Постанова 4808 № 344/12461/24

Справа № 344/12461/24 Провадження № 22-ц/4808/275/25 Головуючий у 1 інстанції Польська М. В. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Луганської В. М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвоката Тараненка Артема Ігорьовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року в складі судді Польської М. В., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 грудня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (надалі ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 07 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 377098521. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. У подальшому виконуючи умови договору, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога»перерахувало відповідачці кредитні кошти в сумі 13 500 грн. на її банківську картку. Всупереч умовам договору та вимог законодавства відповідачка не виконала своїх зобов`язань та допустила заборгованість. У подальшому між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТзОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за вищенаведеним договором. У свою чергу,05 серпня 2020 року ТзОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до позичальників ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Пізніше, 06 березня 2024 року ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 06/03/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року, становить 61 959,45 грн., яка складається з: 13 499,05 грн. - заборгованість за кредитом; 48 460,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку. Посилаючись на вказані обставини ТзОВ «Юніт Капітал» просило задовольнити позов. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвокат Тараненко А. І.посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що 28 листопада 2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема додаткові угоди від 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року. Зазначає, що предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. 07 грудня 2021 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № 28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 163 за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28 листопада 2018 року 31 грудня 2022 року. Відповідно ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТзОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 377098521 від 07 вересня 2021 року перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс» - 07 грудня 2021 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №

163. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Тому, враховуючи наведене вважає, що факт переходу права вимоги є беззаперечним, на підтвердження чого позивачем надані додаткові документи, а саме довідки про перехід права вимоги від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс». Щодо посилання суду на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу, то такий висновок є помилковим, оскільки оплата договору факторингу не є імперативною нормою. Таким чином, сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд прийшов до правильного висновку про не набуття позивачем у передбачений законом спосіб права вимоги за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року, оскільки передача за правочином невизначених вимог, у тому числі і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину. Посилаючись на вищенаведене, просить суд апеляційну скаргу ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року без змін. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до наступного (нового) кредитора ТОВ «Таліон Плюс», що у свою чергу спростовує дійсність наступних переходів права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до інших нових кредиторів, в тому числі і до позивача. При цьому місцевий суд вказав на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується, зважаючи на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Суд встановив, що 07 вересня 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 377098521, відповідно до якого відповідач отримала в кредит грошові кошти в розмірі 13 500 грн., строком на 30 днів, відсотки 1,93% в день. Надання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів відповідачу на виконання умов кредитного договору № 377098521 від 07 вересня 2021 року у розмірі 13 500 грн. підтверджується відповідними платіжним дорученням від 07 вересня 2021 року, долученим до матеріалів справи (т. 1, а.с. 27). Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача. На підтвердження переходу права вимоги за вказаним кредитним договором позивач посилається на те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №377098521 від 07 вересня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року (т.1, а.с. 100-106). Надалі 06 березня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 06/03/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором (т.1, а.с. 93-97). Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 06/03/24 від 06 березня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року в сумі 61 959,45 грн, з яких 13 499, 05 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 48 460, 40 грн заборгованість за відсотками. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. Згідно п.1.3 додаткової угоди №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (т.1, а.с. 42) Відповідно до витягу реєстру прав вимоги № 163 від 07 грудня 2021 року, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року складає 38 627,79 грн, з яких 13 499,05 грн заборгованість по основному боргу та 25 128,74 грн заборгованість по відсотках (т.1, а.с. 47-49). Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року (т.1. а.с. 44). 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 строк якого закінчується 04 серпня 2021 року (т.1, а.с. 100-104). Вказаним договором, також передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку до договору. Форма Реєстру прав вимоги також підписана між сторонами. Додатковою угодою від 03 серпня 2021 року №2 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 до 31 грудня 2022 року (т.1, а. с 69). Додатковою угодою №3 від 30 грудня 2022 року строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 продовжено до 30 грудня 2024 року включно (т.1, а.с. 70). Також, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» надано реєстр прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 щодо відступлення фактору права вимоги щодо кредитного договору № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 61 959,45 грн. 06 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 06/0324, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року. Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору право вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (т.1, а.с. 93-97). Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», перейшло право вимоги за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року в сумі 61 959,45 грн, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що Договором встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17. Враховуючи, що ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання. Враховуючи, викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримала кредит у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів: спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал». Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача та належним чином не оцінив надані позивачем докази, відтак дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 07 вересня 2021року укладено кредитний договір № 377098521, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 13 500 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,93 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 4.4. вказаного кредитного договору сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. У п. 1.7 договору сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів до 07 жовтня 2021 року і цей строк є Дисконтним. Відповідно до пункту 1.8 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.9 договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. кредитного договору встановлено, що виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 281,05 процентів річних, що становить 0,77 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 процентів річних, що становить 1,93 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. 1.9.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день, користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. На підтвердження укладення договору позивач надав довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір від 07 вересня 2021 року був підписаний відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора MNV4R3X8, направленого останній 07 вересня 2021 року о 10:21:27 год., на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , сума кредиту 13 500 грн., строк 30 днів, процентна ставка: 1,98 % в день (том 1 а.с. 19). Відразу після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти у розмірі 13 500 грн. на банківську карту ( НОМЕР_2 ), що належить відповідачці, що підтверджує той факт, що остання прийняла пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (том 1 а.с. 26-27, 53-55). Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до копії платіжного доручення від 07 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало Яцуляк О. І. грошові кошти у сумі 13 500 грн на її банківську карту № НОМЕР_3 (т.1, а.с. 26-27). Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №06/03/24 від 06 березня 2024 року, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 61 959,45 грн, з яких: 13 499,05 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 48 460,40 грн заборгованість за відсотками. Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частини третя, шоста, сьома, дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Судом встановлено, і підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 09 вересня 2021 року укладено кредитний договір №377098521, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит на суму 13 500 грн. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжними дорученнями. Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві. Як вбачається з розрахунку заборгованості (том 1 а.с. 50-52, 63-64) за період з 07 вересня 2021 року по 03 лютого 2022 року позивачем нарахована заборгованість в сумі 61 959 грн. 45 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 499 грн. 05 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 48 460 грн. 40 коп. Між тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12), а тому доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку заборгованості зі сплати відсотків за договором є обґрунтованими. Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене і оскільки враховуючи положення п. 1.7, 1.8 кредитного договору та сплату відповідачкою 08 жовтня 2021 року тіла кредиту в сумі 0,95 грн. та процентів в сумі 3 379 грн., строк кредитування за договором № 377098521 закінчився 06 листопада 2021 року, стягненню підлягає заборгованість за період з 07 вересня 2021 року по 06 листопада 2021 року включно в розмірі 21 054 грн. 42 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 499 грн. 05 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 7 555 грн. 37 коп., яка і підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій необхідно скасувати та ухвалити новее про часткове задоволення позову. Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал», копію додаткової угоди №6 до договору про надання правничої допомоги № 22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 06 березня 2024 року на суму 5000 грн (складання позовної заяви 4000 грн, вивчення матеріалів справи 500 грн, надання усної консультації 500 грн). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджені витрати на професійну правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 5 000 грн. Що стосується понесених позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн., апеляційний суд зауважує, що такі витрати на професійну правничу належним чином не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому відшкодуванню не підлягають. З інших підстав рішення суду не оскаржується. В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, а сума задоволених позовних вимог складає 33,98% від позовних вимог, сплачений ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_2 у розмірі 823 грн. 15 коп. (2 422 грн. * 33,98%), витрати на правову допомогу у розмірі 1 699 грн. 05 коп. (5 000 грн. * 33,98%), а судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 234 грн. 73 коп. (3 633 грн. 60 коп. * 33,98%). Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвоката Тараненка Артема Ігорьовича задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2024 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 377098521 від 07 вересня 2021 року в розмірі 21 054 (двадцять одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 42 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 499 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 05 коп. та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 7 555 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 37 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1 699 (одна тисяча шістсот дев`яносто девять) грн. 05 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 88 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 17 лютого 2025 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський В. М. Луганська