LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813506/1054/24

від 02.04.2026 ·

Номер провадження: 22-ц/813/3414/26 Справа № 506/1054/24 Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 02.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Приватне підприємство «АГРОФОН», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року, на ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року, на ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року, на ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року в частині вимог, та не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль зі стягненням орендної плати, 3% річних, індексу інфляції, пені за користування земельною ділянкою, в обґрунтування якої зазначив, що між ОСОБА_3 та ПП «АГРОФОН» укладена додаткова угода до договору оренди землі, кадастровий номер №5123184200:01:002:0220, площею 4.5047 га ріллі, яка знаходиться на території Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно якої сторони погодилися викласти пункт 8 договору у наступній редакції: договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, після спливу вказаного терміну орендар має переважне право на поновлення його на новий строк на тих же самих умовах, за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця. Сторони погодилися викласти пункт 9 договору у наступній редакції: встановити розмір орендної плати на рівні 7% відсотків від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладання угоди становить 130035,12 грн. Даний договір оренди зареєстрований 16.08.2016 і діє до 31.12.2023. ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 успадкував майно, отримавши свідоцтво на спадщину, яке зареєстроване в реєстрі за №2262, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером №5123184200:01:002:0220 площею 4.5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Термін дії договору оренди закінчився 31.12.2023. ОСОБА_1 15.04.2024 особисто прибув в офіс ПП «АГРОФОН» та пропонував звільнити його земельну ділянку, але отримав відповідь про те, що підстав для звільнення земельної ділянки немає і ПП «АГРОФОН» і надалі буде її обробляти. В подальшому на ім`я ПП «АГРОФОН» направлена претензія на звільнення земельної ділянки. Разом з тим, ПП «АГРОФОН» засіяв земельну ділянку соняшником та пообіцяв звільнити земельну ділянку після збору врожаю сояшника. Станом на 22.09.2024 ПП «АГРОФОН» зібрав сояшник, але категорично відмовляється звільнити земельну ділянку, мотивуючи тим, що договір діє до 31.12.2024, а сільськогосподарський рік закінчується у серпні, тому вони звільнять земельну ділянку лише у серпні 2025 і не раніше, що і змусило позивача звернутися до суду. Позивач наголосив, що після смерті матері він повідомив представника ПП «АГРОФОН» в с. Топали Кожухаря А. про те, що він є спадкоємцем після смерті матері і що кошти за орендну плату слід перераховувати на його рахунок. ПП «АГРОФОН» не виконує умов договору оренди, не виплачує орендну плату. ОСОБА_1 не надавав згоду на продовження дії договору оренди. Позивач вважає, що всього з відповідача підлягає стягненню 35891,22 грн. З урахуванням прийнятої судом заяви позивача, останній просив суд усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області шляхом зобов`язання Приватного підприємства «АГРОФОН» її звільнення з 01.10.2024 у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки б/н від 12.06.2012 та додаткової угоди б/н від 16.08.2016 31.12.2023 та відмовою у сплаті орендної плати протягом двох років поспіль; стягнути з Приватного підприємства «АГРОФОН» на користь ОСОБА_1 орендну плату у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області відповідно до договору оренди земельної ділянки б/н від 12.06.2012, укладеного між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 та додатковою угодою б/н від 16.08.2016 за 2022, 2023 роки у сумі 23188,92 грн, вирішити питання розподілу судових витрат. Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року клопотання представника позивача адвоката Кресюна В.А. про допит свідків задоволено в частині допита як свідка ОСОБА_4 ; у задоволенні клопотання відповідача про направлення справи за підсудністю до Балтського районного суду Одеської області відмовлено. Суд відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_5 з огляду на відсутність зазначення у повному обсязі ім`я свідка. Підставою для відмови задоволення клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю стало те, що земельна ділянка, з приводу якої виник спір, розташована на території Окнянської територіальної громади Подільського району, тобто має місце виключна підсудність. Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 25.03.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Кресюна В. А. про об`єднання цивільної справи №506/1054/24 та №506/1053/24 в одне провадження відмовлено, письмову заяву представника позивача адвоката Кресюна В. А. про збільшення позовних вимог залишено без руху. 31.03.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кресюн В.А. надав заяву про збільшення позовних вимог з прохальною частиною у тій самій редакції. Окнянський районний суд Одеської області ухвалою від 23.04.2025 року у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кресюна В. А. про збільшення позовних вимог (зміна предмета і підстав позову) відмовив, провадження в частині вимог про стягнення коштів, а саме орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га по договору оренди земельної ділянки б/н від 12.06.2012 за період 2022 та 2023 роки у сумі 23 188,92 грн закрив у зв`язку з відсутністю предмету спору, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Кресюна В.А. про призначення комплексної судової сільськогосподарської та економічної експертизи, про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України та про допит свідків відмовив, закрив підготовче провадження у цивільній справі та призначив справу до судового розгляду. Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 14.05.2025 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кресюна В.А. про допит свідків залишено без розгляду з підстав подання його з порушенням вимог ст. 44, 91, 182 ЦПК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Окнянський районний суд Одеської області рішенням від 22.05.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області відмовив повністю. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «АГРОФОН» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. Вирішив питання про повернення ОСОБА_1 судового збору сумі 605,60 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що сторона позивача посилається на перешкоди у користуванні земельною ділянкою, котрі чиняться відповідачем, разом з тим, жодних доказів на підтвердження даних обставин не надано, тобто позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.Позивач не виконав у встановлений термін вказаний у Земельному кодексі України і Законі України «Про оренду землі» обов`язок, а невиконання особою, яка стала новим орендодавцем і власником земельної ділянки (позивач у справі) обов`язків, визначених законом, позбавило орендаря (відповідач у справі) земельної ділянки ПП «Агрофон» виконати свій обов`язок по сплаті орендної плати новому власнику земельної ділянки у терміни, про які стверджує сторона позивача. Претензія не містить платіжних реквізитів нового власника земельної ділянки, також не надані примірники акту прийому-передачі (повернення) земельної ділянки.Позивач звернувся до відповідача у порядку, котрий встановлений чинним законодавством, із заявою щодо виплати орендної плати за 2022-2023 роки, у тому числі надавши відповідні документи про зміну власника і зазначивши відповідні реквізити рахунку на перерахування коштів, лише 07.02.2025 року, на підставі чого відповідачем здійснено оплату згідно умов договору оренди за користування земельною ділянкою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22.05.2025 року з огляду на його незаконність та грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права; ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; відмовити ПП «АГРОФОН» у стягненні з ОСОБА_1 коштів у сумі 25 000,00 грн. за надання правової допомоги; скасувати ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 05.02.2025 року, ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 23.04.2025 року, ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 14.05.2025 року, задовольнивши клопотання про допит свідків та витребування доказів. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно встановлено обставини по справі та не взято до уваги й не досліджено надані ОСОБА_1 докази, а саме: копію додаткової угоди б/н та дати, копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.04.2024, копію свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, копію договору про надання правничої допомоги адвокатом №11 від 15.04.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер ВН №1341760 від 15.04.2024. ПП «АГРОФОН» отримало претензію під підпис, проте відповіді так і не надало. Вказаними доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 ще 15.04.2024 повідомив ПП «АГРОФОН» про необхідність звільнення належної йому земельної ділянки та не використання шляхом засіву. Актом обстеження земельної ділянки Окнянською селищною радою Подільського району Одеської області від 06.01.2025 встановлено, що вказана земельна ділянка однорідно засіяна озимою культурою. Витягом з Державного реєстру речових прав від 03.02.2025 встановлено припинення договору оренди земельної ділянки. ПП «АГРОФОН» після закінчення дії договору оренди земельної ділянки 31.12.2023 не передав її за актом приймання-передачі об`єкта оренди ОСОБА_1 . Суд вибірково взяв до уваги покази свідка ОСОБА_4 , вирвавши їх з контексту його показів. Судом першої інстанції порушено ст. 10 та 12 ЦПК України, не забезпечено принцип верховенства права, змагальність сторін, об`єктивність та неупередженість при розгляді справи по суті та заздалегідь прийнято сторону відповідача. З метою повного та об`єктивного розгляду справи стороною позивача заявлялися клопотання про витребування доказів, адже відповідач ігнорував адвокатські запити. Окрім того, стороною позивача заявлено клопотання про допит чотирьох свідків, однак суд задовольнив клопотання в частині допиту одного свідка. Суд не взяв до уваги вимоги ст. 34 Закону України «Про оренду землі» та п. 43 договору оренди землі, відповідно до яких невід`ємними частинами є акт приймання-передачі. ПП «АГРОФОН», отримавши претензію від 15.04.2024, не повернув земельну ділянку за актом приймання-передачі. Суд безпідставно захистив інтереси відповідача, який засіює земельну ділянку та отримує зиск від її обробки, знехтувавши при цьому інтересами власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Суд незаконно стягнув з ОСОБА_1 на користь ПП «АГРОФОН» кошти у розмірі 25 000,00 грн за надання правової допомоги, не врахувавши, що дана категорія справ не є складною, є типовою, адвокат надає послуги ПП «АГРОФОН» з 2019 року, не врахувавши матеріального стану сторін ПП «АГРОФОН» є юридичною особою, що обробляє поля та має великі прибутки, а ОСОБА_1 на даний час безробітний, немає доходу, окрім оренди за земельну ділянку, яку відповідач захопив з 01.01.2024 та не повертає. Також відсутні докази, що саме адвокат надав до суду відзив від 31.10.2024, заяву від 13.02.2025 та заяву про розподіл судових витрат від 12.05.2025, адже вказані документи підписано директором підприємства Степчук Т. М. Адвокат не надав підтвердження про його роботу по даній справі, кількість витраченого часу, він приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на що витратив не більше ніж 2,5 години, тому розмір наданої правової допомоги необхідно зменшити до 3 000,00 грн. Ухвали, які не оскаржуються окремо від рішення суду, є незаконними. В підготовчому судовому засіданні представником позивача заявлялись клопотання про допит свідків та витребування доказів з метою повного та об`єктивного розгляду справи по суті. Судом було задоволено клопотання в частині допиту свідка ОСОБА_4 , який разом з позивачем ОСОБА_1 надали покази про те, що ОСОБА_6 є керуючим ПП «АГРОФОН», а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 працюють у ПП «АГРОФОН» трактористами, які у 2024 та 2025 засівали, обробляли та збирали сояшник, а восени 2024 засіяли земельну ділянку ОСОБА_1 озимою пшеницею. Весною 2025 продовжують обробляти технікою ПП «АГРОФОН» земельну ділянку: вносять добрива, оприскують хімією та готуються збирати врожай. Судом незаконно відмовлено у витребуванні доказів по справі, які б підтвердили, що ПП «АГРОФОН» незаконно захопило земельну ділянку та незаконно її обробляє. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.07.2025 року відкрито апеляційне провадження та Приватному підприємству «АГРОФОН» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. Адвокат Кресюн В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , копію ухвали про відкриття провадження від 15.07.2025 року отримав 18.07.2025 року о 22:54:52 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Адвокат Сердюков Б.Л., який діє в інтересах Приватного підприємства «АГРОФОН», копію ухвали про відкриття провадження від 15.07.2025 року та копію апеляційної скарги отримав 18.07.2025 року о 22:55:08 та 24.06.2025 року о 19:35:38 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Представник приватного підприємства «АГРОФОН» - адвокат Сердюков Б.Л. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема сплатити орендну плату, а тому не несе відповідальності за невиконання зобов`язань щодо її сплати. ОСОБА_1 всупереч ст. 148-1 ЗК України і ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» не виконав обов`язку, передбаченого законом та не сповістив ПП «АГРОФОН» про те, що став новим власником земельної ділянки. Претензія від 15.04.2024 не відповідає приписам ст. 148-1 ЗК України ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та не містить доказу звернення до відповідача у місячний строк з 16.09.2023; до претензії не було додано платіжних реквізитів, акту прийому-передачі земельної ділянки; претензія містить дві взаємовиключні вимоги «звільнити негайно земельну ділянку» та «протягом трьох днів з моменту отримання вказаної претензії», що є абсурдним за змістом, зважаючи на протиріччя одна одній та те, що ПП «АГРОФОН» припинило використання земельної ділянки з 01.01.2024 та не вчиняло жодних перешкод у користуванні ОСОБА_1 належної йому земельної ділянки. ОСОБА_1 лише під час розгляду справи 07.02.2025 звернувся із заявою про оплату йому орендної плати за 2022-2023 роки, надавши платіжні реквізити, однак не надав акту прийому-передачі земельної ділянки. Після чого відповідач 10.02.2025 здійснив відповідну оплату, що демонструє належне та своєчасне виконання ПП «АГРОФОН» свого обов`язку. Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги свідчення ОСОБА_4 , адже вони нічим не підтверджені. Згідно витягу з ДРРП від 03.02.2025 вбачається, що скаржник вчинив дії, наслідком яких стало документальне підтвердження припинення договору оренди, строк якого закінчився 31.12.2023, при цьому він не був обмежений у вчиненні відповідних дій з 01.01.2024. Доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права є безпідставними та необґрунтованими. Наголошує, що ПП «АГРОФОН» жодним чином не порушував права позивача як власника земельної ділянки та не вчиняв жодних перешкод позивачу у користуванні нею. Щодо судових витрат, то скаржник власними діями підтверджує, що протягом двох років має матеріальну можливість наймати двох різних представників, що і було враховано судом першої інстанції при розподілі судових витрат, а тому доводи скаржника є бездоказовими та маніпулятивними. Вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тобто він і повинен нести судові витрати за результатами розгляду справи. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про допит у якості свідків в режимі відеоконференції з Окнянським районним судом Одеської області ?Кожухаря А.Л., ? ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; клопотання про витребування від ПП «АГРОФОН» доказів про те, що він на протязі 2024 року обробляв та засівав поле площею 142 га сояшником та озимою пшеницею на якому знаходиться земельна ділянка кадастровий № 5123184200:01:002:022 площею 4,5047 та ріллі, а саме: карту поля площею 142 га; схему посіву зернових та технічних культур; схему внесення добрив; схему обробки хімією; статистичну звітність ПП «АГРОФОН» за 2024 рік; податкові накладні на придбання мінеральних добрив, гербіцидів та хімії по обробці вказаного поля; податкові накладні на придбання посівного матеріалу, посіву зернових та технічних культур, мінеральних добрив, хімії, продажу соняшника та транспортних послуг. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.04.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів та допит свідків, оскільки вказані докази не стосуються предмету доказування, з якими позовними вимогами звернувся позивач, з урахуванням предмету перегляду в апеляційній інстанції. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кресюн В.А. просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22.05.2025 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача ПП «АГРОФОН» адвокат Сердюков Б.Л. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22.05.2025 року без змін. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою не надано. Позивач, ставши новим орендодавцем і власником земельної ділянки не виконав обов`язок, що й позбавило орендаря земельної ділянки ПП «Агрофон» сплатити орендну плату новому власнику земельної ділянки у визначений термін. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати орендної плати за 2022-2023 роки лише 07.02.2025 року, надавши відповідні документи про зміну власника і зазначивши відповідні реквізити рахунку на перерахування коштів, на підставі чого відповідачем було здійснено оплату згідно умов договору оренди за користування земельною ділянкою. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_9 (орендодавець) та Приватним підприємством «АГРОФОН» (орендар) у 2011 укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Топалівської сільської ради. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Красноокнянському районі 30.08.2012 за №512310004001018. Договір укладено на 5 років, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8). Згідно додаткової угоди до договору оренди землі б/н, орендодавець ОСОБА_3 та орендар Приватне підприємство «АГРОФОН» уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5 га ріллі, яка знаходиться на території Топалівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони погодилися викласти пункт 8 договору у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023. Після спливу вказаного терміну орендар має переважне право на поновлення його на новий строк на тих же самих умовах, за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця». Сторони погодилися викласти пункт 9 договору у наступній редакції: «встановити розмір орендної плати на рівні 7% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення угоди становить 130035,12 грн. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.2023, виданого державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н. О. та зареєстровано в реєстрі за №2262, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 4,5047 гектара (рілля площею 4,5047 га), кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, місце розташування: Одеська область, Подільський район, Окнянська територіальна громада, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №346821792 від 16.09.2023, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 133304651231. Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав №346821921 від 16.09.2023, у якому вказано, що державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Сарафанюк Ю. В. 10.08.2016 зареєстровано речове право право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047, строк дії 31.12.2023, орендодавець ОСОБА_1 , орендар Приватне підприємство «Агрофон»; документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 12.06.2012, видавник ПП «Агрофон» та ОСОБА_3 , додаткова угода, серія та номер б/н, виданий 28.07.2016, видавник ПП «Агрофон» та ОСОБА_3 . Згідно інформаційної довідки №374272262 від 15.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2262, виданого 16.09.2023 державним нотаріусом Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Мороз Н. О. Вказана довідка також містить інформацію про державну реєстрацію речового права за №15935984, дата та час державної реєстрації 10.08.2016, державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Сарафанюк Ю. В., документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 12.06.2012, видавник ПП «Агрофон» та ОСОБА_3 , додаткова угода, серія та номер б/н, виданий 28.07.2016, видавник ПП «Агрофон» та ОСОБА_3 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30965195 від 16.08.2016, вид іншого речового права право оренди земельної ділянки, строк дії 31.12.2023, орендодавець ОСОБА_1 , орендар Приватне підприємство «Агрофон». Предметом судового розгляду у цій справі є спір щодо неповернення та користування Приватним підприємством «АГРОФОН» земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га, належній позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, після закінчення терміну дії договору оренди, укладеного між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 . Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31). Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. У доктрині цивільного права всі способи захисту прийнято поділяти на декілька груп залежно від того, які відносини склалися між сторонами спору. З огляду на це найчастіше їх поділяють на речові та зобов`язально-правові. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо сторони не перебували в договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. висновки, викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин його можна пред`явити лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою в договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності. Речове право захищають за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме собою зобов`язального правовідношення. Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не можна заявити, а право власника слід захищати за допомогою зобов`язально-правових способів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20). З огляду на викладене договірний характер правовідносин між сторонами спору унеможливлює застосування до них положень статті 391 ЦК України. Порядок звернення до суду встановлюють положення ЦПК України, частиною першою статті 175 якого визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статі 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач відповідно до статті 175 ЦПК України пропонує (викладає) в позові правову кваліфікацію спору, зокрема формулює в ньому спосіб захисту, який, на його думку, забезпечить відновлення такого права. При цьому процесуальний закон не вимагає посилання на законодавчу норму, яка передбачає цей спосіб захисту або дозволяє його застосувати. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 31). Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19). Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №904/7803/21, від 20 вересня 2023 року у справі №910/3453/22, від 01 листопада 2023 року у справі №910/7987/22. У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові. У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 26 травня 2022 року у справі №910/17717/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі №990/150/23). Звертаючись до суду із позовом, який в подальшому уточнювався, позивач посилався на те, що між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «АГРОФОН» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5 га ріллі. Термін дії договору оренди землі закінчився 31.12.2023 року. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 . Після закінчення строку договору оренди землі ПП «Агрофон» не звільнив земельну ділянку та не повернув її орендодавцю. Зазначає, що ПП «АГРОФОН» засіяло належну йому на праві приватної власності земельну ділянку та категорично відмовляється звільнити земельну ділянку. 15.04.2024 року на адресу відповідача направлялась претензія про звільнення земельної ділянки. Вказаним порушуються права власника, останній не може в повній мірі реалізувати правомочності свого права, внаслідок чого вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, пред`явивши до відповідача позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області шляхом зобов`язання Приватного підприємства «АГРОФОН» її звільнення. Як зазначалося вище, договір оренди землі від 12.06.2012, дія якого продовжена додатковою угодою між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 від 28.07.2016, спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , припинив свою дію з огляду на закінчення строку, на який його було укладено. Факт припинення дії оспорюваного договору оренди сторони спору не заперечують, про що зазначається відповідачем у відзиві на позовну заяву. Доказів продовження строку дії цього договору матеріали справи не містять. Більш того, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав №411172829 від 03.02.2025, державним реєстратором Ремінним О. О. на підставі заяви ОСОБА_1 з реєстраційним номером 64873802 від 30.01.2025 припинено речове право щодо земельної ділянки площею 9,01 га, у тому числі ріллі 9,01 га, дата внесення відомостей 03.02.2025. Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про орендну землі»). Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За приписами статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, у спірних правовідносинах вимоги пред`явленого позивачем позову за своєю суттю спрямовані на повернення у володіння власника ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га, що раніше використовувалася Приватним підприємством «АГРОФОН» на підставі договору оренди, та який після закінчення строку оренди (31.12.2023) не виконав обов`язку з її повернення власнику (орендодавцю). Положення статті 785 ЦК України та статті 34 Закону України «Про оренду землі» визначають обов`язок орендаря негайно повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди. Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц). Стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага доказів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Пунктом 21 Договору оренди землі визначено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку. Згідно пункту 37 договору оренди землі дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Отже умовами укладеного договору оренди землі передбачено повернення орендарем земельної ділянки Орендодавцеві після припинення договору земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Таким чином, тягар доведення повернення орендарем земельної ділянки Орендодавцеві після припинення договору земельної ділянкилежить на орендарі ПП «АГРОФОН». Колегією суддів встановлено, що згідно претензії №1 від 15.04.2024 за вих. №56/2, позивач звертався до генерального директора Приватного підприємства «Агрофон» та просив негайно звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5 га ріллі, яка знаходиться на території Топальської сільської ради Подільського району Одеської області; у разі не звільнення земельної ділянки у добровільному порядку позивач наголосив, що буде звертатися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою. Факт направлення претензії підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта» від 16.04.2024, а факт її отримання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи. Згідно листа Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 06.01.2025 №02-25/49, встановлення суб`єкта господарювання на земельній ділянці площею 4,5 га ріллі з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220 є неможливим, оскільки на період фактичного виїзду спеціалістами поле вже було засіяне озимою культурою, а повноваження Окнянської селищної ради виявлення причетних до обробітку відсутні. Звернуто увагу сторони позивача, що органи місцевого самоврядування не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою та відповідно несуть за це відповідальність, передбачену законом. Водночас, головний спеціаліст відділу земельних і майнових відносин та екологічних питань Цеховський Р. О. за участі старости Топалівського старостинського округу Шульги Т. Ф. та за присутності власника земельної ділянки ОСОБА_1 провів обстеження земельної ділянки, яка розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га та категорією землі сільськогосподарського призначення, та виявив відсутність зовнішніх меж ділянки межовими знаками встановленого зразка, якими закріплюються контури поля; пророслі паростки рослини, схожої на озиму пшеницю з приблизним розміром стебла 10-15 см та шириною посіву міжряддя 20-30 см з глибиною посівного зерна 2-5 см. Відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження обставин повернення земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідності до умов укладеного договору оренди землі після його закінчення, тобто які б підтверджували фактичну та юридичну передачу земельної ділянки, наприклад акт приймання-передачі земельної ділянки (акт повернення), інші документи, суду не надано. Акт це фіксація факту. Оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки є юридичним підтвердженням фактичного повернення землі від орендаря до орендодавця. Крім того, матеріали справи містять лист директора ПП «АГРОФОН» від 01.08.2025, адресований ОСОБА_1 , у якому йдеться про те, що починаючи з 01.01.2024, тобто після закінчення строку оренди земельних ділянок, ПП «АГРОФОН» припинило їх використання та звільнило земельні ділянки і не чинило жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні ними, не відмовлялося від підписання актів прийому-передачі (повернення) земельних ділянок. У листі ПП «АГРОФОН» просить повідомити ОСОБА_1 , чи має він намір на підписання актів прийому-передачі (повернення) земельних ділянок, та у разі позитивної відповіді просять завчасно узгодити дату свого прибуття для їх підписання. Колегія суддів критично ставиться до вказаного листа та відхиляє його як доказ обґрунтування невикористання відповідачем земельної ділянки та не чинення перешкод позивачу з огляду на те, що вказаний лист підготовлений та відповідно надісланий стороні позивача через півтора роки з моменту припинення дії договору оренди та ініціювання позивачем судового розгляду його матеріально-правової вимоги. Установивши, що мета позову ОСОБА_1 спрямована на повернення належної йому на праві приватної власності земельної ділянки за наслідком закінчення строку дії договору оренди колегія суддів розглядає вимогу позову за правилами статті 785 цього Кодексу та статті 34 Закону України «Про оренду землі» (як правовий наслідок припинення договору оренди землі). З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача «АГРОФОН» повернути спірну земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 , адже у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, та невиконання орендарем свого обов`язку з повернення земельної ділянки, належним та ефективним способом захисту порушених прав орендодавця відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України є зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Суд у кожному окремому конкретному випадку має встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог. У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові Вказане відповідає правовій позиції, викладеній ВП ВС у постанові №910/2389/23 від 16.07.2025. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. З огляду на викладене, рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. З приводу оскарження інших судових рішень, зокрема ухвал суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, з підстав порушення судом норм цивільного процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Так, Окнянський районний суд Одеської області ухвалою від 05 лютого 2025 року клопотання представника позивача адвоката Кресюна В.А. про допит свідків задовольнив в частині допиту як свідка ОСОБА_4 . Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_5 з огляду на відсутність зазначення у повному обсязі ім`я вказаного свідка. У відповідності до ч. 2 ст. 91 ЦПК України, у заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. За результатами аналізу клопотання позивача про допит свідка ОСОБА_5 судом першої інстанції встановлено, що його зміст та форма не відповідають приписам цивільного процесуального закону, зокрема не містить тих імперативних вимог, про які йде мова у статті 91 ЦПК України. Зазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції обґрунтовано ухвалою суду від 05 лютого 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_10 . Щодо оскарження ухвали Окнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року, колегія суддів зазначає. Окнянський районний суд Одеської області ухвалою від 23.04.2025 року у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кресюна В. А. про збільшення позовних вимог (зміна предмета і підстав позову) відмовив, провадження в частині вимог про стягнення коштів, а саме орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га по договору оренди земельної ділянки б/н від 12.06.2012 за період 2022 та 2023 роки у сумі 23 188,92 грн закрив у зв`язку з відсутністю предмету спору, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Кресюна В.А. про призначення комплексної судової сільськогосподарської та економічної експертизи, про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України та про допит свідків відмовив, закрив підготовче провадження у цивільній справі та призначив справу до судового розгляду. Скаржник вказує, що ним заявлялись клопотання про витребування доказів та про допит свідків з метою об`єктивного розгляду справи, однак суд безпідставно залишив їх без задоволення. Отже скаржником ухвала оскаржується в частині відмови про витребування доказів та виклик свідків. Як встановлено колегією суддів, представником позивача 25.02.2025 року подано до суду клопотання про витребування від ПП «АГРОФОН» для проведення комплексної судової сільськогосподарської та економічної експертизи, необхідні докази: щодо оранки, придбання посівного матеріалу, обробки, внесення добрив, хімічних речовин і гербіцидів, транспортних витрат, продажу насіння сояшнику зібраного на полі площею 142 га в с. Тонали Подільського району, Одеської області за 2024 та 2025 роки, а саме: карту поля площею 142 га; схему посіву зернових та технічних культур, податкові накладні на придбання посівного матеріалу сояшника та озимої культури у 2024 році; схему внесення добрив, схему внесення гербіцидів; схему обробки хімією; схему оранки та обробки поля; табелі роботи трактористів та комбайнерів по роботі на вказаному полі; табелі роботи агронома на вказаному полі; податкові накладні на придбання мінеральних добрив, гербіцидів та хімії по обробці вказаного поля; податкові накладні на придбання посівного матеріалу сояшника та озимої культури у 2024 році; податкові накладні на надані транспортні послуги по перевезенню сояшника та зернових культур, статистичну звітність ПП «АГРОФОН» за 2024 рік. Крім того, стороною позивача заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору оренди земельної ділянки укладений між ПП «АГРОФОН» та ОСОБА_3 , зареєстрований 03.01.2012 та додаткову угоду від 17.08.2016 для огляду у судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно зазначено, що виходячи з предмету позову, тобто тієї матеріально-правової вимоги позивача та вимог клопотання про витребування доказів, необхідних для проведення експертизи, в призначенні якої стороні позивача було відмовлено, у задоволенні клопотання слід відмовити. Сторона позивача в порушення свого цивільно-процесуального обов`язку щодо обґрунтування заявленого клопотання не довела відсутність можливості отримання доказів, про які йде мова, поза судовою процедурою, зокрема договору оренди та додаткової угоди до нього. Більш того, як слушно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, вказані документи повинні бути і у розпорядженні позивача ОСОБА_1 , тож необхідність їх витребування саме у відповідача є незрозумілою. Судове рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про допит свідків ухвалено з дотриманням норм процесуального права, адже стороною позивача не дотримано вимог щодо змісту та форми, що ставляться до клопотання про виклик свідків та наведені у статті 91 ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції врахував, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Представник позивача зазначав, що свідки можуть підтвердити виконання робіт відповідачем на полі, разом з тим не навів обґрунтувань, яким чином вказане стосується предмета доказування. Щодо ухвали Окнянського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року, згідно резолютивної частини якої клопотання представника позивача адвоката Кресюна В. А. про допит свідків залишено без розгляду. У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2025 року представником позивача адвокатам Кресюном В.А. заявлено повторне клопотання про допит свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 з підстав попередньої відмови судом у задоволенні даного клопотання та враховуючи суттєвість їхніх показів для розгляду даної справи. Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Саме у підготовчому засідання суд вирішує питання про виклик у судове засідання свідків (п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 23.04.2025 року закрито підготовче засідання, а тому клопотання про допит свідків стороною позивача заявлено поза межами тієї стадії процесу, яка передбачала реалізацію процесуальних прав для цього. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення заявленого клопотання без розгляду на підставі п. 4 ст. 183 ЦПК України, адже підстав для повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій не було. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Враховуючи зазначене вище, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Щодо судових витрат Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №33 від 30.09.2024 року. При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 816,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №324 від 04.07.2025 року. Отже, з Приватного підприємства «АГРОФОН» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3117,15 грн. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно положень пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги адвокатом №11 від 15.04.2024, укладеного між адвокатом Кресюном В. А. та ОСОБА_1 , додаток №1 до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 28.09.2024, квитанції до платіжних інструкцій №37 та №38 від 30.09.2024 про перерахування ОСОБА_1 на рахунок адвоката Кресюна В. А. грошових коштів по 5 000,00 грн, а всього 10 000, 00 грн. Згідно п. 1 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги адвокатом від 28.09.2024, за надання правничої допомоги у правовідносинах, які виникли між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «АГРОФОН» щодо звільнення земельної ділянки, стягнення орендної плати, стягнення недотриманої вигоди за користування земельною ділянкою №5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га клієнт сплачує адвокату кошти в сумі 10 000,00 грн. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, предмет позову, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу за позовною заявою із вимогами про звільнення земельної ділянки та стягнення орендної плати, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, необхідний на виконання робіт, враховуючи критерії реальності, необхідності, виправданості, співмірними зі складністю даної справи, закриття провадження в частині вимог про стягнення коштів, а саме орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки б/н від 12.06.2012 у зв`язку з відсутністю предмету спору, та вимоги положення ст. 142 ЦПК України, якими передбачено розподіл витрат у разі закриття провадження у справі, якими позивач не обґрунтовував стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заява сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає задоволенню частково у сумі 5 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Окнянського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області та стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області задовольнити частково. Зобов`язати Приватне підприємство «АГРОФОН» (ЄДРПОУ 36642910) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5123184200:01:002:0220, площею 4,5047 га ріллі, яка знаходиться на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області ОСОБА_1 . Стягнути з Приватного підприємства «АГРОФОН» (ЄДРПОУ 36642910) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 3117,15 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року, ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2025 року, ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року в частині вимог, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 квітня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко О.Ю. Карташов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»