аналогії закону, є безпідставними, оскільки положення Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у сфері адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративне правопорушення є окремим видом правопорушення, для якого встановлено власну процедуру притягнення до відповідальності та систему стягнень. Крім того, правові підстави для застосування аналогії закону в адміністративному процесі відсутні, що унеможливлює задоволення апеляційної вимоги у цій частині. Заявлені в апеляційній скарзі обставини щодо особи правопорушника, зокрема працевлаштування у КП «Білозерськсервіс» на посаді водія автотранспортних засобів, беруться до уваги судом при визначенні виду та розміру стягнення лише у межах, визначених законом. Однак ці обставини не надають суду права змінювати вид адміністративного стягнення, прямо передбаченого санкцією статті 130 КУпАП. Крім того, дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Щодо доводів про порушення вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Протокол про адміністративне правопорушення містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою службовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Істотних порушень, які б унеможливлювали встановлення обставин правопорушення чи порушували право на захист, судом не встановлено. Посилання апелянта не підтверджені жодними належними доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 . Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. залишити без задоволення. Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя