Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3813/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3813/25 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 20.01.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства у справах ветеранів України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування наказу від 04.04.2025 року № 272; зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства у справах ветеранів України від 04.04.2025 року № 272 «Про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги», яким відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності; - зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням групи інвалідності. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є інвалідом II групи, внаслідок поранення контузії, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується відповідними довідками (ВЛК, МСЕК, про безпосередню участь у бойових діях), а також посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни, та пенсійним посвідченням. 21.05.2019р. позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі пп» б» п.1 ст.16-2 у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок війни. Відповідачем прийнято рішення у формі наказу Мінветеранів від 04.04.2025 № 272 про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у зв`язку з призначенням Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Вказане рішення слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що відповідно до довідки МСЕК від 18.11.2015 № 10ААВ 370157 після первинного огляду позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.11.2015 із причиною інвалідності: травма так, пов`язана із захистом Батьківщини. Пізніше відповідно до довідки МСЕК від 28.12.2022 серія № 12ААА 024237 Позивачу було встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Після повторного огляду відповідно до довідки МСЕК від 12.12.2024 № 12ААГ № 522408 позивачу було змінено групу інвалідності на ІІ групу з 12.12.2024, із причиною інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. У зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності позивач 25.12.2024 отримав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи. З приводу розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 Мінветеранів листом від 19.02.2025 № 3623/3/3.225 повідомив позивача, що відповідно до пункту 17 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336 (зі змінами), Мінветеранів розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, стосовно виплати або невиплати такої допомоги одержувачам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про одержувачів, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення одержувачів, свідків, представників державних органів і в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні з обґрунтуванням причини. Мінветеранів листом від 06.02.2025 № 2535/3.1/3.2-25 звернулось до Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України з проханням надати інформацію чи не отримував Позивач одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності відповідно до інших законів України. Відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення у формі наказу Мінветеранів від 04.04.2025 № 272 про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у зв`язку з призначенням позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (лист Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 16.02.2025 № 220/13/18353), яке на думку відповідача скасуванню не підлягає, просить в задоволенні позову відмовити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України - задоволено повністю. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 року витребувані додаткові докази. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 мав статус особи з інвалідністю ІІІ групи, відповідно до довідки МСЕК від 18.11.2015 № 10ААВ 370157, яка була встановлена після первинного огляду 18.11.2015 із зазначенням причини інвалідності: травма так, пов`язана із захистом Батьківщини, терміном на 1 рік. В подальшому, зі спливом терміну на який було призначено інвалідність, позивач не мав статусу особи з інвалідністю. Після мобілізаційних заходів у 2022 році позивач проходив військову службу. 13 вересня 2022 року ОСОБА_2 отримав мінно-вибухову травму: струс головного мозку, струс спинного мозку, ушиблену травму сідничного нерва ліворуч, нейросенсорну травму вух. На підставі довідки МСЕК від 28.12.2022 серія № 12ААА 024237 позивачу встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки МСЕК від 12.12.2024 № 12ААГ № 522408 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 12.12.2024, із причиною інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 звернувся до відповідача, щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №

336. Наказом Мінветеранів від 04.04.2025 № 272 відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у зв`язку з призначенням позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (надалі спірний наказ). З вказаним позивач не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 12 Закону №2011-XI військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до підпунктів 4-9 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання Відповідно до статті 162 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Згідно з частинами 2-3 статті 163 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 4 статті 163 Закону №2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 (Порядок №975). Згідно з пунктом 3 Порядку №975 (у редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 1 пункту 17 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи. Абзацами 1-3 пункту 19 Порядку №975 визначено, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі коли під час первинного огляду встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ВЛК від 05.06.2015 року №303, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.09.2015 року № 65, довідки МСЕК від 18.11.2015 року серія 10 ААВ №370157, посвідчення від 03.12.2015 року серія 0№119341, позивач отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини терміном на 1 рік до 01.12.2016 року. Підставою для призначення позивачу одноразової грошової допомоги 08.04.2016 року було встановлення інвалідності ІІІ групи 18.11.2015 року внаслідок перенесеної травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в зоні АТО на території Донецької області 23.02.2015 року. Статус особи з інвалідністю у позивача мав термін один рік з 18.11.2015 року по 01.12.2016 року. ГУ ПФУ в Миколаївській області на вимогу апеляційного суду надало Довідку від 16.03.2026 №1400-0504-8/20802 про те, що ОСОБА_1 не отримував пенсію по інвалідності за період з 01 грудня 2016 року по 30 вересня 2024 року. Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що на момент призову позивача за мобілізацією для проходження військової служби, позивач був придбаним для проходження військової служби та не мав статусу особи з інвалідністю. Згодом, 13.09.2022 року поблизу населеного пункту Тернові Поди Миколаївської області позивач отримав мінно-вибухову травму, пов`язану із захистом Батьківщини. Рішенням МСЕК від 12.12.2024 року позивачу було встановлену ІІ групу інвалідності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини. Даний факт підтверджується довідкою про безпосередню участь у бойових діях від 17.12.2024 року №591, довідкою МСЕК від 12.12.2024 року серія 12ААГ №522408, посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни від 25.12.2024 року серія НОМЕР_1 , пенсійним посвідченням від 21.03.2025 року серія НОМЕР_2 . Відтак, встановлення інвалідності ІІІ групи 18.11.2015 року внаслідок перенесеної травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в зоні АТО на території Донецької області 23.02.2015 року та ІІ групи інвалідності з 12.12.2024 року, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відбулося з різних підстав та внаслідок різних ушкоджень здоров`я. Таким чином, 13.09.2022 позивач отримав травму, внаслідок якої і було встановлено ІІ групу інвалідності. У спірному випадку ІІ група була встановлена не внаслідок переогляду та погіршення його стану після встановлення ІІІ групи внаслідок захворювань пов`язаних із захистом Батьківщини, а саме внаслідок отримання абсолютно іншої травми. Суд апеляційної інстанції констатує, що коментовані ушкодження здоров`я є незалежними один від одного, і дослідження питання травми та виплати одноразової грошової допомоги має здійснюватися, в спірному випадку, також незалежно (окремо) для кожного епізоду. Колегія суддів зазначає, що отримана 13.09.2022 позивачем травма як за часом, так і за обставинами її отримання відбулась з інших підстав та внаслідок інших ушкоджень здоров`я. Тобто, отримання другого поранення є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі встановлення інвалідності, оскільки на час отримання поранення, позивач був здоровим та придатним до проходження військової служби. Колегія суддів апеляційної інстанції вкотре звертає увагу на те, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності, після первинного встановлення інвалідності, може мати місце лише у разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних, які відбулись за різних обставин. Більш того, акцент уваги слід загострити на тому факті, що позивач з грудня 2016 року та станом на день його призову на військову службу за мобілізацією, вже не був особою з інвалідністю. Інвалідність ІІ групи встановлена в результаті отриманої травми у 2022 році, яка жодним чином не пов`язана із отриманою травмою у 2015 році. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №400/3813/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча-суддя: Г.П. Казанчук Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: О.В. Єщенко