Постанова 4803 № 199/4132/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1568/25 Справа № 199/4132/25 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2025 року м. Кривий Ріг Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності адвоката Хараїм О.В., апеляційну скаргу адвоката Хараїм О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 605,60 грн., - ВСТАНОВИВ: Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції : Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01 травня 2025 року встановлено, що 18.03.2025 року о 07:10 год в м. Добропілля, вул. Богдана Хмельницького, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом OPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, від керування відсторонений. Доводи апеляційної скарги: В апеляційній скарзі захисник Хараїм О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду 1-ї інстанції відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Або вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ щодо забезпечення оборони України, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Наполягає, що огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння в даній справі мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Тому і направлення та проведення огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби не належить до повноважень працівників поліції. Зауважує, що матеріали справи не містять передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Оскільки працівниками поліції не було зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під його керуванням, то і вимога працівника поліції про необхідність проходження огляду на стан сп?яніння була безпідставною та протиправною і у ОСОБА_1 не виникло обов`язку проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі. Відсутні і пояснення свідків, які б могли підтвердити таку відмову. Звертає увагу, що згідно відеозапису ОСОБА_1 заперечував факт наявності у нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Враховуючи відсутність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , направлення його на огляд є безпідставним та протиправним. Звертає увагу, що відеозапис є не безперервним та таким, що не зафіксував всього процесу спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та всього процесу оформлення адміністративних матеріалів. Зазначає, що складається направлення водія на огляд в разі незгоди з результатом проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу або відмови у проходженні огляду на місці зупинки. Зі змістом такого направлення має бути ознайомлено водія та вручено йому його під підпис. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом. Позиції сторін в суді : Захисник Хараїм О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 . Висновки суду: Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд першої інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними, а вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №274555 від 18.03.2025 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, час та дата складання 18.03.2025 року о 07:22 год.; - довідкою про наявне у ОСОБА_1 посвідчення водія категорій «А, В, С, СЕ», яке має статус зданого на збереження; - постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4294094 від 18.03.2025 року за ч.1 ст.125 КУпАП за фактом керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія; - відеозапис з бодікамер поліцейських, долучений до матеріалів справи, на який зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання про допустимість та належність зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 18 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. Обгрунтовуючи оскаржену постанову, суд першої інстанції надав належну та повну оцінку всій сукупності наданих суду доказів, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Апеляційний суд вважає, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Так, відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Відеозаписом з бодікамер зафіксовано зупинку поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння та його відмову пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як з використанням спеціальних технічних засобів (час 07:11), так і в закладі охорони здоров`я (07:12), наслідки такої відмови були роз`яснені, що спростовує доводи захисника про відсутність чіткої відмови від проходження такого огляду. Також, зафіксовано оформлення адміністративного матеріалу, роз`яснення водію його прав відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, вручення копії протоколу, а також повідомлення про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом (03:18), що спростовує доводи сторони захисту в цій частині. Крім того, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. В даному випадку ОСОБА_1 неодноразово зазначав про відсутність підстав для його огляду на стан алкогольного сп`яніння. В той же час, судом встановлено, що підставою огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння були виявлені в нього відповідні ознаки, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, про що йому було повідомлено, тому доводи сторони захисту щодо протиправності вимоги поліцейського є неспроможними. Водночас, відеофайли, які містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містять будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення, та стороною захисту не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції. Тож суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції відносно ОСОБА_1 при складанні адміністративного матеріалу за вчинення ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано. Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими, та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається що поліцейським було дотримано встановлених законом вимог, та дії працівників поліції відповідали, встановленим у ст. 266 КУпАП вимогам. Щодо доводів апелянта про неповноту відеозапису, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, які зафіксовано за допомогою відеокамери поліцейського, та які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. На відеозапису відображено, що ОСОБА_1 чітко відмовився від законної вимоги поліцейського на проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я (відеозапис, починаючи з 0:02:19). Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП. До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності разом з іншими доказами, наявними в справі, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупністі - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволятє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, з урахуванням інших доказів у справі в їх сукупності. Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі судом встановлено не було та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано. Разом з тим, доводи захисника, що ОСОБА_1 перебував в стані крайньої необхідності, оскільки виконував наказ щодо забезпечення оборони України, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Так, суд першої інстанції вірно виснував, що виконання обов`язків військової служби водієм ОСОБА_1 не тільки не перешкоджало проходженню огляду на стан алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, зокрема на місці зупинки з використанням з використанням спеціальних технічних засобів, а й зобов`язувало його це зробити відповідно до вимог п.2.5 ПДР України. Тим більш, що для проходження огляду на місці зупинки із використанням технічних засобів об`єктивно не потребує значного часу. За таких обставин суд обґрунтовано не вбачав в діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності, що відповідно до ст. 17 КУпАП виключало б можливість притягнення його до адміністративної відповідальності. З такими висновками погоджується і апеляційний суд. Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений неуповноваженою особою, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ст. 15 КУпАП встановлено, що за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, не оспорюючи наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, наявність або відсутність відповідного направлення на огляд до медичного закладу не впливає на обставини, встановлені під час судового розгляду. Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду. Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Що стосується доводів захисника про застосування положень ст. 69 КК України при обранні виду та міри покарання, апеляційний суд виходить з наступного. За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов`язковим додатковим стягненням позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними. Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії закону та не накладення додаткового стягнення позбавлення права керування транспортним засоб на ОСОБА_1 на підставі ст. 69 КК України ом. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним. Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Хараїм О.В. залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г.А. Гришин