Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/9932/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 р.Справа № 520/9932/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/9932/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області третя особа Приватне підприємство "САНПРОМ" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (далі - ТОВ "ФАРМСНАБ", позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), третя особа - Приватне підприємство "САНПРОМ" (далі також ПП "САНПРОМ"), в якій просив: визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови ТОВ "ФАРМСНАБ" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України (далі ПК України), оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10; зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області застосувати до ТОВ "ФАРМСНАБ" встановлені пп. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розділу XX Перехідні положення ПК України спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності за податкові (звітні) періоди з 01.01.2020 по лютий 2022 р., та винести відповідне рішення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "ФАРМСНАБ" судовий збір у сумі 3028 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ФАРМСНАБ" - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 520/9932/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов ТОВ "ФАРМСНАБ" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови ТОВ "ФАРМСНАБ" ЄДРПОУ 38495049 у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10. Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву ТОВ "ФАРМСНАБ" від 17.01.2024 про втрату первинних документів згідно пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Стягнуто на користь ТОВ "ФАРМСНАБ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 7570,00 грн. 14.01.2026 до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якій просить суд зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/9932/24 протягом 10 днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/9932/24 в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 р. апеляційну скаргу ТОВ "ФАРМСНАБ" на задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/9932/24 скасовано. Справу № 520/9932/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ТОВ "ФАРМСНАБ", поданої в порядку ст. 382 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 р. заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 520/9932/24 за позовом ТОВ "ФАРМСНАБ" до ГУ ДПС у Харківській області, третя особа - ПП "САНПРОМ" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 повністю та направити заяву ТОВ «ФАРМСНАБ» від 14.01.2026, подану в порядку ст. 382 КАС України, на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду для встановлення судового контролю згідно з висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, відповідачем не враховані висновки, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, передбачених ст. 382 КАС України, оскільки замість перевірки факту невиконання Відповідачем постанови апеляційного суду з урахуванням її висновків та перепон у виконанні, а також врахування настання наслідків невиконання для Позивача, повторно дослідив і переоцінив докази, надані у заяві Позивачем від 17.01.2024 (рішення господарського суду, акти обстежень, акт про пожежу тощо), які носять преюдиціальність і не підлягають доказуванню, та надав їм нову протилежну оцінку. Вважає, що суд першої інстанції відмовив в застосуванні судового контролю з тих самих підстав, які вже були визнані протиправними. Формальний «повторний розгляд» без урахування правових висновків суду не є належним виконанням. Стверджує, що суд першої інстанції не витребував матеріали виконавчого провадження, не перевірив, чи державний виконавець застосував передбачені законом заходи примусу після спливу 10-денного строку (перевірка виконання, накладення штрафу, повідомлення про кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України). ГУ ДПС у Харківській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у Харківській області виконано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24 в частині зобов`язання повторно розглянути заяву ТОВ "ФАРМСНАБ" від 17.01.2024 про втрату первинних документів, а незгода ТОВ "ФАРМСНАБ" з повторною відмовою ГУ ДПС у Харківській області у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XX ПК України не свідчить про невиконання чи неналежне виконання відповідачем рішення суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України. Колегія суддів погоджується із такими висновками та зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Питання, пов`язані зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-383 КАС України. Відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами. Вказане є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що підставою для відмови ГУ ДПС у Харківській області у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, оформленої листом від 13.02.2024 № 7006/6/20-40-07-11-10 було те, що ТОВ "ФАРМСНАБ" не подавалось повідомлень формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою - 62430, Харківська область, Харківський район, с. Сороківка, вул. Успенська, буд.

6. Проаналізувавши зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 колегія суддів встановила, що висновки, які були викладені у вказаній постанові полягали у ненаданні податковим органом жодної оцінки іншим документам, які були надані ТОВ "ФАРМСНАБ" разом із повідомлення платника податків про те, що первинні документи були знищені на території с. Сороківка, Харківського району, Харківської області. При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, не надавав та не мав повноважень надавати оцінку документам, яким податковий орган не надав оцінку, відмовляючи у задоволенні повідомлення позивача. Отже, суд апеляційної інстанції, у постанові від 19.06.2025, вказав на необхідності при повторному розгляді повідомлення ТОВ "ФАРМСНАБ" надати належну оцінку усім документам, наданим позивачем разом із повідомленням. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області, розглянувши лист ТОВ "Фармснаб" щодо втрати первинних документів від 17.01.2024 № б/н (вх. до ДПС від 17.01.2024 № 3743/6) з урахуванням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24, відмовив у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XX ПК України ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049. У вказаному листі зокрема зазначено, що: «В повідомленні від 17.01.2024 ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049 не надано обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз. 3 п.п.69.28 п.69 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. До повідомлення від 17.01.2024 платником податків надано: рішення господарського суду від 13.09.2023; витяг з ЄРДР від 29.07.2022; акт обстежень від 17.10.2022 № 783; акт обстежень від 17.10.2022 № 783/1; акт про пожежу від 04.08.2022; протокол огляду місця події від 02.05.2023; акт інвентаризації від 02.05.2022; копія постанови про визнання потерпілим. Зазначені документи не містять інформації щодо повної або часткової втрати первинних документів ТОВ "ФАРМСНАБ" код за ЄДРПОУ 38495049. В свою чергу, до повідомленні від 17.01.2024 не надано актів прийому- передачі бухгалтерії ТОВ "ФАРМСНАБ" на зберігання ПП «САНПРОМ» з переліком переданої первинної документації та комп`ютерної техніки.». Отже, колегія суддів вважає, що при повторному розгляді повідомлення ТОВ "ФАРМСНАБ" ГУ ДПС у Харківській області надало оцінку документам, які подавалися позивачем разом із відповідним повідомленням. Надання оцінки новим підставам для відмови виходить поза межі судового контролю, оскільки у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 оцінка таким підставам не надавалася. Така оцінка судом може бути надана лише при оскаржені позивачем нової відмови у судовому порядку. Вказане свідчить про фактичне врахування висновків, викладених у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, ГУ ДПС у Харківській області стосовно необхідності надання оцінки усім документам, наданим позивачем до відповідного повідомлення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виконання ГУ ДПС у Харківській області постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/9932/24 в частині зобов`язання повторно розглянути заяву ТОВ "ФАРМСНАБ" від 17.01.2024 про втрату первинних документів та про те, що незгода ТОВ "ФАРМСНАБ" з повторною відмовою ГУ ДПС у Харківській області у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 Підрозділу 10 розділу XX ПК України ТОВ "ФАРМСНАБ" не свідчить про невиконання чи неналежне виконання відповідачем рішення суду. Посилання на те, що суд першої інстанції мав витребувати матеріали виконавчого провадження та дослідити їх є безпідставним, оскільки судовий контроль та примусове виконання судового рішення є двома окремими та самостійними (незалежними одна від одної) процедурами пов`язаними з виконанням судового рішення. Також безпідставним є посилання апелянта на взаємовиключність висновків суду в ухвалах від 22.01.2026 та від 26 березня 2026 р., а також на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 р. з таких підстав. Так, мотивом відмови у встановленні судового контролю в ухвалі від 22.01.2026 суд першої інстанції вказав те, що відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчиняються виконавчі дії з виконання рішення по справі № 520/9932/24 в межах виконавчого провадження № 79848406 в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Також суд першої інстанції зазначив, що повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення представника позивача із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі № 520/9932/24, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним. Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції від 22.01.2026, Другий апеляційний адміністративний суд, у постанові від 09 березня 2026 р., що висновки суду першої інстанції про те, що виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду по справі № 520/9932/24, є безпідставними, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду встановлюється без прив`язки до вчинення дій щодо примусового виконання рішення. Інших висновків, мотивів та/або вказівок постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 р. не містить. Натомість ухвала суду першої інстанції від 26 березня 2026 р. ґрунтується на інших доводах не пов`язаних з наявністю та ходом виконавчого провадження, а тому не містить висновків, які б суперечили постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 р. Висновки суду, викладені в ухвалі суду першої інстанції від 26 березня 2026 р. не можуть суперечити висновкам, викладеним в ухвалі від 22.01.2026, оскільки остання скасована судом апеляційної інстанції. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції зробив переоцінку доказів та в порушення принципу правової визначеності не врахував висновки, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 є безпідставною, з таких підстав. По перше, у спірній ухвалі суд першої інстанції не надавав власних висновків стосовно наданих позивачем документів повідомлення, звернутого до ГУ ДПС у Харківській області, а навів цитату з листа ГУ ДПС у Харківській області від 07.07.2025 № 39505/6/20-40-07-10-10. По-друге, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 відсутні висновки про зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області певним чином оцінити певні докази та ухвалити конкретне рішення про задоволення заяви позивача. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМСНАБ" залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року по справі №520/9932/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 27.04.2026.