Постанова Сумський апеляційний суд № 583/6237/25

Справа № 583/6237/25 Номер провадження 22-ц/816/1891/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А.П., Щербаченко М.В., з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., у присутності: представника позивача адвоката Цуркана Віктора Івановича (в режимі відеокнференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цуркана Віктора Івановича на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року (суддя Сидоренко Р.В.), ухвалене у м. Охтирці, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Зіньковського Івана Михайловича, третя особа Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог і оскаржуваного рішення суду першої інстанції 29 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Цуркан В.І. звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував такими обставинами. Позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_2 , після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, зокрема і на земельну ділянку, площею 1,00 га. Заповіт спадкодавцем не складався, спадкоємці першої черги відсутні, у зв`язку з чим позивач є спадкоємцем за законом. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2017 року позивачці визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті брата, тривалістю один місяць. У подальшому рішенням суду від 18 жовтня 2017 року позивачці відмовлено у повторному наданні строку для прийняття спадщини після смерті брата. Рішенням суду від 14 грудня 2022 року позивачці відмовлено у встановленні факту прийняття спадщини після смерті брата. Рішенням суду від 17 жовтня 2024 року, залишеним в силі постановою апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, позивачці відмовлено у визнанні права власності на спадкове майно після смерті брата. Не зважаючи на рішення суду, яким ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті брата, вона не реалізувала спадкові права, зокрема через недоведення їй цього рішення представником. Вона неодноразово зверталася до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Зіньковського І.М. із метою реалізації спадкових прав, подаючи заяви про прийняття спадщини, однак заяви не приймалися, а роз`яснення не надавалися. 16 жовтня 2024 року адвокат Цуркан В.І. під час ознайомлення із судовими справами позивачки виявив лист приватного нотаріуса Зіньковського І.М. від 28 травня 2021 року № 73/01-16, у якому останній відмовив ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті брата, не здійснив реєстрацію такої заяви, не відкрив спадкову справу та не видав постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вказавши у своїй відповіді, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, не проживала зі спадкодавцем, тому відсутні підстави для прийняття такої заяви, а також, що подання заяви не є нотаріальною дією, тому постанова про відмову не виноситься. Унаслідок зазначених дій та бездіяльності нотаріуса позивач фактично позбавлена можливості реалізувати право на спадкування, незважаючи на наявність судового рішення про надання додаткового строку, документів, що підтверджують родинні відносини та відсутність заповіту та спадкових спорів між іншими особами. Таким чином, дії нотаріуса суперечать вимогам законодавства та порушують гарантоване Конституцією України право на судовий захист і реалізацію спадкових прав. Просив визнати протиправними дії та бездіяльність приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Зіньковського І.М. щодо неприйняття для оформлення та проведення реєстрації заяви спадкоємця за законом ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2017 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а також зобов`язати приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Сумської області Зіньковського І.М. застосувати належні нотаріальні дії по прийняттю для оформлення та проведення реєстрації заяви спадкоємця за законом ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті рідного брата ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2017 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позову. Суд вважав, що позивач не довела факту подання нотаріусу належної письмової заяви про прийняття спадщини (особисто чи поштою), тоді як усне звернення не створює обов`язку для нотаріуса реєструвати заяву чи відкривати спадкову справу. Відповідно, у нотаріуса не виникло передбачених законом підстав для вчинення нотаріальних дій. Однак нотаріус фактично розглянув звернення позивачки по суті та повідомив їй свою позицію листом, а подання заяви про прийняття спадщини не є нотаріальною дією, тому відсутність постанови про відмову не порушує закон. Також враховано, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини, а попередні судові рішення вже містять оцінку цих обставин і набрали законної сили. Із огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації заяви не свідчить про порушення прав позивача, а підстави для визнання дій чи бездіяльності нотаріуса протиправними та зобов`язання його вчинити дії - відсутні. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник позивачки оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно поклав на ОСОБА_1 відповідальність за нереалізацію спадкових прав, дійшовши помилкового висновку про відсутність її належного звернення до нотаріуса. Вона неодноразово зверталася до нотаріуса з питання прийняття спадщини, однак останній відмовлявся приймати та реєструвати відповідну заяву, не надавав письмової відмови та не відкривав спадкову справу, чим допустив протиправну бездіяльність. Зазначає про неправомірність розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відсутності належного підготовчого провадження, а також неналежного оформлення та можливого спотворення процесуальних документів, зокрема протоколу судового засідання. Доводить, що вона є спадкоємцем другої черги після смерті рідного брата, фактично прийняла спадщину та вживала заходів для її оформлення, однак через неправомірні дії та бездіяльність нотаріуса не змогла реалізувати свої спадкові права. Також просить постановити окрему ухвалу стосовно порушення нотаріусом ОСОБА_3 вимог законодавства. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відповідач та третя особа не скористалися правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 рідний брат ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 19-26). Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2017 року (справа № 583/668/17) ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата, тривалістю один місяць. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2017 року (справа № 583/2650/17), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2022 року (справа № 583/2477/21) відмовлено ОСОБА_1 у встановленні факту прийняття спадщини після смерті брата. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року (справа № 583/2734/24), відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті брата. Згідно із інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 03 вересня 2024 року №78204145 та від 17 вересня 2024 року № 78378755, заповіт після смерті ОСОБА_2 не складався, відповідно до довідок від 03 вересня 2024 року № 78204133 та від 17 вересня 2024 року № 78378722, спадкова справа після його смерті не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Із повідомлення приватного нотаріуса Зіньковського І.М. від 28 травня 2021 року №73/01-16 вбачається, що нотаріус, посилаючись на статті 1269 та 1272 ЦК України, розглянувши надані ОСОБА_1 документи щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , не вбачав підстав для прийняття заяви про прийняття спадщини у зв`язку з її неприйняттям заявницею та пропуском строку, зазначивши, що подання такої заяви не є нотаріальною дією, а тому відсутні підстави для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 12). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина перша, п`ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Стаття 1270 ЦК України визначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див.: постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див.: пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19). Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу (див. постанови Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 185/9284/23 (провадження № 61-10253св24) вказано, що: «згідно з вимогами чинного законодавства нотаріальні дії вчиняються нотаріусами відповідно до наданих їм повноважень та із дотриманням визначеної законом процедури. […] Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій». У справі, що переглядається: позивач посилається на порушення нотаріусом Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, за змістом яких у книзі обліку і реєстрації спадкових справ реєструються і формуються у спадкові справи, зокрема, заяви, що свідчать про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна; про прийняття спадщини; та інші (п. 11.3.1); суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини в усній формі, і зі змісту відповіді нотаріуса вбачається, що передбачені законом підстави для її прийняття та для заведення спадкової справи були відсутні. Сама по собі відсутність реєстрації усної заяви позивачки про прийняття спадщини не свідчить про порушення її права на спадкування, оскільки приватним нотаріусом вказана заява була розглянута по суті, зміст рішення по суті заяви був доведений до позивачки у формі листа. Заяви про прийняття спадщини не є нотаріальною дією, тому виносити постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії не було підстав. Суд врахував наявність судових рішень у яких надавалася оцінка діям позивачки щодо можливості прийняття нею спадщини після смерті брата. Суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку, що право на оскарження дій та бездіяльності нотаріуса (нотаріальних дій) може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу, і зобов`язання нотаріуса прийняти та зареєструвати таку заяву не дозволить ефективно захистити та відновити її спадкові права, які не були порушені нотаріусом. Позивачкою у свою чергу вичерпано усі можливі способи для прийняття спадщини після смерті брата. Безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову з мотивів відновлення спадкових прав позивачки, які, на її думку, були порушені внаслідок неправомірних дій та бездіяльності нотаріуса, вчинених 28 травня 2021 року. Апеляційний суд звертає увагу на внутрішню суперечливість позиції сторони позивача. Так, у позовній заяві сторона посилається, зокрема, на невиконання її попереднім представником обов`язку щодо належного доведення до її відома рішення суду від 23 червня 2017 року про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті брата, що, за її твердженням, унеможливило своєчасну реалізацію спадкових прав. Водночас позивачка обґрунтовує порушення своїх спадкових прав неправомірними діями та бездіяльністю нотаріуса, які, на її думку, також перешкодили реалізації таких прав. Наведене свідчить про непослідовність доводів апеляційної скарги та відсутність чіткого причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами і неможливістю реалізації позивачкою свого права на спадкування. Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження Із матеріалів справи убачається, що її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження. Незважаючи на те, що провадження у справі було відкрито як спрощене, суд першої інстанції своєчасно усунув таку процесуальну помилку та забезпечив розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених для загального позовного провадження. У межах цього провадження судом було проведено підготовче судове засідання, під час якого, зокрема, вирішено питання щодо витребування доказів, що свідчить про належну реалізацію судом своїх процесуальних повноважень та дотримання принципів змагальності і диспозитивності. У той же час, представник позивачки у своїй заяві просив провести призначене на 27 січня 2026 року судове засідання без його присутності, що і було здійснено. Посилання апелянта на відсутність належного підготовчого провадження є необґрунтованими та спростовуються наведеними обставинами. Безпідставними є доводи щодо неналежного оформлення та можливого спотворення процесуальних документів, зокрема протоколу судового засідання, оскільки будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження цих тверджень апелянтом не надано, а матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про такі порушення. Було проведено підготовче судове засідання, на яке учасники справи та їх представники не з`явилися, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася. Отже, наведені у цій частині доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого рішення. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність постановлення окремої ухвали Колегія суддів зазначає, що за статтею 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно зі статтею 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала. У межах обставин цієї справи апеляційний суд не знаходить істотного порушення закону, яке б зумовлювало постановлення окремої ухвали. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу сторони позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Висновки суду щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Цуркана Віктора Івановича залишити без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Повна постанова складена «28» квітня 2026 року. Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов Судді А.П. Сидоренко М.В. Щербаченко