Постанова 4803 № 175/12595/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4446/26 Справа № 175/12595/25 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю.,Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року, у складі судді Білоусової О.М., у цивільній справі № 175/12595/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, третя особа Краматорська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, пред`явленим до виконкому Краматорської міської ради, на предмет встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка фактично прийняла спадщину після смерті його батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи це тим, що він є рідним сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_1 . З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Полянських В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з підстав пропуску ним строку на прийняття спадщини. Позивач вважає, що пропустив строк подання заяви з поважних причин, посилаючись на карантин з 2020 року, а потім на воєнний стан з 24 лютого 2022 року. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, третя особа: Третя Краматорська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено з підстав відсутності доказів порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, та відсутності спадкової справи, про витребування якої позивач не заявляв та особистої участі у розгляді справи не приймав (а.с.60-62). Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 у лютому 2026 року подав в системі Електронний суд апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.66-69). Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять його заяву про розгляд справи у його відсутність, що передбачено процесуальним законом. Крім того, у постанові державного нотаріуса зазначено, що спадкову справу до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заведено, що підтверджує відсутність інших спадкоємців після ОСОБА_2 , що судом першої інстанції не було взято до уваги. Разом із цим скаржник наголосив, що судом першої інстанції не враховано докази фактичного проживання позивача разом із матір`ю за однією адресою на день її смерті, що оформлено актом від 01 серпня 2025 року та довідкою від 01 серпня 2025 року. Також скаржник відзначив, що на день смерті його матері будинок та земельна ділянка були зареєстровані на ім`я його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його мати ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті батька, проживаючи з ним за однією адресою та перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі. Скаржник наголошує, що проживав з матір`ю після смерті батька, вів з нею спільне господарство, а тому, в силу ст. 1268 ЦК України, має право на спадщину. Скаржник відзначає, що м. Краматорськ Донецької області станом на сьогодні є фактично зоною бойових дій, а в період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року під час дії карантину на території України було введено режим локдауну, що позбавило його вчасного звернення до нотаріуса. Разом з цим з 24 лютого 2022 року введено на території України воєнний стан, що також унеможливило його звернення до нотаріуса, враховуючи місце відкриття спадщини у м. Краматорську. Вважає причини пропуску строку на звернення до нотаріуса із відповідною заявою поважними, що судом першої інстанції не враховано. Відповідач, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавав, та, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційної скаргою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцвтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 1972 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 21 жовтня 1972 року, актовий запис №

99. Після укладення шлюбу прізвища чоловіка та дружини - ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 24 лютого 1978 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №38. Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , зареєстрованого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №45. Відповідно до довідки №26605 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті був зареєстрована в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 . Згідно договору дарування жилого будинку та земельної ділянки від 13 червня 2013 року, посвідченого державним нотаріуса Першої Краматорської державної нотаріальної контори Уваровою Г.І., зареєстрованого в реєстрі за №1-1909, встановлено, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_3 (Обдарований) уклали договір про таке, що Дарувальник передає майно у власність Обдарованого безоплатно, а саме: жилий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстрованого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №728. Відповідно до довідки №26605 щодо реєстрації місця проживання на день смерті, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 , одна. З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори Полянських В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , та державним нотаріусом постановою від 05 серпня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України, позивач посилався на те, що з 2020 року на території Укпаїни було введено стан карантину та локдаун, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, враховуючи, що м. Краматорськ знаходиться у безпосередній близькості до лінії бойових дій. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано суду достатніх доказів, які б підтвердили існування в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця об`єктивних обставин, у зв`язку з якими у позивача виникли труднощі для вчинення такої дії, а зазначена позивачем причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважною. Також суд першої інстанції встановив відсутність порушення відповідачем прав та інтересів позивача у цій справі. Колегія суддів погоджується з встановленими фактичними обставинами справи, визначенням судом першої інстанції характеру спірних правовідносин та висновками суду першої інстанції із застосуванням норм як матеріального права, які регулюють такі спірні правовідносини, так і процесуального права, виходячи з наступного. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 1 статті 1269 ЦК України установлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №161/9998/17 виклав правову позицію та зазначив, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. За диспозицією зазначеної норми закону у разі встановлення поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд визначає додатковий строк спадкоємцю, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Колегія суддів наголошує, що спадщина після смерті матері позивача ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи, що, за поясненнями позивача, його мати фактично прийняла спадщину після свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер у 2017 році, не оформивши нотаріально своїх спадкових прав, та, враховуючи, що позивач був достеменно обізнаний як про смерть батька, так і про смерть матері, не вживав будь-яких дій з 2021 року щодо оформлення документів на майно, тому такі доводи скаржника про неможливість своєчасної реалізації його прав на спадкування після матері прийняти не можна до уваги. При цьому колегія суддів наголошує, що позивачем не надано будь-яких доказів щодо вчинення з того часу ним дій, які б свідчили про його волевиявлення про прийняття спадщини як після батька, так і після матері у встановлений законом шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій. Колегія суддів наголошує, що скаржником не надавалось як суду першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги будь-яких доказів поважності причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення дій з оформлення спадщини, починаючи з 2017 року після смерті батька, на ім`я якого і зареєстровано спадкове майно, тому доводи про застосування на території України карантину та воєнного стану колегія суддів відхиляє. Разом з цим колегія суддів також не може прийняти доводи скаржника, як належні, щодо відсутності інших спадкоємців після його батька та матері, адже спадкова справа, як встановлено судом першої інстанції не надавалась та відповідне клопотання позивачем не заявлялось. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не враховано докази фактичного проживання позивача разом із матір`ю за однією адресою на день її смерті, що оформлено актом від 01 серпня 2025 року та довідкою від 01 серпня 2025 року, оскільки дані факти не впливають на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Колегія суддів, виходячи з вищенаведеного, доводи скаржника не може взяти до уваги, оскільки такі доводи не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції та встановлених судом фактичних обставин, враховуючи, що нових обставин та письмових доказів скаржник не надав, які б не були досліджені судом першої інстанції та яким не було б надано належної правової оцінки. Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог через відсутність належних доказів, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 21 квітня 2026 року. Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.О. Макаров