Постанова 4856 № 560/16563/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/16563/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 27 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 19.05.2025 №104450014542 про призначення пенсії за вислугу років. Відповідача зобов`язано зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.09.1990 по 31.08.1991 року у Центральна міська лікарня ім. Тітова на посаді палатної санітарки травматологічного відділення №1, період навчання з 01.09.1991 року по 05.03.1994 року у Лисичанському медичному училищі, період роботи з 08.09.2003 по 17.09.2003 року у притулку для неповнолітніх психологом, та періоди роботи з 11.10.2017 по 30.04.2025 у Центральній міській лікарні ім. Тітова м. Лисичанськ на посаді акушерки та з 22.07.2024 по 04.04.2025 у фізіотерапевтичному кабінеті по розділу Клініка на посаді сестри медичної з фізіотерапії за сумісництвом, а також страхового стажу період роботи з 01.12.2023 по 30.04.2025 у Центральній міській лікарні ім. Тітова м. Лисичанськ на посаді акушерки. Також, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2025 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Позивач звернулася з заявою від 11.05.2025 року до територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугу років. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 19.05.2025 № 104450014542 про відмову позивачу в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підставою для відмови у призначенні пенсії є відсутність спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 згідно статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. В оскаржуваному рішенні загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 1 місяць 2 дні, а спеціальний стаж роботи, що дає право для призначення дострокової пенсії за вислугу років згідно із пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить 22 роки 4 місяці 27 днів. До спеціального стажу не зараховано період навчання та деякі періоди роботи до 11.10.2017, а також періоди роботи після 11.10.2017. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного. Правовідносини у сфері призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положеннями статті 52 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), який набув чинності з 01 квітня 2015 року, пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Надалі Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIII) до статті 55 Закону №1788-XII з 01 січня 2016 року також було внесено зміни. З урахуванням цих змін пункт "е" вказаної статті має такий зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року. Отже, Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян - 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, Законом №911-VIII. Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пункті "е", "ж" статті 55 Закону №1788-XII - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року. Таким чином, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Як встановлено з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу призначенні пенсії є відсутність спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 згідно статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Водночас згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає Право на призначення трудових пенсій, зараховуються, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.01.1992 року, питання нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я регламентувалось постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397, якою були затверджені Перелік закладів, установ та посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років та Положення про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я. Отже, вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. Як встановлено з матеріалів справи, до спеціального стажу позивачки не зараховано період роботи з 03.09.1990 по 31.08.1991 року у Центральній міській лікарні ім. Тітова на посаді палатної санітарки травматологічного відділення №1. При цьому, період роботи позивача з 03.09.1990 по 31.08.1991 року у Центральній міській лікарні ім. Тітова на посаді палатної санітарки травматологічного відділення №1 зарахований до страхового стажу. Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладноїмедичноїдопомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Відповідно до приміток 1-1,2 Переліку №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивачка в період з 03.09.1990 по 31.08.1991 року працювала на посаді палатної санітарки травматологічного відділення №1 у Центральна міська лікарня ім. Тітова. Відповідно до частини 1 розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку№909 право виходу на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад). До посад середнього медичного персоналу (молодших спеціалістів з медичною освітою) належать посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця спеціальної медичної освіти. Згідно із Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров`я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я від 29.03.2002 за №117, професії дезінфектора, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, молодшої медичної сестри (санітарки-прибиральниці, санітарки-буфетниці тощо) належать до категорії робітників. Наказом Міністерства економіки України від 25.10.2021 за №810 затверджено Зміни №10 до національного класифікатора ДК 003:2010, згідно якого посада санітарки є спорідненою (однотипною) професійною назвою роботи до посади молодшої медичної сестри. Перепік №909 містить примітку 3, якою визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років. На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 за №1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я. Відповідно до додатку до постанови Ради Міністрів СРСР №1397, а саме розділом II "Лікарі та інші медичні працівники" визначено, що право на призначення пільгової пенсії за вислугу років, також мають наступні працівники: лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікарів, акушери, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі, незалежно від найменування посад, та дезінфекційні інструктори. Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період роботи на посаді санітарки до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином, враховуючи наведене вище, суд першої інстанції вірно виснував, що посада палатної санітарки, яку з 03.09.1990 по 31.08.1991 року обіймала позивач, також підпадає під дію вказаної постанови і дає підстави для обчислення та зарахування спеціального стажу роботи в цій посаді. У зв`язку з тим, що позивач почала працювати на посаді палатної санітарки з 03.09.1990 по 31.08.1991 року, то на неї розповсюджуються положення постанови Ради Міністрів СРСР №1397 від 17.12.1959 за №1397 щодо пільгового обчислення стажу, а тому позивачка має право на зарахування цього періоду роботи на посаді палатної санітарки до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років. Стосовно зараховування до спеціального стажу позивачки період навчання з 01.09.1991 року по 05.03.1994 року у Лисичанському медичному училищі, судова колегія відзначає наступне. Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , остання 31.08.1991 року звільнена з займаної посади у зв`язку з вступом до медичного училища, 01.09.1991 року зарахована студенткою до Лисичанського медичного училища, 05.03.1994 року відрахована у зв`язку із закінченням навчання. Період навчання позивача в Лисичанському медичному училищі з 01.09.1991 року по 05.03.1994 року підтверджується копією диплому серії НОМЕР_2 від 07.03.1994 року, а також, визнається відповідачем оскільки зарахований до загального страхового стажу. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. В силу вимог пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до сталу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у навчальному закладі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років. Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування її на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди навчання в Лисичанському медичному училищі з 01.09.1991 року по 05.03.1994 року підлягають зарахуванню до спеціального страхового стажу позивача, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням п."е" ст.55 Закону №1788-ХІІ. Також, до спеціального стажу не зараховано період роботи позивача з 08.09.2003 по 17.09.2003 року у притулку для неповнолітніх психологом, при цьому вказаний період зарахований до страхового стажу. Відповідно до п. 1 Переліку «Освіта» - «Загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи» учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Вказаний Перелік містить лише посаду «практичний психолог», відповідно до чого, період роботи з 08.09.2003 по 17.09.2003 року у притулку для неповнолітніх психологом не зараховано позивачу у спеціальний стаж. Згідно із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач в період з 08.09.2003 по 17.09.2003 року працювала у притулку для неповнолітніх психологом. Листом Міністерства освіти і науки України № 1/9 193 від 18 травня 2001 року було роз`яснено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №

963. Посада «практичний психолог» включена до даного переліку. Проте, до затвердження «Положення про психологічну службу в системі освіти України» (наказ Міністерства освіти України від 01 липня 1993 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 липня 1993 року за № 101) згадуються дві назви відповідної посади «психолог» (інструктивний лист Державного Комітету СРСР з народної освіти від 27 квітня 1989 року № 16 «Про введення посади психолога в закладах народної освіти»). У зв`язку з тим, що посадові обов`язки «психолога» - «практичного психолога» навчальних закладів і установ освіти не змінювалися, то запис у трудовій книжці «психолог» (або інших документах, що відповідно до законодавства України підтверджують стаж роботи) є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога для виплати надбавки за вислугу років допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Відтак, робота позивача, як психолога регламентувалася тими ж нормативними актами, що і практичного психолога. Різниці між функціями, що виконує практичний психолог, та виконувала позивачка, обіймаючи посаду психолога, не вбачається. Аналогічна позиція висловлена ВС у постанові від 14.11.2019 у справі № 420/1494/17. Окрім того, відповідно до Постанови кабінету Міністрів України «Про типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх» № 565 від 09.06.1997 року, встановлено, що притулок для неповнолітніх - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років, основними завданням є соціальний захист позбавлених сімейного виховання неповнолітніх, які опинились в складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади; створення належних житлово-побутових і психологічно-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля. Неповнолітні можуть перебувати у притулку протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб. Таким чином, різниця між такими закладами, як дитячий будинок та притулок для неповнолітніх полягає в тому, що у останньому закладі неповнолітні перебувають тимчасово, що дає можливість для зарахування в спеціальний стаж період роботи з 08.09.2003 по 17.09.2003 року. Відтак, період роботи з 08.09.2003 по 17.09.2003 року у притулку для неповнолітніх психологом має враховуватись при обчислені спеціального стажу. З огляду на наведене вище, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 104450014542 від 19.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачу не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, а тому обгрунтовано та підставно визнаний таким, що підлягає скасуванню. Також судова колегія погоджується з доцільністю обраного судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.