Постанова 4803 № 185/8499/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4299/26 Справа № 185/8499/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року у складі судді Болдирєвої У.М. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У липні 2025 року ТОВ «Юніт-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-9), в обґрунтування якого посилалось на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №448853695 від 06.07.2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди, яким строк дії договору факторингу було продовжено. 27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01. 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25 402,50 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №448853695 від 06.07.2021 року в розмірі 25 402,50 грн, а також судові витрати по справі, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Юніт-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати покладено на позивача (а.с. 29-31). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Юніт-Капітал» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 35-47). ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, що позивачем не надано всіх належних доказів набуття ним права вимоги до відповідача за кредитним договором №448853695 від 06 липня 2021 року. Апеляційний суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать наявним у справі доказам та не ґрунтуються на вищенаведених нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №448853695, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту в розмірі 7 500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Даний договір укладений у електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6HA65b, що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Згідно з п. 4.1 Кредитного договору підписавши вказаний договір електронним підписом, ОСОБА_1 засвідчив свою згоду на те, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надані позичальнику до укладення цього договору, а також підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. 06.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування, розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором. Факт перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обумовленої кредитним договором суми кредиту (7 500 грн) на вказаний позичальником в заявці номер банківської картки (4149-49ХХ-ХХХХ-6775) підтверджено платіжним дорученням від 06.07.2021 року. Крім того, факт перерахування коштів відповідачу та зарахування їх на картковий рахунок відповідача також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250918/75716-БТ, а також наданою випискою по рахунку відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, зі строком дії до 28 листопада 2019 року. Згідно укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнтом) та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року було продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Предметом договору факторингу №28/1118-01 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. У пункті 1.5. договору факторингу зазначено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма реєстру прав вимоги наведена в Додатку №1 до цього договору. Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Зокрема, п. 4.1 договору викладено в наступній редакції: «Наявне право вимоги переходить від TOB «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги». Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 346) за кредитним договором №44853695 від 06.07.2021 року на загальну суму 16 260,00 грн: 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 760,00 грн заборгованість за процентами. Тобто відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 та їх перехід до ТОВ «Таліон Плюс» відбулося 31.08.2021 року. На підтвердження факту сплати ТОВ «Таліон Плюс» ціни продажу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано акт звірки від 31.12.2021 року, згідно якого сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром №149 від 31.08.2021 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Суд першої інстанції вважав неналежним та недопустимим доказом, наданий на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу, Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог №149 від 31.08.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Разом з тим, колегія суддів вважає, що такі висновки суду є помилковими враховуючи наступне. У справі, що переглядається, суд першої інстанції не врахував те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі №759/24061/19, провадження №61-8593св21). Матеріали справи не містять відомостей, що укладений між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» правочини факторингу оспорювалися сторонами чи існує рішення суду, яким визнано його недійсними. Також ТОВ «Юніт Капітал» не було стороною укладеного 28 листопада 2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01, тобто об`єктивно позбавлено можливості надати підтвердження оплати за цим договором. При цьому, згідно умов договору факторингу №28/1118-01, а саме: п. 3.1.2., який додатковою угодою №26 від 31.12.2020 року було викладено в новій редакції зазначено про те, що фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимоги. Згідно п. 3 реєстру прав вимоги №149 від 31.08.2021 року, сторони погодили, що сума фінансування за цим реєстром прав вимоги, підлягає оплаті фактором у чотири етапи, 20 числа кожного календарного місяця. При цьому, в акті звірки від 31.12.2021 року сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром №149 від 31.08.2021 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Будь-яких доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає вказаний акт належним доказом. Також, 27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01 зі строком дії до 31.12.2024 року. Предметом даного договору факторингу є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.2.1, 4.1 договору факторингу). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 року до договору факторингу №27/0524-01, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 (зазначений під номером 11 930) за кредитним договором №44853695 від 06.07.2021 року на загальну суму 25 402,50 грн: 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 902,50 грн заборгованість за процентами. На підтвердження факту сплати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ціни продажу ТОВ «Таліон Плюс» надано платіжну інструкцію. Крім того, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №44853695 від 06.07.2021 року на загальну суму 25 402,50 грн: 7 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17 902,50 грн заборгованість за процентами, що підтверджується витягом з Реєстру боржників від 04.06.2025 року. На підтвердження факту сплати ТОВ «Юніт Капітал» ціни продажу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» надано платіжні інструкції. За змістом розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2021 року, який складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що за період з 06.07.2021 року по 31.08.2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 7 500,00 грн; нараховані відсотки 8 760,00 грн. За змістом розрахунку заборгованості, станом на 27.05.2024 року, який складено ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що за період з 31.08.2021 року по 27.05.2024 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 7 500,00 грн; нараховані відсотки 17 902,50 грн. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №44853695, станом на 25.06.2025 року, який складено ТОВ «Юніт Капітал», вбачається, що за період з 04.06.2025 року по 25.06.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість: тіло кредиту 7 500,00 грн; нараховані відсотки 17 902,50 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом. Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України). Позивачем разом із позовною заявою подано наявні у нього документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Вказані вище договори факторингу у встановленому порядку недійсним не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, апеляційний суд вважає, що надані докази у їх сукупності підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №448853695 від 06.07.2021 року. Отже доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Що стосується розміру заборгованості, то апеляційний суд виходить з наступного. З розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 не було повернуто тіло кредиту, а відтак сума в розмірі 7 500,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Що стосується процентів, то апеляційний суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З розрахунку заборгованості слідує, що проценти у розмірі 17 902,50 грн нараховані за період з 06 липня 2021 року (дата укладення кредитного договору) по 23 жовтня 2021 року. Тобто проценти нараховані в межах строку дії договору з урахуванням положень щодо його пролонгації. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 25 402,50 грн, з яких: 7 500,00 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 17 902,50 грн заборгованість за простроченими відсотками. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу, та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року №05/06/25-1, укладеного між адвокатом Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І. та ТОВ «Юніт Капітал» з додатком до нього; копію додаткової угоди №25770717646 від 05.06.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року №05/06/25-1, сума наданих послуг відповідно до договору складає 7 000 грн. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. Відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 7 000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Оскільки судом апеляційної інстанції позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі судовий збір сплачений ТОВ «Юніт Капітал» за подання позову в розмірі 2 422 грн, та за апеляційну скаргу в розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 055,60 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал». Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» задовольнити. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» заборгованість за кредитним договором №448853695 від 06.07.2021 року у розмірі 25 402 (двадцять п`ять тисяч чотириста дві) грн 50 коп, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту 7 500 грн 00 коп; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 17 902 грн 50 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал» судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подання позову до суду у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп; витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «21» квітня 2026 року. Повний текст постанови складено «27» квітня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.О. Макаров