Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14655/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14655/24 пров. № А/857/2481/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №380/14655/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій,- суддя в 1-й інстанції Морська Г. М., дата ухвалення рішення 18 грудня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 березня 2024 року №134450014905, яким відмовлено йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року на посаді завідуючого майстерні в колгоспі ім. Котовського згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 травня 1990 року по 12 серпня 1990 року на посаді майстра будівельної бригади в районному об`єднанні молодіжних любительських клубів РОМКА згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року на посаді інженера-механіка у Львівському малому підприємстві Постачбуд (Товаристві обмеженою відповідальністю Фірма Постачбуд) згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 ), призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01 березня 2024 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08 березня 2024 року №134450014905. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року на посаді завідуючого майстерні в колгоспі ім. Котовського згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 травня 1990 року по 12 серпня 1990 року на посаді майстра будівельної бригади в районному об`єднанні молодіжних любительських клубів РОМКА згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року на посаді інженера-механіка у Львівському малому підприємстві Постачбуд (Товаристві обмеженою відповідальністю Фірма Постачбуд) згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ) та вирішити питання про призначення пенсії за віком з дати звернення із урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі; період роботи з 01 травня 1990 року по 25 травня 1990 року, оскільки відсутня дата наказу про звільнення, період роботи з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року, оскільки відсутні відомості щодо зміни назви організації. Вказує, що для зарахування вказаного стажу необхідно долучити уточнюючі довідки, виписки з наказів, особові рахунки, письмові трудові договори тощо. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 березня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою №1718 за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 08 березня 2024 року №134450014905 про відмову у призначенні пенсії. Рішення мотивоване наступним: Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 01 березня 2024 року. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік заявника на дату звернення 61 рік 05 місяців 09 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 22 років... Страховий стаж особи становить: 22 роки 08 місяців 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу особи не врахований період роботи в колгоспі з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року відповідно до записів трудової книжки колгоспника укр № НОМЕР_3 , оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі. Довідка щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі відсутня. Не зарахований період роботи з 01 травня 1990 року по 25 травня 1990 року відповідно до записів вищевказаної трудової книжки, оскільки відсутня дата наказу про звільнення, не зарахований період роботи з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року, оскільки відсутні відомості щодо зміни назви організації.... До страхового стажу не врахований період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 29 грудня 2016 року, оскільки відсутні відомості щодо сплати страхових внесків. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - постанова №794), від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років, починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01 липня 2000 року є обов`язковим. Працює. Особа матиме право на пенсійну виплату 23 вересня 2025 року або при набутті необхідного страхового стажу. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся у суд з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу спірних періодів його роботи, оскільки записи у трудовій книжці позивача містять інформацію, яка у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача, крім того, обов`язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року на посаді завідуючого майстерні в колгоспі ім. Котовського згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 травня 1990 року по 12 серпня 1990 року на посаді майстра будівельної бригади в районному об`єднанні молодіжних любительських клубів РОМКА згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року на посаді інженера-механіка у Львівському малому підприємстві Постачбуд (Товаристві обмеженою відповідальністю Фірма Постачбуд) згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ). Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено. Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412). Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу. За змістом п.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією. Відповідно до п.1 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно з п.13 Постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. За змістом п.18 цієї Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить наступні записи щодо спірних періодів: №1 - 18 вересня 1985 року прийнятий в члени колгоспу ім. Котовського. Наказ №14 від 24 вересня 1985 року; №2 - 03 січня 1986 року виключений із членів колгоспу ім. Котовського за власним бажанням. Наказ №1 від 03 січня 1986 року; №10 01 травня 1990 року прийнятий в будівельну бригаду майстром районного об`єднання молодіжних любительських клубів РОМКА. Наказ №15 від 03 травня 1990 року; №11 12 серпня 1990 року звільнений за власним бажанням. Наказ №36. Також трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи щодо спірних періодів: №5 01 липня 1991 року прийнятий на роботу в Львівське м/п Постачбуд на посаду інженера-механіка. Наказ №9 від 01 липня 1991 року; №6 - 29 грудня 1999 року звільнений з роботи за власним бажанням. Наказ №12 від 30 грудня 1999 року (а.с.79-85) Вказані записи виконано без виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, та усі завірені печатками роботодавців, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача. Разом з тим, рішенням від 08 березня 2024 року №134450014905 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі; період роботи з 01 травня 1990 року по 25 травня 1990 року відповідно до записів вищевказаної трудової книжки, оскільки відсутня дата наказу про звільнення, не зарахований період роботи з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року, оскільки відсутні відомості щодо зміни назви організації.... (а.с.12). Колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Колегія суддів зауважує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, так як записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, а тому не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди. Колегія суддів зазначає, що зазначений недолік оформлення трудової книжки відповідачем є формальним недоліком, а тому такий не може вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні вищевказаного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення. При цьому, колегія суддів зазначає, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, разом з тим, у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у трудовій книжці, зокрема, вчинення будь-яких заходів з метою встановлення дійсної кількості відпрацьованих позивачем трудоднів. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно дослідив спірні періоди роботи, зазначені у трудовій книжці позивача, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності таких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказаний відповідачем недолік трудової книжки, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу позивача. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу спірних періодів його роботи, оскільки записи у трудовій книжці позивача містять інформацію, яка у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача, крім того, обов`язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню та з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 18 вересня 1985 року по 03 січня 1986 року на посаді завідуючого майстерні в колгоспі ім. Котовського згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 травня 1990 року по 12 серпня 1990 року на посаді майстра будівельної бригади в районному об`єднанні молодіжних любительських клубів РОМКА згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ; з 01 липня 1991 року по 29 грудня 1999 року на посаді інженера-механіка у Львівському малому підприємстві Постачбуд (Товаристві обмеженою відповідальністю Фірма Постачбуд) згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ). Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №380/14655/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №380/14655/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М.А. Пліш Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.