LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801127/6529/25

від 23.04.2026 ·

Справа № 127/6529/25 Провадження № 22-ц/801/801/2026 Категорія: 7 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 рокуСправа № 127/6529/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П. за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г. позивач: Вінницька міська рада відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2026 року, постановлену під головуванням судді Антонюка В.В. у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у комунальну власність Вінницької міської ради,- встановив : Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 , про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у комунальну власність Вінницької міської ради , посилаючись на недоведеність правомірності набуття права власності на це майно відповідачами і вибуття вказаного майна із володіння власника поза його волею. При цьому посилався на ст. 387 ЦК України, та вказував, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, оскільки вважає що відповідачі незаконно заволоділи вказаним майном. Просив витребувати у ОСОБА_1 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в тому числі убиральню літ. «Г», за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок літ. «А» за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:098:0146, земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:098:0147 та витребувати у ОСОБА_2 : земельну ділянку з кадастровим номером: 0510100000:02:098:0145. У суді першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Дудчик О.М. заявив клопотання про зупинення провадження у вказаній справі до набрання законної сили судового рішення у кримінальній справі №127/23644/25 , в ході якого вирішуватиметься питання щодо встановлення вини і фактів підробки документів, що стали підставою для незаконної реєстрації права власності на вказане майно та його подальшого продажу. Ухвалою Вінницького міського суду від 05.02.2026 року вищезазначене клопотання задоволено, провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №127/23644/25. В апеляційній скарзі керівник Вінницької окружної прокуратури просить зазначену ухвалу скасувати ,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду Зазначив, що суд не навів конкретного мотивованого зв`язку між предметом судового розгляду у даній справі з предметом доказування у кримінальній справі №127/23644/25, а також не зазначив, чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні ,перевіривши матеріали справи і оскаржувану ухвалу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню , а ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи ухвалу ,суд виходив із того, що у Вінницькому міському суді перебуває на розгляді кримінальна справа №127/23644/25, щодо обвинувачення директора ТОВ БКП «Строймонтаж ЛТД» Лєдньової-Щукіної Н.Б. та колишнього державного реєстратора Пасічника Ю.В. щодо обставин можливого підроблення документів, шахрайства та незаконної реєстрації права власності на спірне майно, результати розгляду якої можуть мати значення для встановлення факту законності вибуття майна з комунальної власності та оцінки добросовісності його набувачів. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про наявність передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України об`єктивної неможливості розгляду цивільної справи до набрання законної сили рішенням у зазначеному кримінальному провадженні, від якого залежить правильне вирішення спору. Колегія суддів, з таким висновком суду погодитись не може, оскільки суд невірно встановив обставини ,що мають значення для питання зупинення провадження у цій справі , внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про зупинення провадження у ній ,з огляду на наступне. Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно з п. 5 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України). Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) виснував, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом з тим необхідно ураховувати, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду». Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 588/1156/21 дійшов висновку про те, що: «сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи». Як вбачається із матеріалів справи, прокурор , який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, просив витребувати у комунальну власність Вінницької міської ради нерухоме майно та земельні ділянки ,розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у зареєстрованих на даний час їх власників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Тобто, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо встановлення правомірності чи неправомірності підстав вибуття вказаного майна у 2017 році із володіння Вінницької міської ради ,встановлення фактів добросовісності чи недобросовісності набуття права власності на вищезазначене майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Натомість предметом кримінальних правопорушень інкримінованих колишньому державному реєстратору речових прав на нерухоме майно та директору ТОВ БКП «Строймонтаж ЛТД» у справі № 127/23644/25 є використання підробленого договору купівлі-продажу від 03.05.1995 року при первинній реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості. Тому вирок суду у вказаній справі можливо слугуватиме доказом добросовісності або недобросовісності набуття права власності, саме первинного набувача, тобто директора ТОВ БКП «Строймонтаж ЛТД» Лєдньової-Щукіної Н.Б., але ніяким чином не буде впливати на добросовісність набуття права власності на спірні об`єкти нерухомості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зупинення провадження у справі допускається лише у разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, при цьому суд не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які мають преюдиційне значення, не можуть бути встановлені у цьому провадженні, а необхідність зупинення виникає лише тоді, коли неможливо прийняти рішення до ухвалення рішення в іншій справі. У даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї цивільної справи до вирішення кримінальної справи № 127/23644/25, оскільки обставини, які є предметом доказування у цій справі, можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних доказів. Зокрема, суд має можливість надати оцінку добросовісності набуття земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є ключовим для вирішення спору, незалежно від встановлення обставин щодо набуття права попереднім власником директором ТОВ БКП «Строймонтаж ЛТД» Лєдньової-Щукіної Н.Б. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, які саме встановлені судом фактичні обставини при розгляді справи № 127/23644/25, матимуть преюдиційне значення для вирішення цієї справи, чому зібрані у справі докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, а лише обмежився посиланням на положення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України та погодився з клопотанням відповідачки. Таким чином, сама по собі взаємопов`язаність із кримінальним провадженням не зумовлює неможливості розгляду справи, а тому відсутні й підстави для зупинення провадження у справі. Інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований на шкоду іншим учасникам справи, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства, а також призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Фрідлендер проти Франції»). ЄСПЛ зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47). Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки ухвала про зупинення провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: Л.О. Голота В.П. Рибчинський

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»